Рішення № 29368379, 07.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/10/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.13 Справа № 5009/4757/12

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 40 424,95 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 4007-О від 31.10.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_1 (особисто) - свідоцтво серії В01 № 574810 від 29.08.1996р., ОСОБА_3, довіреність б/н від 26.06.2012 р., паспорт серії СВ № 131596 від 13.12.1999 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 18.12.2012 року звернувся позивач -публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» з позовною заявою до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 40 424,95 грн., які складаються з 9 968,31 грн. заборгованості за кредитом, 17 562,21 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 12 894,43 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Позовні вимоги вмотивовані порушенням клієнтом зобов'язань за договором № 280589 від 24.04.2008 р. про відкриття банківського рахунку. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст. ст. 526, 527, 530, 1054 Цивільного Кодексу України.

Ухвалою суду від 19.12.2012 року порушено провадження у справі № 5009/4757/12, присвоєно справі номер провадження 18/10/13, судове засідання призначене на 24 січня 2013 р.

Внаслідок невиконання позивачем вимог суду, що викладені в ухвалі від 19.12.2012 р. та з метою з'ясування фактичних обставин справи в судовому засіданні, яке відбулося 24.01.2013 р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 07.02.2013 р.

В судовому засіданні 07.02.2013 р. представник позивача підтримав вимоги, що викладені у позові, надав суду витребувані документи та письмові пояснення до позовної заяви та розрахунку позовних вимог.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку № 280589 від 24.04.2008 р., а тому вимоги, наведені в позові є безпідставними та необґрунтованими, внаслідок чого просив в позові відмовити.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 07.02.2013 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (далі - Банк, позивач у справі) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт, відповідач у справі) 24.04.2008 р. укладений договір № 280589 про відкриття банківського рахунку (далі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого, Банк відкрив Клієнту/відповідачу поточний рахунок у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий та інші рахунки зі спеціальним режимом користування) та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів НБУ та умов цього Договору.

До договору № 280589 від 24.04.2008 р. було укладено - Додаток № 7 (далі - Додаток № 7) відповідно до п. 1.1 якого, Банк зобов'язався здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта/відповідача, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта/відповідача НОМЕР_3 (номер корпоративної картки НОМЕР_4), відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 Додатку № 7, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо, тобто овердрафт надається на поповнення обігових грошових коштів та здійснення поточних платежів Позичальника.

Згідно з п. 1.3 Додатку № 7, на рахунок НОМЕР_3 встановлений кредитний ліміт, що складає - 10 000,00 грн., проведення платежів Клієнта/відповідача проводиться Банком у строк по 24 квітня 2009 р.

Пунктом 1.4 Додатку № 7 передбачено, що овердрафтове кредитування Позичальника здійснюється Банком в межах кредитного ліміту і терміну, встановлених згідно з п. 1.3, цього додатка до Договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як свідчать додані по позову документи, в період з 16.09.2008 р. до 15.10.2008 р. Позичальник скористався в межах кредитного ліміту овердрафтовим кредитом, отримавши 9 968,31 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Нормами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.6 Додатку № 7 Клієнт/відповідач здійснює погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого п. 1.4 Додатку № 7.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Позичальник належним чином не виконував покладені на нього зобов'язання за Договором, а саме в обумовлені строки не здійснював повернення Банку кредиту, процентів за користування кредитом у розмірах та в терміни, як передбачено пунктами 1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.4 Додатку № 7. Так, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про відкриття банківського рахунку, заборгованість за тілом кредиту склала 9 968,31 грн.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за договором банківського рахунку № 280589 та додатку № 7 до нього, на адресу відповідача 09.10.2012 р. була надіслана претензія вихідний № 80424ZPS0О713 про сплату суми заборгованості за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені за прострочення виконання зобов'язань.

В той же час, Клієнт/відповідач не вжив заходів для погашення суми заборгованості перед Банком.

Факт наявності заборгованості за договором банківського рахунку в розмірі 9 968,31грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання Клієнта оплатити заборгованість за договором не припинено.

Відповідач доказів сплати заборгованості (тіла кредиту) суду не надав, таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку №280589 від 24.04.2008 р. та додатку № 7 до нього у сумі 9 968,31 грн. суд визнав документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Нормами ст. 1054 ЦК України встановлено, що позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до п. 4.1 Додатку № 7 до договору для розрахунку відсотків за користування кредитом установлюється диференційована процентна ставка. Процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку за кредитом і визначається наступним чином: термін користування кредитом: протягом 1-3 днів - 15%, протягом 4-7 днів - 16%, протягом 8-15 днів - 20%, протягом 16-30 днів - 22% (пункти 4.2.1 - 4.2.4).

