Постанова № 29369994, 12.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.13

Справа № 5015/3683/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши 2 апеляційні скарги: 1) Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» №04-09/1737 від 06.10.2011 року і

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Реабілітаційно-оздоровчий комплекс-санаторій «Великий Любінь № 1» б/н від 04.10.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 21.09.2011 року

у справі № 5015/3683/11

за позовом: Прокурора Городоцького району Львівської області, м. Городок Львівської обл., в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до відповідача-1: Дочірнього підприємства «Санаторій «Любінь Великий» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», смт. Великий Любінь Городоцького р-ну Львівської обл.

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукові технології здоров'я», м. Київ

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Реабілітаційно-оздоровчий комплекс-санаторій «Великий Любінь № 1» (повне найменування), ТзОВ «РОКСВеЛ № 1»(скорочене найменування), смт. Великий Любінь Городоцького р-ну Львівської обл.

до відповідача-4: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Самбір Львівської обл.

2) Комунального підприємства «Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації», м.Городок Львівської обл.

про: визнання недійсним і скасування свідоцтва на право власності від 23.11.2001 року серії ААБ № 000460; визнання недійсним і скасування свідоцтва на право власності від 23.11.2001 року серії ААБ № 000459; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.07.2001 року № 4610116/2001-49; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.08.2004 року (спальний корпус № 2 пл. 708,3 кв.м.); визнання недійсною реєстрації права власності на спальний корпус № 2; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.08.2004 року (спальний корпус № 4 пл. 874 кв.м.); визнання недійсною реєстрації права власності на спальний корпус № 4; визнання за державою права власності на майновий комплекс санаторію «Любінь Великий», який розташований за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16 та повернення за актом прийому-передачі вищевказаного майна Фонду державного майна України як розпоряднику майна, що є загальнодержавною власністю (з врахуванням доповнення до позовної заяви, а.с.10-15, Том 2)

За участю представників:

від прокуратури: Куцик В.Б. ( службове посвідчення №011165 від 24.10.2012р.);

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Щур О.Г. (представник, довіреність №01-17/01 від 01.02.2013р.);

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: Бабух А.Б. (представник, довіреність б/н від 19.09.2011р.);

від відповідача-4: Лисенко Я.О. (представник, довіреність №27-12/05 від 27.12.2012р.);

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

Прокурору та представникам відповідачів-1,3,4 роз'яснено їх права й обов'язки, передбачені ст.ст.22, 27 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу як від прокурора, так і від відповідачів-1,3,4 у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21 вересня 2011 року позов прокурора Городоцького району Львівської області в особі Фонду державного майна України задоволено повністю за під ставністю та обґрунтованістю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що Федерація професійних спілок України не вправі була розпоряджатись майном санаторію «Любінь Великий» та передавати його своєю постановою від 22.11.1991 року за актом від 24.01.1992 року у власність створеного нею Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», враховуючи правові приписи постанови Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 року № 606, Конституції України 1937 року, Конституції України 1978 року, постанови Верховної Ради України від 29.11.1990 року «Про захист суверенних прав Української РСР».

Окрім того, як вбачається з договору купівлі-продажу нерухомого майна №4610116/2001-49 від 19.07.2001 року, продавцем майна санаторію «Любінь Великий» виступило Прикарпатське дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке узагалі не було власником цього майна та не вправі було ним розпоряджатись.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Реабілітаційно-оздоровчий комплекс-санаторій «Великий Любінь № 1» (надалі - ТОВ «РОКСВеЛ № 1» або скаржник-1) та Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі - ПрАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» або скаржник-2), звернулись до Львівського апеляційного господарського суду з відповідними апеляційними скаргами.

