Постанова № 29367474, 05.02.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 2а-3684/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю сторін:

представника позивача: Гнатюк Т.Б.,

представника відповідача: Гринчака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітек"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2012 року за № 0000512204 та за № 0000522204,-

ВСТАНОВИВ:

28.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Унітек" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2012 року за № 0000512204 та за № 0000522204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу базуються на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Податкового, Цивільного та Господарського кодексів України, законів України: «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про господарські товариства», відповідачем констатовано факт безтоварності операцій та, як наслідок, фіктивності правочинів укладених з контрагентом позивача - ТзОВ "Камеронплюс", внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 272138,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 68034,5 гривень, окрім того, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 285745 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 71436, 25 грн. Вважає такі дії відповідача незаконними, а податкові повідомлення - рішення необґрунтованими та просить суд визнати дії ДПІ у м. Івано-Франківську протиправними, а податкові повідомлення - рішення скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з мотивів наведених у письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

В період з 10.10.2012 року по 30.10.2012 року ДПІ у м. Івано-Франківську проводила документальну планову виїзну перевірку ТзОВ "Унітек" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 10291/22-4/25068140 від 06.11.2012 року, згідно висновків якого, констатовано порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.4, пункту 201.5, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого, встановлено заниження податку на прибуток за півріччя 2012 року на суму 285745 грн., у тому числі за І квартал 2012 року в сумі 153360 грн. та за ІІ квартал 2012 року в сумі 132385 грн. та занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 272138 грн.

Не погодившись з такими висновками акту перевірки, позивач скористався своїм правом на подання заперечення та 12.11.2012 року направив до ДПІ у м. Івано-Франківську письмове заперечення до вищевказаного акту перевірки. Однак листом від 19.11.2012 року № 20884/10/22-4/10764 повідомлено, що ДПІ у м. Івано-Франківську правомірно та у відповідності до вимог діючого законодавства зроблено висновки щодо порушення ТзОВ "Унітек" вимог чинного законодавства.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за № 0000512204 та за № 0000522204 від 22.11.2012 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 272138,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 68034,5 гривень та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 285745 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 71436, 25 грн. відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що передумовою для формування позивачем податкового кредиту слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ "Камеронплюс" з приводу купівлі-продажу товарів, вказане підприємство є продавцем.

Так, 01.12.2011 року та 01.08.2012 року між зазначеними сторонами укладено договора купівлі-продажу, предметом по яких слугував товар відповідно до накладних.

Як зазначено в акті перевірки за № 10291/22-4/25068140 від 06.11.2012 року, перевіркою повноти визначення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року встановлено їх завищення за півріччя 2012 року на загальну суму 1360690 грн., в тому числі за І квартал 2012 року на суму 730285 грн. та за ІІ квартал 2012 року на суму 6300405 грн.

Передумовою для вищевказаних висновків відповідача слугував зміст акту перевірки від 10.07.2012 року за № 2342/22-9/35633182 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Камеронплюс" (код ЄДРПОУ 35633182) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2012 року 30.04.2012 року" та акт від 30.08.2012 року за № 3333/22-9/35633182 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Камеронплюс" (код ЄДРПОУ 35633182), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 року 30.06.2012 року ", що отриманий ним збоку ДПІ у Печерському районі м. Києва

Так, в ході проведення перевірки орган ДПІ, зокрема вказав на те, що не встановлено факту передачі товарів (послуг) ТзОВ "Камеронплюс" контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, окрім того, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, загальна чисельність працюючих на ТзОВ "Камеронплюс" згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає - 1 особа, чим порушено частини 1.5 статті 203, частини 1.2 статті 215, статті 228 ЦК України.

Водночас, відповідач вказує на те, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та факту сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт(послуг) мала місце. А отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.218 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Вирішуючи наявний податковий спір по суті суд виходив із наступного.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначав платників податку на прибуток, на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Податковий кодекс України (надалі -ПК України).

Так, відповідно до п.п.133.1.1, п.133.1 ст. 133 ПК України, платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно п.п.134.1.1, п.134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.135.2. ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

В ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит податку на додану вартість - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно статті пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому ПК України визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до п.198.4. ст.198 цього кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А також, в силу положень статті 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає платі (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Як встановлено з матеріалів справи, поставка продукції здійснювалась відповідно до укладених договорів. Для перевірки контролюючим органам надані видаткові накладні на одержану продукцію та дані бухгалтерського обліку, що відображені в акті перевірки.