У випадку непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється подвоєна процентна ставка, визначена в п. 3.2 цього додатку до договору (п. 4.2.5) - тобто 44%.

Відповідач (Клієнт) зобов'язання щодо своєчасного повернення тіла кредиту не виконав, чим порушив умови договору, внаслідок чого Банком, з урахуванням наведених вище положень Додатку № 7 до договору були нараховані відсотки за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом у період з 16.10.2011 р. по 17.02.2012 р. складає 17 562,21 грн.

Факт несплати відсотків за договором матеріалами справи доведений, вимога про їх стягнення заявлена обґрунтовано та задовольняється судом.

Згідно із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено. що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

На підставі ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання зобов'язання.

При порушенні Клієнтом/відповідачем будь-якого із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 1.5, 1.9, 1.12.1, 3.1, 3.2, 3.3 Додатку № 7; строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.3, 1.4, 1.6 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.1, 1.12.4 Додатку № 7 до договору, Клієнт/відповідач повинен сплачувати Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня (п.5.1).

Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених пунктами 5.1, 5.2 здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом.

Отже в договорі сторони передбачили інший період нарахування пені, ніж передбачено у п. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з розрахунком позивача, за період з 16.10.2008 р. по 17.10.2012 р. до стягнення пред'явлена сума пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором у розмірі 12 894,43 грн.

Факт прострочення виконання зобов'язань матеріалами справи доведений, наданий позивачем розрахунок пені виконаний з дотриманням умов Договору.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання. Господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу...

У зв'язку із викладеним, враховуючи розумність, надмірно великі штрафні санкції порівняно із збитками кредитора та сумою тіла кредиту, зважаючи на обставини конкретної справи, спираючись на внутрішнє переконання, а також беручи до уваги те, що відповідач не заперечує проти наявності заборгованості та докладає зусиль щодо належного виконання зобов'язань за договором (перекредитується у банку), суд визнав за можливе зменшити розмір пені на 6 000,00 грн. - до 6 894,43 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення із відповідача пені у сумі 12 894,43 грн. обґрунтована, але, з огляду на наведене вище, підлягає частковому задоволенню - в розмірі 6 894,43 грн., в іншій частині стягнення пені, а саме: в сумі 6 000,00 грн. суд відмовляє в задоволенні позову, однак в цій частині судовий збір покладається на відповідача, оскільки позовні вимоги про стягнення пені заявлені позивачем обґрунтовано.

На день розгляду спору відповідач доказів належного виконання умов договору або добровільну сплату суми боргу не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості, відсотків за користування кредитом, пені за прострочення здійснення платежів суд визнав документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.

Посилання відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення з позовом до суду, та як наслідок необхідність застосування положень ст. ст. 257, 258, 261 ЦК України судом відхилено, оскільки:

Строк, в межах якого нараховуються штрафні санкцій - це проміжок часу, протягом якого триває відповідне правопорушення, за яке ці санкції встановлені законом або договором (триваюче порушення).

Згідно з ст. 179 ГК України укладанні договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Положеннями п 5.4 договору Додатку № 7 до договору, сторони встановили, що термін давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим договором установлюються тривалістю 5 (п'ять) років, а нарахування неустойки відповідно до п. 5.3 цього договору за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 5.1, 5.2 здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом/відповідачем.

Аналіз зазначеного свідчить про те, що укладаючи Додаток № 7 до договору банківського рахунку сторони на свій розсуд та за власним бажанням погодили термін давності вимоги щодо стягнення кредиту, відсотків, неустойки та термін нарахування санкцій за кожен випадок порушення зобов'язань.

Враховуючи, що відповідач у відповідності до п. 1.3 Додатку № 7 до договору повинен був повернути тіло кредиту у строк до 24.04.2009 р., строк позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості, неустойки, пені, штрафів з урахуванням положень п. 5.4 спливає 24.04.2014 р.

Позивач за захистом порушених своїх прав та законних інтересів звернувся до суду 18.12.2012 р., тобто у строк, встановлений сторонами. За таких обставин, заперечення відповідача є безпідставними та судом відхилені.

В цілому позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, п. 3 ст. 83, ст.ст. 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області, 06.01.2005 р.) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29098829000000 (для погашення заборгованості), МФО 305299) 9 968,31 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім грн. 31 коп.) заборгованості за кредитом, 17 562,21 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві грн. 21 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом, 6 894,43 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири гривні 43 коп.) пені за несвоєчасне виконання зобов'язань. Видати наказ.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області, 06.01.2005 р.) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 64993919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО 305299) 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. І інший частині позовних вимог - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 14 лютого 2013 р.