Ухвала суду № 29369276, 12.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11574/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури Оболонського району м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2012 року №0000022201, №0000032201, №0000042201 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами. Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13 лютого 2012 року по 12 березня 2012 року ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ІБК «Євротехнології» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 19 березня 2012 року №16/22-01/24373295, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.пп.139.1.1, 139.1.9, 139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1225311,49 грн., у тому числі за IV квартал 2009 року - 364387,33 грн., І квартал 2010 року - 697997,94 грн., ІІ квартал 2010 року - 133439,19 грн., ІІІ квартал 2010 року - 22742,63 грн., IV квартал 2010 року - 1947,47 грн., І квартал 2011 року - 2644,36 грн., ІІІ квартал 2011 року - 97,50 грн., IV квартал 2011 року - 2055,07 грн.

Також встановлено порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, пп.4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого позивачем занижено податок на додату вартість у загальному розмірі 1049672,57 грн., у тому числі за: листопад 2009 року - 177674,91 грн., грудень 2009 року - 134350,99 грн., січень 2010 року - 218600,34 грн., лютий 2010 року - 104666,66 грн., березень 2010 року - 244676,34 грн., квітень 2010 року - 102947,82 грн., серпень 2010 року - 16666,67 грн., вересень 2010 року - 1527,44 грн., жовтень 2010 року - 187,38 грн., листопад 2010 року - 591,06 грн., грудень 2010 року - 1099,07 грн., січень 2011 року - 1315,40 грн., березень 2011 року - 4228,97 грн., серпень 2011 року - 1776,50 грн., жовтень 2011 року - 1666,70 грн., листопад 2011 року - 16677,22 грн., грудень 2011 року - 21019,10 грн., завищено податок на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 4254,77 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 9545,00 грн.

На підставі акту перевірки №16/22-01/24373295 від 19 березня 2012 року та висновку про розгляд заперечення до акту №4/22-01/24373295 від 04 квітня 2012 року ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2012 року №0000022201, згідно якого за порушення пп.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.пп.139.1.1, 139.1.9, 139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1530441,13 грн., у тому числі 1225311,49 грн. за основним платежем та 305129,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000032201, згідно якого за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, пп.4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з податку на додану вартість збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1305387,16 грн., у тому числі 1045417,80 грн. за основним платежем та 259969,36 грн. за штрафними (фінансовими) сакціями; №0000042201, згідно якого за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, пп.4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з податку на додану вартість позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 9545,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують оформлення належним чином господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентами. Однак, якщо господарська операція не відбулась або відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це являється підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В той же час, під час перевірки встановлено, що усі господарські операції між позивачем та наведеними в акті контрагентами не спричинили реального настання наслідків, не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничих, складських, інших приміщень та основних засобів, які технологічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2010 року між позивачем та ПП «Фірма «Володар» укладено договір підряду на виконання робіт №18/08-2010, за умовами якого ПП «Фірма «Володар» зобов'язалось на свій ризик за завданням позивача виконати електромонтажні роботи на будівництві «Реконструкція з надбудовою промислового корпусу №1 (літера «В») по вул.Новокостянтинівській, 18 в Оболонському районі м.Києва під офісно-торгівельний центр» та здати їх позивачу, а позивач - прийняти та оплатити вказані роботи у порядку та на умовах договору.

Згідно з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року (форма КБ-3) та виписаної ПП «Фірма «Володар» податкової накладної загальна вартість виконаних робіт складає 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн., які були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту.

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором підряду на виконання робіт №18/08-2010 від 18 серпня 2010 року наданий акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року.

Разом з тим, позивач не пізніше 3 календарних днів після підписання договору підряду на виконання робіт №18/08-2010 від 18 серпня 2010 року передає ПП «Фірма «Володар» частину будівельного майданчику згідно з актом в стані придатному для виконання відповідного виду робіт, робочу документацію, якщо це обумовлено видом робіт (п.4.1.1 договору), натомість, ПП «Фірма «Володар» повинен отримати і мати у своєму розпорядженні на будівельному майданчику засвідчені копії всіх необхідних допусків, дозволів і ліцензій (п.4.2.3 договору), однак, будь-яких доказів щодо передачі будівельного майданчику, наявності необхідної документації на об'єкт позивачем на перевірку та до суду не надавалось.

Також між позивачем та ТОВ «БК «Геліос» (виконавець) укладено договори №301009-02 від 30 жовтня 2009 року, №191109-01 від 16 листопада 2009 року, відповідно до умов яких, виконавець зобов'язувався виконати будівельні роботи на Об'єкті (Тимчасова споруда - тимчасовий продуктовий ринок загальною площею близько 8260 м2 на примиканні вулиць Командарма Уборевича та Академіка Вернадського по проспекту Академіка Палладіна у Святошинському районі м.Києва) відповідно до проектної документації, договірної ціни, а позивач прийняти та оплатити вказані роботи у порядку та на умовах договору.