В судовому засіданні досліджено наявність документів належним чином завірених, а саме:

- видаткові накладні: № 11205 від 01.12.2011 року на суму 26050,00 грн. (в тому числі ПДВ 5210,00 грн.); № 120103 від 12.01.2012 року на суму 7266,00 грн. (в тому числі ПДВ 1211,00 грн.); № 120102 від 12.01.2012 року на суму 42360,00 грн. ( в тому числі ПДВ 7060,00 грн.); № 160105 від 16.01.2012 року на суму 16200,00 грн. ( в тому числі ПДВ 2700,00 грн.); № 180103 від 18.01.2012 року на суму 22260,00 грн. (в тому числі ПДВ 3710,00 грн.); № 200105 від 20.01.2012 року на суму 14406,00 грн. ( в тому числі ПДВ 2401,00 грн.); № 310103 від 31.01.2012 року на суму 30384,00 грн. (в тому числі ПДВ 5064,00 грн.); №60605 від 06.06.2012 року на суму 16380,00 грн. (в тому числі ПДВ 2730,00 грн.); № 80602 від 08.06.2012 року на суму 21600,00 грн. (в тому числі ПДВ 3600,00 грн.); № 120603 від 12.06.2012 року на суму 31140,00 грн. (в тому числі ПДВ 5190,00 грн.); № 140605 від 14.06.2012 року на суму 59400,00 грн. (в тому числі ПДВ 9900,00 грн.); № 150603 від 15.06.2012 року на суму 32760,00 грн. (в тому числі ПДВ 5460,00 грн.); № 270605 від 27.06.2012 року на суму 16902,00 грн. (в тому числі ПДВ 2817,00 грн.); № 270604 від 27.06.2012 року на суму 42900,00 грн. (в тому числі ПДВ 7150,00 грн.); № 260601 від 26.06.2012 року на суму 56400,00 грн. (в тому числі ПДВ 9400,00 грн.); № 250603 від 25.06.2012 року на суму 58800,00 грн. (в тому числі ПДВ 9800,00 грн.); № 100503 від 10.05.2012 року на суму 42300,00 грн. (в тому числі ПДВ 7050,00 грн.); № 40503 від 04.05.2012 року на суму 9120,00 грн. (в тому числі ПДВ 1519,99 грн.); № 110503 від 11.05.2012 року на суму 35100,00 грн. (в тому числі ПДВ 5850,00 грн.); № 150505 від 15.05.2012 року на суму 40140,00 грн. (в тому числі ПДВ 6690,00 грн.); № 180506 від 18.05.2012 року на суму 236760 грн. (в тому числі ПДВ 3960,00 грн.); № 210507 від 21.05.2012 року на суму 39300,00 грн. (в тому числі ПДВ 6550,00 грн.); № 280505 від 28.05.2012 року на суму 31020,00 грн. (в тому числі ПДВ 5170,00 грн.); № 50403 від 05.04.2012 року на суму 24120,00 грн. (в тому числі ПДВ 4020 грн.); № 100405 від 10.04.2012 року на суму 11820,00 грн. (в тому числі ПДВ 1970,00 грн.); № 60305 від 6.03.2012 року на суму 15780,00 грн. (в тому числі ПДВ 2630,00 грн.); № 160308 від 16.03.2012 року на суму 8640,00 грн. (в тому числі ПДВ 1440,00 грн.); № 170404 від 17.04.2012 року на суму 18804,00 грн. (в тому числі ПДВ 3134,00 грн.); № 190405 від 19.04.2012 року на суму 13320,00 грн. (в тому числі ПДВ 2220,00 грн.); № 250404 від 25.04.2012 року на суму 47040,00 грн. (в тому числі ПДВ 7840,00 грн.); № 230407 від 23.04.2012 року на суму 37080,00 грн. (в тому числі ПДВ 6180,00 грн.); № 270408 від 27.04.2012 року на суму 47280,00 грн. (в тому числі ПДВ 7880,00 грн.); № 210305 від 21.03.2012 року на суму 59100,00 грн. (в тому числі ПДВ 9850,00 грн.); № 220305 від 22.03.2012 року на суму 35760 грн. (в тому числі ПДВ 5960,00 грн.); № 230305 від 23.03.2012 року на суму 30780,00 грн. (в тому числі ПДВ 5130,00 грн.); № 260303 від 26.03.2012 року на суму 57996,00 грн. (в тому числі ПДВ 9666,00 грн.); № 270307 від 27.03.2012 року на суму 52320,00 грн. ( в тому числі ПДВ 8720,00 грн.); № 280304 від 28.03.2012 року на суму 43440,00 грн. (в тому числі ПДВ 7240,00 грн.); № 290303 від 29.03.2012 року на суму 59166,00 грн. (в тому числі ПДВ 9861,00 грн.); № 300310 від 30.03.2012 року на суму 52860 грн. (в тому числі ПДВ 8810,00 грн.); № 20205 від 02.02.2012 року на суму 9780,00 грн. (в тому числі ПДВ 1630,00 грн.); № 100203 від 10.02.2012 року на суму 27360,00 грн. (в тому числі ПДВ 4560,00 грн.); № 140205 від 14.02.2012 року на суму 53160,00 грн. (в тому числі ПДВ 8860,00 грн.); № 140206 від 14.02.2012 року на суму 52800,00 грн. (в тому числі ПДВ 8800,00 грн.); № 170202 від 17.02.2012 року на суму 30240,00 грн. (в тому числі ПДВ 5040,00 грн.); № 230204 від 23.02.2012 року на суму 50280,00 грн. (в тому числі ПДВ 8380,00 грн.); № 270208 від 27.02.2012 року на суму 48600,00 грн. (в тому числі ПДВ 8100,00 грн.); № 290208 від 29.02.2012 року на суму 23160,00 грн. (в тому числі ПДВ 3860,00 грн.); № 290207 від 29.02.2012 року на суму 32244,00 грн. (в тому числі ПДВ 5374,00 грн.