Свої вимоги скаржник-1 мотивує тим, зокрема, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 року № 506-ХІІ. Вказує, що враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами факту перебування цілісного майнового комплексу санаторію «Любінь Великий» саме у державній власності, а не у власності профспілкових організацій, відсутні правові підстави для висновку про те, що відповідне нерухоме майно було передане у власність ПрАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» неправомірно. Зазначає, що нерухоме майно санаторію «Любінь Великий» відчужувалось 19.07.2001 року за наявності належним чином оформлених повноважень та з відома Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Додатково звертає увагу суду на те, що строк позовної давності за позовними вимогами Фонду державного майна України, заявленими в рамках даної справи, сплив 2 січня 2007 року. Просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скаржник-2 у апеляційній скарзі покликається на порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 8, 41 Конституції України, а також ст.ст. 321, 392 Цивільного кодексу України. Стверджує, що господарський суд першої інстанції порушив права ПрАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» як власника спірного майна, а також безпідставно вийшов за межі позовних вимог, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2011р. апеляційні скарги прийнято судом до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.11.2011р.

Розгляд апеляційних скарг відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2011р., 29.11.2011р. та 20.12.2011р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. Чи були станом на 23.04.1960 р. закінченими будівництвом об'єктами наступні споруди майнового комплексу санаторію «Любінь Великий» (смт.Великий Любінь Городоцького р-ну Львівської обл.):

- приміщення спального корпусу № 4 заг. пл. 874 м2;

- приміщення спального корпусу № 2 заг. пл. 708, 3 м2;

- приміщення котельні пл. 352 м2 , позначене цифрою 10;

- приміщення водонапірної башти, позначене цифрою 15;

- приміщення водогрязелікарні, позначене цифрою 14;

- приміщення пральні пл. 204 м2 , позначене цифрою 8;

- приміщення адмінкорпусу пл. 253 м2 , позначене цифрою 12;

- приміщення бібліотеки та ЛФК пл. 466, 4 м2 , позначене цифрою 11;

- приміщення очисних споруд пл. 84, 4 м2 , позначене цифрою 7;

- приміщення овочесховища пл. 644, 2 м2 , позначене цифрою 9;

- приміщення клубу-їдальні, позначене цифрою 13;

- приміщення лікувально-діагностичного корпусу № 1;

- приміщення спального корпусу № 6;

- приміщення спального корпусу № 3.

Якщо ні, то коли було закінчено будівництвом відповідні об'єкти нерухомості майнового комплексу санаторію «Любінь Великий»?

2. Яким був рівень фізичного зносу будівель майнового комплексу санаторію «Любінь Великий» (котрі були закінченими будівництвом об'єктами станом на 23.04.1960 р.) на момент їх передання згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 р. № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР»?

3. Чи проводилася реконструкція та поліпшення об'єктів нерухомості майнового комплексу санаторію «Любінь Великий» (котрі були закінченими будівництвом об'єктами станом на 23.04.1960 р. та були передані згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 р. № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР») у період з моменту набуття прав на неї Українською республіканською радою профспілок і до 29.11.1990 р.? Якщо так, то:

3.1. Якою була частка витрат на реконструкцію та поліпшення майна з боку держави?

3.2. На скільки змінилась вартість нерухомого майна у порівнянні з її залишковою балансовою вартістю до початку реконструкції та поліпшення?

3.3. Чи було створено внаслідок реконструкції та поліпшення нове майно (нову річ)?

4. Чи проводилася реконструкція та поліпшення приміщень спальних корпусів № 2 заг. пл. 708, 3 кв.м, який знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, смт.Великий Любінь, вул.Львівська, 16 Б, та № 4 заг. пл. 874 кв.м, який знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, смт.Великий Любінь, вул.Львівська, 16 Г, з моменту державної реєстрації права власності на них за ТзОВ «Реабілітаційно-оздоровчий комплекс-санаторій «Великий Любінь № 1» (з 24.06.2005 р.)? Якщо так, то:

4.1. На скільки змінилась вартість спального корпусу № 2 у порівнянні з його вартістю станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.08.2004 р.?

4.2. Чи було створено внаслідок реконструкції та поліпшення спального корпусу № 2 нове майно (нову річ)?

4.3. На скільки змінилась вартість спального корпусу № 4 у порівнянні з його вартістю станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.08.2004 р.?