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вищезазначеними договорами надані довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних підрядних робіт.

Разом з тим, договір генерального підряду №19/11-09-01 на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті (тимчасова споруда - тимчасовий продуктовий ринок загальною площею близько 6500 м2 на перехресті вулиць Командарма Уборевича до проспекту Академіка Палладіна у Святошинському районі м.Києва) між ТОВ «Гротто» (замовник) та ТОВ «ІБК «Євротехнології» (генпідрядник) укладений 19 листопада 2009 року, тобто після укладення договорів субпідряду між позивачем та ТОВ «БК «Геліос». При цьому, п.3.4 договору генерального підряду №19/11-09-01 передбачено, що залучення субпідрядних підприємств (організацій) потребує погодження з замовником, однак доказів такого погодження позивачем не надано. Крім того, до перевірки та до суду не надано виробничої і виконавчої документації, а також документів, що свідчать про відповідність нормативним вимогам використаних матеріалів, конструкцій, виробів і устаткування, що передбачено п.8.1.8 договорів №301009-02 від 30 жовтня 2009 року, №191109-01 від 16 листопада 2009 року, враховуючи, що у відповідності до п.3.4 договору генерального підряду №19/11-09-01 від 19 листопада 2009 року генпідрядник відповідає за результати будівельно-монтажних робіт субпідрядників, як за свої власні.

16 листопада 2009 року між позивачем та ТОВ «БК «Геліос» (виконавець) укладено договір №161109-02, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язувався виконати будівельні роботи на Об'єкті (торгово-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення і паркінгом, що знаходиться з адресою: Здолбунівська, 13 в Дарницькому районі м.Києва) відповідно до проектної документації, договірної ціни, а позивач прийняти та оплатити вказані роботи у порядку та на умовах договору. Пунктом 8.1.8 даного договору також передбачено, що виконавець зобов'язаний надати замовнику всю необхідну виробничу і виконавчу документацію, а також документи, що свідчать про відповідність нормативним вимогам використаних матеріалів, конструкцій, виробів і устаткування, однак, такі документи, як на перевірку, так і до суду позивачем не надано.

Між позивачем та ТОВ «Акцент-Електро» було укладено договір поставки №0610-09-01 від 06 жовтня 2009 року, відповідно до умов якого ТОВ «Акцент-Електро» (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «ІБК «Євротехнології» (покупцю) електрощитові обладнання, а покупець зобов'язується на умовах, в обсязі та в порядку, передбаченому цим договором, прийняти у власність обладнання та оплатити його. При цьому, обладнання, що поставляється, за якістю має відповідати державним стандартам ДСТУ, якість обладнання повинна підтверджуватись сертифікатами якості виробника та паспортом якості партії обладнання, однак, зазначені документи не надавались.

Також між ТОВ «ІБК «Євротехнології» (замовник) та ТОВ «Дак-Мастер» (підрядник) було укладено договори №5М/10/1 від 01 грудня 2010 року, №65М11 від 01 серпня 2011 року, додаткову угоду №1 від 23 листопада 2011 року до договору №29М11 від 24 березня 2011 року на виконання вогнезахисних робіт, відповідно до умов яких підрядник протягом строку дії Контракту своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконує вогнезахисту обробку металевих конструкцій на Об'єктах, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість. Згідно п.2.1.1 вищезазначених договорів на підрядника покладено обов'язок розробити проекти виконання робіт і затвердити їх в органах Державного пожежного нагляду, а також узгодити виконану роботу з представниками Держпожбезпеки, що засвідчується актом (актами) контролю якості вогнезахисних робіт встановленого зразка (п.2.1.4), однак належних доказів реального виконання обов'язків та робіт за вищенаведеними договорами позивачем не надано.

Крім того, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Сапфір 3000» та ТОВ «Розетка.УА», на підтвердження чого до матеріалів справи додано виписані податкові, видаткові, прибуткові накладні.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами поставки зазначеними контрагентами товарів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши надані позивачем первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони не відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону, оскільки у частині наданих документів відсутні прізвища, ім'я, по батькові та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, місце та дата складання первинних документів, в частині документів реквізити щодо дати складання документу виправлені.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС від 09 квітня 2012 року №0000022201, №0000032201, №0000042201, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договорами з ПП «Фірма «Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Акцент-Електро», ТОВ «Сапфір 3000», ТОВ «Розетка.УА», ТОВ «Дак-Мастер» та використання їх в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 лютого 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.