- податкові накладні: № 248 від 31.01.2012 року на суму 30384,00 грн. (в тому числі ПДВ 5064,00 грн.); № 123 від 20.01.2012 року на суму 14406,00 грн. (в тому числі ПДВ 2401,00 грн.); № 109 від 18.01.2012 року на суму 22260,00 грн. (в тому числі ПДВ 3710,00 грн.); № 82 від 16.01.2012 року на суму 16200,00 грн. (в тому числі ПДВ 2700,00 грн.); № 45 від 12.02.2012 року на суму 42360,00 грн. (в тому числі ПДВ 7060,00 грн.); № 46 від 12.01.2012 року на суму 7266,00 грн. (в тому числі ПДВ 1211,00 грн.); № 6 від 01.12.2011 року на суму 31260,00 грн. (в тому числі ПДВ 5210,00 грн.); № 70 від 10.04.2012 року на суму 11820,00 грн. (в тому числі ПДВ 1970,00 грн.); № 44 від 05.04.2012 року на суму 24120,00 грн. (в тому числі ПДВ 4020,00 грн.); № 269 від 30.03.2012 року на суму 52860,00 грн. (в тому числі ПДВ 8810,00 грн.); № 245 від 29.03.2012 року на суму 59166,00 грн. ( втому числі ПДВ 9861,00 грн.); № 236 від 28.03.2012 року на суму 43440,00 грн. (в тому числі ПДВ 7240,00 грн. ); № 228 від 27.03.2012 року на суму 52320,00 грн. (в тому числі ПДВ 8720,00 грн.); № 193 від 23.03.2012 року на суму 30780,00 грн. (в тому числі ПДВ 5130,00 грн.); № 215 від 26.03.2012 року на суму 57996,00 грн. (в тому числі ПДВ 9666,00 грн.); № 186 від 22.03.2012 року на суму 36760,00 грн. (в тому числі ПДВ 5960,00 грн.); № 177 від 21.03.2012 року на суму 59100,00 грн. (в тому числі ПДВ 9850,00 грн.); № 143 від 16.03.2012 року на суму 8640,00 грн. ( в тому числі ПДВ 1440,00 грн.); № 53 від 06.03.2012 року на суму 15780,00 грн. (в тому числі ПДВ 2630,00 грн.); № 251 від 27.02.2012 року на суму 48600,00 грн.(в тому числі ПДВ 8100,00 грн.); № 276 від 29.02.2012 року на суму 23160,00 грн. (в тому числі ПДВ 3860,00 грн.); № 275 від 29.02.2012 року на суму 32244,00 грн. (в тому числі ПДВ 5374,00 грн.); № 220 від 23.02.2012 року на суму 50280,00 грн. (в тому числі ПДВ 8380,00 грн.); № 178 від 17.02.2012 року на суму 30240,00 грн. (в тому числі ПДВ 5040,00 грн.); № 147 від 14.02.2012 року на суму 53160,00 грн. (в тому числі ПДВ 8860,00 грн.); № 148 від 14.02.2012 року на суму 52800,00 грн. (в тому числі ПДВ 8800,00 грн.); № 101 від 10.02.2012 року на суму 27360,00 грн. (в тому числі ПДВ 4560,00 грн.); № 17 від 02.02.2012 року на суму 9780,00 грн. (в тому числі ПДВ 1630,00 грн.); № 206 від 27.04.2012 року на суму 47280,00 грн. (в тому числі ПДВ 7880,00 грн.); № 54 від 10.05.2012 року на суму 42300,00 грн. (в тому числі ПДВ 7050,00 грн.); № 25 від 04.05.2012 року на суму 9120,00 грн. (в тому числі ПДВ 1519,00 грн.); № 63 від 11.05.2012 року на суму 35100,00 грн. (в тому числі ПДВ 5850,00 грн.); № 113 від 15.05.2012 року на суму 40140,00 грн. (в тому числі 6690,00 грн.); № 148 від 18.05.2012 року на суму 23760,00 грн. (в тому числі ПДВ 3960,00 грн.); № 166 від 21.05.2012 року на суму 39300,00 грн. (в тому числі ПДВ 6550,00 грн.); № 215 від 28.05.2012 року на суму 31020,00 грн. (в тому числі ПДВ 5170,00 грн.); № 117 від 14.06.2012 року на суму 59400,00 грн. 9в тому числі ПДВ 9900,00 грн.); № 123 від 15.06.2012 року на суму 32760,00 грн. (в тому числі ПДВ 5460,00 грн.); № 83 від 12.06.2012 року на суму 311140,00 грн. (в тому числі ПДВ 5190,00 грн.); № 66 від 08.06.2012 року на суму 21600,00 грн. (в тому числі 3600,00 грн.); № 46 від 06.06.2012 року на суму 16380,00 грн. (в тому 2730,00 грн.); № 234 від 27.06.2012 року на суму 16902,00 грн. (в тому числі ПДВ 2817,00 грн.); № 233 від 27.06.2012 року на суму 42900,00 грн. (в тому числі ПДВ 7150,00 грн.); № 217 від 26.06.2012 року на суму 56400,00 грн. (в тому числі ПДВ 9400,00 грн.); № 207 від 25.06.2012 року на суму 58800,00 грн. (в тому числі ПДВ 9800,00 грн.); № 165 від 25.04.2012 року на суму 47040,00 грн. (в тому числі ПДВ 7840,00 грн.); № 152 від 23.04.2012 року на суму 37080,00 грн. (в тому числі ПДВ 6180,00 грн.); № 128 від 19.04.2012 року на суму 13320,00 грн. (в тому числі ПДВ 2220,00 грн.); № 106 від 17.04.2012 року на суму 18804,00 грн. (в тому числі ПДВ 3134,00 грн.).