4.4. Чи було створено внаслідок реконструкції та поліпшення спального корпусу № 4 нове майно (нову річ)?

На час проведення експертизи апеляційне провадження у справі № 5015/3683/11 зупинено.

11 січня 2013р. судом апеляційної інстанції отримано висновок № 210/211 судової будівельно-технічної експертизи, складений 10.01.2013 р. Львівським НДІ судових експертиз.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. в склад колегії суддів для розгляду справи №5015/3683/11 замість судді Мурської Х.В. введено суддю Орищин Г.В. з підстав, викладених у ньому.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. провадження у справі поновлено, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.02.2013р.

В судовому засіданні 05.02.2013р. за згодою прокурора та представників відповідачів-1,3,4 оголошено перерву до 12.02.2013р.

В судове засідання 12.02.2013р. з'явився прокурор та представники відповідачів-1,3,4.

Позивач, відповідач-2 та треті особи участі уповноважених представників в даному судовому засіданні не забезпечили, вимог ухвали суду від 14.01.2013р. в частині подання суду письмових пояснень щодо суті позовних вимог з врахуванням висновку судового експерта не виконали.

Третя особа-1 подала суду клопотання №01/5-45 від 21.01.2013р. про розгляд апеляційних скарг без участі її уповноваженого представника.

12 лютого 2012 року представник відповідача-4 подав через канцелярію суду клопотання, вякому просить призначити у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1) Яка вартість майна санаторію станом на час проведення експертизи?

2) Наскільки змінилась вартість майна порівняно з його вартістю станом на момент передачі до статутного капіталу АТ "Укрпрофоздоровниця"?

3) Чи проводились поліпшення, реконструкції майна санаторію?

4) Чи створено внаслідок цього нову річ?

5) Яка участь держави в утриманні майна санаторію?

В судовому засіданні представник відповідача-4 підтримав заявлене клопотання, обґрунтовуючи його неповнотою та односторонністю проведеної раніше судової експертизи.

Прокурор та представник відповідача-1 підтримали заявлене клопотання, а представник відповідача-3 проти задоволення клопотання про призначення у справі повторної експертизи заперечив, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим.

Заслухавши думки прокурора та представників відповідачів-1,3,4 з приводу заявленого клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ч.4 ст. 42 ГПК України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

При цьому, повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам) (п.15.2. Постанови пленуму ВГСУ №4 від 25.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

З огляду на наведене вище, питання представника відповідача-4, викладені у клопотанні, не можуть бути предметом вирішення повторної судової будівельно-технічної експертизи у даній справі.

Відтак, колегія судді відхиляє клопотання представника відповідача-4 від 12.02.2013р. про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи як безпідставне та необґрунтоване.

В судовому засіданні представники відповідача-3 та відповідача-4 підтримали свої доводи, викладені в апеляційних скаргах, просять рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Представник відповідача-1 підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача-4.

Прокурор проти вимог апеляційних скарг заперечує, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості оспорюваного судового акту.

Розглянувши дві апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів-1,3,4, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги ТОВ «РОКСВеЛ № 1» та ПрАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що постановою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 року № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» усі санаторії, у тому числі і санаторій «Любінь Великий», були передані Міністерством охорони здоров'я Української РСР у відання Української республіканської Ради профспілок.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991 року № 9971 зареєстровано Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі - ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця») як підприємство, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створено на майні засновників - Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до акту від 24.01.1992 року та на підставі постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991 року № П-11-1 «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» у власність останнього було передано майно територіальних санаторно-курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, у тому числі і санаторій «Любінь Великий».

Рішенням правління ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» від 28 січня 1992 року № 2 затверджено перелік оздоровниць та допоміжних господарств, які на правах філії входять до складу Прикарпатського відділення ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця». Зокрема, до складу цього відділення було включено і санаторій «Любінь Великий».

