Постанова № 29369957, 12.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.13 Справа № 5010/1291/2012-12/35

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Матущака О.І.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Станіславська торгова компанія", м.Івано-Франківськ за вих.№089/12 від 19.12.2012 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.2012 року

у справі № 5010/1291/2012-12/35

за позовом: ПрАТ "Страхове товариство "Гарантія", м.Київ

до відповідача: ТзОВ "Станіславська торгова компанія", м.Івано-Франківськ

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: Ікавий М.Р. (довіреність б/н від 14.01.2013 року);

від відповідача: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.2012 року у справі № 5010/1291/2012-12/35 (суддя Матуляк П.Я.) позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 5229,09 грн. та 1609,50 грн. судового збору на користь приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія".

Відповідач - ТзОВ "Станіславська торгова компанія" не погоджуючись із постановленим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, оскільки, вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник покликається на приписи ч.1 ст.1172 ЦК України та стверджує, що Пачашинський В.В. не є працівником ТзОВ "Станіславська торгова компанія", а відтак, вважає, що позивач звернувся із позовом до неналежного відповідача у даній справі.

Позивач - заперечуючи доводи апелянта у відзиві на апеляційну скаргу (№1782/13 від 06.02.2013 року) покликається на укладений між сторонами договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 травня 2008 року, страховий поліс № ВС/0710827, згідно якого застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Volvo, д.н.з. АТ 4974 АС та п.15 ч.1 ст.15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на виникнення спірних правовідносин) та зазначає, що оскільки, 29.12.2008 року в момент вчинення ДТП, керування вищевказаного автомобіля на законних підставах здійснював Пачашинський В.В., позивач відповідно до п.33.1.2 ст.33 та пп.«Ґ» п.38.11. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вправі звернутися із позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу до відповідача, а тому, вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, хоча належним чином про час і місце розгляду даної справи повідомлявся, а тому, враховуючи те, що ухвалою суду від 31.01.2013 року, явка уповноваженого представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності його уповноваженого представника.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив у її задоволенні відмовити - оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.2012 року у справі №5010/1291/2012-12/35- залишити без змін, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.

27 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»(в особі «Івано-Франківської регіональної дирекції»філії ВАТ «СТ «Гарантія») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія»укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховий поліс № ВС/0710827, згідно якого застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу VOLVO, д.н.з. АТ 4974 АС.

Відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство "Гарантія" перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство "Гарантія", що підтверджується витягом зі статуту позивача, копія якого долучена до матеріалів справи.

29.12.2008 року по вул. Свободи, м. Красний Лиман Донецької області відбулось зіткнення автомобіля Lanos Daewoo, д.н.з. АН 7314 СР, який належить Терлецькому Сергію Олександровичу, та автомобіль Volvo, д.нз. АТ 4974 АС, яким керував Пачашинський Віталій Васильович.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09.02.2009 року у справі №3-119 Пачашинського В.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 420,00 грн. Докази, щодо скасування вищевказаної постанови в матеріалах справи відсутні, сторонами суду не надано.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на момент вчинення ДТП транспортний засіб Терлецького С.О., а саме: Lanos Daewoo, д.н.з. АН 7314 СР був застрахований відповідно до полісу № 19-0-0074301 від 19.02.2008 р., укладений з ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-авто», у зв'язку із чим, Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-авто» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 5739,09 грн. Терлецькому С.О. з метою відшкодування збитків, отриманих в результаті ДТП, яке відбулось 29.12.2008 року по вул.Свободи, м.Красний Лиман Донецької області.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2011 року у справі №16/228 за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» до Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 52229,09 грн. позов задоволено, стягнуто із Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» 5229,09 грн.