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем здійснено повний розрахунок із ТзОВ "Камеронплюс" за отримані послуги, про що свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.

Із урахуванням встановленого в судовому засідання та системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди виконані у повному обсязі, наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

З наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржувані податкові повідомлення-рішення за № 0000512204 та за № 0000522204 від 22.11.2012 року не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а адміністративний позов - в цій частині до задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій ДПІ у м. Івано-Франківську, які полягають у викладенні в акті перевірки № 10291/22-4/25068140 від 06.11.2012 року незаконних висновків про безтоварність фінансово-господарських операцій між ТзОВ "Унітек" та ТзОВ "Камеронплюс", незаконних висновків щодо заниження ТзОВ "Унітек" податку на прибуток за півріччя 2012 року на суму 285745,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 153360,00 грн. та за 2 квартал 2012 року в сумі 132385,00 грн. та щодо завищення ТзОВ "Унітек" податку на додану вартість на загальну суму 272138,00 грн., окрім того визнання протиправними дій відповідача, які полягають у визнанні правочинів, здійснених ТзОВ "Унітек" за період з січня по червень 2012 року з контрагентом ТзОВ "Камеронплюс" таким, що вчинені з порушенням частини 1 статті 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, до задоволення не підлягають з наступних мотивів.

Зі змісту пункту 1.3., пункту 1.7 статті 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, випливає, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 03.12.2012 року у справі за № К-11663/10).

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську за № 0000512204 та за № 0000522204 від 22.11.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до задоволених вимог стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітек" сплачений ним судовий збір в розмірі 2017,24 грн. (дві тисячі сімнадцять гривень двадцять чотири копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 11.02.2013 року.