Рішенням Виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області від 28.05.1999 року № 35 оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна: спальні корпуси 2, 3, 4, 6, лікувально-діагностичний корпус №1, адміністративний корпус, приміщення бібліотеки і ЛФК, водолікарні, клубу/їдальні, овочесховища, котельні, пральні, очисних споруд, що знаходяться в смт. Великий Любінь по вулиці Львівській, 16, за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця». Право власності на ці об'єкти зареєстровано Самбірським бюро технічної інвентаризації, про що 23 листопада 2001 року видано свідоцтво про право власності серії ААБ № 000460.

Рішенням Виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області від 14.09.1999 року № 80 оформлено право власності на водонапірну башту, що знаходиться в смт. Великий Любінь по вулиці Львівській, 16, за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця». Право власності на цю водонапірну башту зареєстровано Самбірським бюро технічної інвентаризації, про що 23 листопада 2001 року видано свідоцтво про право власності серії ААБ № 000459.

19 липня 2001 року між Прикарпатським дочірнім підприємством ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукові технології здоров'я» укладено договір № 4610116/2001-49 (затверджений Головою правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» 19 липня 2001 року), відповідно до якого продавець (Прикарпатське дочірнє підприємство ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця») зобов'язувався передати у власність покупця (Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукові технології здоров'я») корпус № 2 та корпус № 4 санаторію «Любінь Великий», що знаходиться за адресою: смт. Любінь Великий Городоцького р-ну Львівської обл., а покупець зобов'язувався прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, які визначені в цьому договорі.

На підставі рішення Ради ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» від 19.03.2001 року №Р4-9 та договору купівлі-продажу від 19.07.2001 року № 4610116/2001-49, Прикарпатське дочірнє підприємство ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» за актом прийому-передачі від 25.07.2001 року передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Наукові технології здоров'я» спальний корпус № 2 санаторію «Любінь Великий» площею 708,3 кв.м. та спальний корпус № 4 санаторію «Любінь Великий» площею 874,0 кв.м.

Рішенням загальних зборів ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», оформленим протоколом від 22.01.2003 року № 3, вирішено провести реорганізацію шляхом виділення філії Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» - «Санаторій «Любінь Великий» у Дочірнє підприємство «Санаторій «Любінь Великий» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця».

Як вбачається з п.п. 1.1. - 1.3. статуту Дочірнього підприємства «Санаторій «Любінь Великий» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» 04.10.2006 року (Протокол № Зб-11/25), дане підприємство створене одним засновником - ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» згідно із рішенням загальних зборів ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» від 22.01.2003 року «Про зміни організаційно-правової структури ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Засновником та власником Дочірнього підприємства «Санаторій «Любінь Великий» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (Підприємство) є юридична особа за законодавством України - ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця». Підприємство є правонаступником Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» стосовно цивільно-правових відносин, усіх прав та обов'язків, зобов'язань стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами, а також стосовно прав користування земельними ділянками, родовищами, іншим майном та майнових і немайнових прав, що виникли у результаті діяльності філії Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» - Санаторій «Любінь Великий».

11 серпня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукові технології здоров'я» (продавець) та ТОВ «РОКСВеЛ № 1» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (посвідчений приватним нотаріусом Городоцького РНО Тимофєєвою А.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2669), відповідно до якого продавець передав покупцю у власність, а покупець - прийняв і зобов'язувався оплатити згідно з умовами договору об'єкт нерухомого майна, а саме: будинок, спальний корпус № 2, загальною площею 708,3 кв.м., що знаходиться у смт. Великий Любінь Городоцького р-ну Львівської обл. по вул. Львівській, 16Б.

24 червня 2005 року право власності на спальний корпус № 2 за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16Б зареєстровано (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.06.2005 року № 7606574).

11 серпня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукові технології здоров'я» (продавець) та ТОВ «РОКСВеЛ № 1» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (посвідчений приватним нотаріусом Городоцького РНО Тимофєєвою А.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2672), відповідно до якого продавець передав покупцю у власність, а покупець - прийняв і зобов'язувався оплатити згідно з умовами договору об'єкт нерухомого майна, а саме: будинок, спальний корпус № 4, загальною площею 874,0 кв.м., що знаходиться у смт. Великий Любінь Городоцького р-ну Львівської обл. по вул. Львівській, 16Г.