На виконання зазначеного рішення суду та на підставі страхового акту № 137-РВЦ6/4 ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» виплатило ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто» страхове відшкодування у розмірі 5229,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1215 від 01 листопада 2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

25.04.12 за №740/12 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою сплатити страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 5229,09 грн., яка залишена останнім без відповіді, що і стало підставою позову у даній справі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.989 ЦК України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.33.1.2.ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній на виникнення спірних правовідносин) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зокрема, вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про обов'язок страхувальника звернутися до страховика про настання страхового випадку у встановлений строк та у випадку неможливості виконання зазначеного обов'язку, підтвердити це документально.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем суду не надано доказів, що підтверджують факт звернення відповідача до позивача з метою повідомлення про вчинене ДТП, страхове відшкодування в порядку регресу за яке є предметом стягнення у даній справі. Крім того, докази про неможливість відповідачем виконання обов'язку, передбаченого п.33.1.2.ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в матеріалах справи відсутні, сторонами суду не подано.

Разом з тим, на підтвердження факту невиконання відповідачем вищевказаного обов'язку, позивач долучив до матеріалів справи копії витягу із журналу реєстрації повідомлень про ДТП за період з 17.10.2008 р. по 07.02.2009 р. Івано-Франківської регіональної дирекції (філії ПрАТ «СТ «Гарантія»), витягу із журналу реєстрації вхідної кореспонденції ПрАТ «СТ «Гарантія»за період з 29.12.2008 р. по 05.09.2009р, а також доповідну записку спеціаліста департаменту врегулювання страхових випадків від 05.10.12 р. Дослідженням яких, факт звернення відповідача до позивача стосовно вчиненого ДТП, не встановлено.

Відповідно до підпункту «ґ» п.38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1ст.33 цього закону.

Частиною першою ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

А тому, враховуючи те, що обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі підтверджуються належними документальними доказами, ґрунтуються на нормах чинного (на момент виникнення спірних правовідносин) законодавства, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову у даній справі, оскільки такий є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що покликання апелянта на те, що Пачашинський В.В. не є працівником ТзОВ "Станіславська торгова компанія" не розцінюються колегією суддів як такі, що мають значення для вирішення даної справи, оскільки, висновку місцевого господарського суду не спростовують, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що згідно із полісом № ВС/0710827, складеного на виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 27 травня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»(в особі «Івано-Франківської регіональної дирекції»філії ВАТ «СТ «Гарантія») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», яким застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу VOLVO, д.н.з. АТ 4974 АС, зазначений договір віднесено до І типу.

Відповідно до п.15.1 ч.1 ст.15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема: страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Відтак, в даному випадку факт перебування та/або не перебування у трудових правовідносинах Пачашинського В.В., який керував транспортним засобом VOLVO, д.н.з. АТ 4974 АС на момент вчинення ДТП 29.12.2008 року по вул. Свободи, м. Красний Лиман Донецької області, із ТзОВ "Станіславська торгова компанія" не має правового значення для

стягнення із відповідача спірної суми у даній справі, оскільки в даному випадку, має значення факт експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою на законних підставах. Проте, з матеріалів справи не вбачається факт протиправної експлуатації, зазначеного транспортного засобу Пачашинським В.В. на момент вчинення ДТП 29.12.2008 року, а протилежне відповідачем не доведено належними документальними доказами в порушення приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України, а тому, підстави для застосування до спірних правовідносин у даній справі ст.1172 ЦК України відсутні.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не розцінються такими, що можуть бути підставою згідно із ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З підстав, визначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2013 року у даній справі, скаржника зобов'язано надати суду належним чином оформлені докази сплати та зарахування (підтвердження територіального органу Державного казначейства України) судового збору на рахунок, відкритий для зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду за реквізитами: банк ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38007620, рахунок 31216206782006, однак, зазначені вимоги скаржником не виконано, витребувані документи суду не подано.

За таких обставин, враховуючи приписи пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" та виходячи із вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що із відповідача - ТзОВ "Станіславська торгова компанія" слід стягнути судовий збір в розмірі 804,75 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволення апеляційної скарги ТзОВ "Станіславська торгова компанія", м.Івано-Франківськ за вих.№089/12 від 19.12.2012 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.2012 року у справі № 5010/1291/2012-12/35 залишити без змін.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (адреса: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. В.Івасюка, будинок 62, код ЄДРПОУ: 32873692) судовий збір в розмірі 804,75 грн. за наступними реквізитами: Банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено: 14.02.2013 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Данко Л.С.