Постанова № 29368494, 04.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2013 року 16:37 № 2а-66/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Трансгарант-Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2011р. № 0008712310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2012р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає, що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «Укрвторресурс».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «Укрвторресурс» за товари згідно з податковими накладними, виданими зазначеними контрагентоми, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведена позапланова невиїзна перевірка ДП «Трансгарант-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрвторресурс» за жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт від 13.09.2011р. № 1258/23-10/32667198.

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.2.6 п.7.2 , п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду періоду на загальну суму 1 246 666,67 грн. в період листопад 2008 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.10.2011 року № 0008712310, згідно якого зменшено позивачу від'ємне значення з податку на додану вартість в розмірі 1 246 666,67 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та вказаним вище підприємством базується на поясненнях гр. ОСОБА_1 - директора ТОВ «Укрвторресурс», відібраного ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, згідно яких вона не є директором підприємства, господарської діяльності не здійснювала та нікого на це не уповноважува, жодних договорів не підписувала тощо.

Таким чином відповідач прийшов до висновку про те, що господарські операції між ТОВ Дочірнім підприємством «Трансгарант-Україна» з його контрагентом ТОВ «Укрвторресурс» мають фіктивний характер, оформлені лише документально та не мали на меті створення реальних наслідків.

Проте, в процесі судового розгляду даної справи суд прийшов до протилежних висновків, що обумовлено наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством «Трансгарант-Україна» (покупець) та ТОВ «Укрвторресурс» (продавець) укладено договір від 05.09.2008р. № 14/ПВ, згідно якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець сплатити та прийняти 17 залізнодорожніх піввагонів відповідно до специфікації. 30 жовтня 2008 року умови зазначеного договору були виконані, що вбачається з акту приймання-передачі піввагонів та платіжних доручень.

Також, на підтвердження виконання вказаного договору представником позивача були надані до суду додаткове узгодження до договору, специфікація, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкова накладна, рахунки-фактури, заявка на перереєстрацію власних вантажних вагонів договори транспортного обслуговування та додатки до них.

На підтвердження існування товару та його руху від виробника до позивача підприємством було надано до суду договір від 15.10.2007р. № СВР3-05-20-07-30/Ю, укладеного між Державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод» та ТОВ «ВКФ «Адекс» на виготовлення 20 піввагонів, додаток до договору, протокол узгодження ціни, акти приймання-передачі піввагонів, технічні паспорти вагонів, а також договір від 05.09.2008р., укладений між ТОВ ПКФ «Адекс» та ТОВ «Укрвторресурс», відповідно до якого перший передав у власність останнього піввагони.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами позивача з його контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі -Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних його контрагент був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мав відповідне свідоцтво, з Реєстру виключений не був, а отже мав право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" передумов для формування податкового кредиту.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні договір від 05.09.2008р. № 14/ПВ, акти приймання-передачі піввагонів, платіжні доручення, додаткове узгодження до договору, специфікація, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкова накладна, рахунки-фактури, заявка на перереєстрацію власних вантажних вагонів договори транспортного обслуговування та додатки до них, договір від 15.10.2007р. № СВР3-05-20-07-30/Ю, укладеного між Державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод» та ТОВ «ВКФ «Адекс» на виготовлення 20 піввагонів, додаток до договору, протокол узгодження ціни, акти приймання-передачі піввагонів, технічні паспорти вагонів, а також договір від 05.09.2008р., які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом базуються лише на пояснення директора ТОВ «Укрвторресурс», що саме по собі є недостатнім для можливості стверджувати фіктивність

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11 жовтня 2011 року № 0008712310.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 08 лютого 2013 року