24 червня 2005 року право власності на спальний корпус № 4 за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16Г зареєстровано (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.06.2005 року № 7606676).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і надалі - в редакції, чинній станом на травень - вересень 1999 року), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Як вбачається з підп. 10 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно на час прийняття Виконавчим комітетом Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області рішень від 28.05.1999 року № 35 та від 14.09.1999 року № 80 регулювався Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року № 121 (втратила чинність на підставі наказу Держбуду від 15.02.2002 року № 36).

Пунктом 4.1. вказаної Інструкції передбачено випадки, коли оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності, а у Додатку № 1 до цієї Інструкції міститься перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна підприємствами БТІ. Із положень згаданої Інструкції вбачається, що реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється лише після встановлення того, що заявник є власником нерухомого майна, за реєстрацією (оформленням) якого він звернувся до органу місцевого самоврядування чи підприємства БТІ.

Між тим, як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і під час її перегляду в апеляційному порядку, ПрАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», як правонаступником ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», так і не надано у розпорядження суду правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, на які рішеннями Виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області від 28.05.1999 року № 35 та від 14.09.1999 року № 80 оформлено право власності за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця».

Поряд з цим, у відповідності з постановою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 року № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР», зобов'язано Міністерство охорони здоров'я Української РСР передати до 1 травня 1960 року у відання Українській республіканській Раді профспілок усі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками №№ 1, 2, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління.

Згідно з ст. 5 Конституції Української РСР 1937 року, яка діяла на час прийняття постанови від 23.04.1960 року № 606, соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

За ст. 10 Конституції Української РСР 1978 року, основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 року № 1427-XII, з моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.

Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, були передані тимчасово Фонду державного майна України.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» встановлено, що тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», котра прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

З урахуванням постанови Верховної Ради України від 14.02.1992 року № 2116-ХІІ «Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності», функція по управлінню державним майном покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року № 2558-ХІІ «Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України» - на Фонд державного майна України.

У відповідності з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про власність», власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Положеннями ст. 33 Закону України «Про власність» передбачено, що управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи. Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Як це слідує з ст. 34 Закону України «Про власність», загальнодержавну (республіканську) власність складають, зокрема, об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно.

Між тим, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на наявність згоди державних органів, уповноважених управляти державним майном, на передачу у власність ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» спірного нерухомого майна, як і доказів, які б вказували про належність означеного майна до майна профспілкових організацій.

Положеннями ст. 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського кодексу України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

У відповідності з ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На переконання колегії суддів, визнання за державою права власності на спірне майно, яке не вибувало з державної власності, не суперечить наведеним нормам закону.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на майно санаторію «Любінь Великий», а саме: приміщення котельні площею 352,0 кв.м., позначене цифрою 10; приміщення водонапірної башти, позначене цифрою 15; приміщення водогрязелікарні, позначене цифрою 14; приміщення пральні площею 204,0 кв.м., позначене цифрою 8; приміщення адмінкорпусу площею 253,0 кв.м., позначене цифрою 12; приміщення бібліотеки та ЛФК площею 466,4 кв.м., позначене цифрою 11; приміщення очисних споруд площею 84,4 кв.м., позначене цифрою 7; приміщення овочесховища площею 644,2 кв.м., позначене цифрою 9; приміщення клубу-їдальні, позначене цифрою 13; приміщення лікувально-діагностичного корпусу № 1; приміщення спального корпусу № 6; приміщення спального корпусу № 3.

Що стосується спального корпусу № 2 загальною площею 708,3 кв.м. та спального корпусу № 4 загальною площею 874,0 кв.м., то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з ст. 145 Цивільного кодексу Української РСР, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукові технології здоров'я», так і ТОВ «РОКСВеЛ № 1» є добросовісними набувачами (за відсутності доказів зворотнього).

Як не заперечується прокурором та сторонами по справі, майно (у тому числі і санаторій «Любінь Великий») ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» набуло від одного із своїх засновників - Федерації професійних спілок України, яка виступала правонаступником Федерації незалежних профспілок України. У свою чергу Федерація незалежних профспілок України набула вказане майно на підставі договору, укладеного у 1990 році із Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та затвердженого Президією Ради Загальної Конфедерації Профспілок СРСР.

Як вбачається з постанови Верховної Ради України від 04.03.1992 року № 2164-ХІІ «Про введення в дію Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», Кабінет Міністрів України було зобов'язано визначити перелік об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані із зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, встановленого Постановою Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990 року «Про захист суверенних прав власності Української РСР», та вжити заходів щодо приведення зазначених договорів у відповідність з цим Законом.

П. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.1992 року № 665 «Про приведення у відповідність із Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств» майнових договорів, пов'язаних із зміною форм власності та власника державного майна, які було укладено підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями з порушенням мораторію, встановленого постановою Верховної Ради УРСР від 29 листопада 1990 р. «Про захист суверенних прав власності Української РСР»» передбачено утворити Міжвідомчу комісію з питань виявлення майнових договорів, пов'язаних із зміною форм власності та власника державного майна, які було укладено підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями з порушенням мораторію, встановленого постановою Верховної Ради від 29 листопада 1990 р. «Про захист суверенних прав власності Української РСР» (надалі - Комісія). Комісії до 1 квітня 1993 року (термін виконання доручення було продовжено до 1 січня 1994 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 629): провести перевірку всіх майнових договорів, пов'язаних із зміною форм власності та власника загальнодержавного майна, які було укладено підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями в період дії мораторію, щодо виявлення його порушень; вжити заходів до приведення зазначених договорів у відповідність із Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств» і подати Кабінетові Міністрів України інформацію про усунення виявлених порушень.

Проте, як в строк до 1 січня 1994 року, так і до даного часу, ані Федерація професійних спілок України, ані ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані із зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були (докази протилежного у матеріалах справи відсутні).

Відтак, відсутні правові підстави вважати, що нерухоме майно, а саме спірні спальні корпуси № 2 та № 4 вибули з державної власності поза волею держави. За таких умов, не підлягають витребуванню у добросовісних набувачів наступні об'єкти нерухомого майна:

- будинок, спальний корпус № 2, загальною площею 708,3 кв.м., що знаходиться у смт. Великий Любінь Городоцького р-ну Львівської обл. по вул. Львівській, 16Б;

- будинок, спальний корпус № 4, загальною площею 874,0 кв.м., що знаходиться у смт. Великий Любінь Городоцького р-ну Львівської обл. по вул. Львівській, 16Г.

Також, суд приймає до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.01.2013 року № 210/211, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. у даній справі, відповідно до якого:

- вартість виконаних робіт по реконструкції спального корпусу № 2 на вул. Львівській, 16Б в смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області станом на час проведення дослідження може становити 3 487 920,00грн.;

- вартість виконаних робіт по реконструкції спального корпусу № 4 на вул. Львівській, 16Г в смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області станом на час проведення дослідження може становити 2 736 293,00 грн.

- внаслідок здійснення робіт ТОВ «РОКСВеЛ № 1» по реконструкції спального корпусу № 2 за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16Б,Г було створено нову річ;

- внаслідок здійснення робіт ТОВ «РОКСВеЛ № 1» по реконструкції спального корпусу № 4 за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 16Б,Г було створено нову річ.

Таким чином, об'єкти нерухомого майна - спірні спальні корпуси № 2 та № 4 у тому вигляді, в котрому вони були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Наукові технології здоров'я» у відповідності з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 19.07.2001 року № 4610116/2001-49 на даний час фактично перестали існувати, адже внаслідок їх реконструкції були створені нові речі.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 332 Цивільного кодексу України, переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду.

На підставі наведеного, оціненого у своїй сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що право власності на спірні спальні корпуси № 2 та № 4 набуті ТОВ «РОКСВеЛ № 1» правомірно (добросовісно), а відтак, як наслідок, згадані об'єкти нерухомого майна витребуванню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування свідоцтв на право власності від 23.11.2001 року серії ААБ № 000459 та від 23.11.2001 року серії ААБ № 000460, колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Діючим законодавством Укрїани не передбачено такий спосіб захисту, як скасування свідоцтва про право власності, яке не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, а є посвідчувальним документом, виданим на підставі та на виконання відповідного рішення виконавчого комітету.

Тобто, прокурором заявлено вимогу на захист прав позивача у непередбачений законом спосіб, що є підставою для відмови у позові у цій частині.

До аналогічного висновку прийшов Вищий господарський суд України у своїх постановах від 01.07.2010 року у справі № 2-7/2439-2010, від 27.01.2011 року по справі №60/243-10, від 14.03.2012 року у справі № 8/17-114-2011, від 18.12.2012 року по справі №9/171/2011/5003.

Ст.ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку та за проведення у справі судової експертизи, відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, відповідач-3 подав дві заяви, якими просить суд не розподіляти та залишити за ТОВ «РОКСВеЛ № 1», понесені ним витрати за подання апеляційної скарги б/н від 04.10.2011 року та за проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Вказані клопотання відповідача-3 колегія суддів задоволила.

Разом з тим, судова колегія вважає за доцільне достягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в доход державного бюджету 12750 грн. недоплаченої суми державного мита, в порядку вимог Декрету КМУ "Про державне мито" №43-93 від 30.04.1993р., чинного на момент подачі апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» №04-09/1737 від 06.10.2011 року і Товариства з обмеженою відповідальністю «Реабілітаційно-оздоровчий комплекс-санаторій «Великий Любінь № 1» б/н від 04.10.2011 року задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 21.09.2011 року по справі № 5015/3683/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

2.1. Визнати за Державою Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; код ЄДРПОУ: 00032945) право власності на майно санаторію «Любінь Великий», а саме: приміщення котельні площею 352,0 кв.м., позначене цифрою 10; приміщення водонапірної башти, позначене цифрою 15; приміщення водогрязелікарні, позначене цифрою 14; приміщення пральні площею 204,0 кв.м., позначене цифрою 8; приміщення адмінкорпусу площею 253,0 кв.м., позначене цифрою 12; приміщення бібліотеки та ЛФК площею 466,4 кв.м., позначене цифрою 11; приміщення очисних споруд площею 84,4 кв.м., позначене цифрою 7; приміщення овочесховища площею 644,2 кв.м., позначене цифрою 9; приміщення клубу-їдальні, позначене цифрою 13; приміщення лікувально-діагностичного корпусу № 1; приміщення спального корпусу № 6; приміщення спального корпусу № 3.

2.2. Зобов'язати Дочірнє підприємство «Санаторій «Любінь Великий» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (81555, Львівська обл., смт Великий Любінь, вул. Львівська, 16; код ЄДРПОУ: 02592022) повернути спірні приміщення за актом приймання-передачі у розпорядження держави в особі Фонду державного майна України, а саме: приміщення котельні площею 352,0 кв.м., позначене цифрою 10; приміщення водонапірної башти, позначене цифрою 15; приміщення водогрязелікарні, позначене цифрою 14; приміщення пральні площею 204,0 кв.м., позначене цифрою 8; приміщення адмінкорпусу площею 253,0 кв.м., позначене цифрою 12; приміщення бібліотеки та ЛФК площею 466,4 кв.м., позначене цифрою 11; приміщення очисних споруд площею 84,4 кв.м., позначене цифрою 7; приміщення овочесховища площею 644,2 кв.м., позначене цифрою 9; приміщення клубу-їдальні, позначене цифрою 13; приміщення лікувально-діагностичного корпусу № 1; приміщення спального корпусу № 6; приміщення спального корпусу № 3.

2.3. В решті - в задоволенні позову відмовити.

3. Витрати по сплаті судових витрат за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржників.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41) в доход державного бюджету 12750,00 грн. недоплаченого державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

5. На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 15 лютого 2013р.

Головуючий-суддя Краєвська М.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.