Рішення № 29367073, 13.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.13р. Справа № 5/5005/11122/2012За позовом Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 251 547,38 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Дарій Л.М., довіреність №52-16/120 від 29.12.2012 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення заборгованості у розмірі 227 217,08 грн., пені - 7 017,72 грн., штрафу - 15 905,20 грн., 3% річних - 1 407,38 грн. та судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю теплової енергії №926/12 від 19.06.2012 року в частині взятих на себе зобов'язань з відшкодування вартості спожитої теплової енергії.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

17.01.2013 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що 24.12.2012 року платіжними дорученнями №11408, 11409 перераховано позивачу кошти у сумі 93 929,75 грн. та 6 070,25 грн., тому заборгованість за спірний період сплачена частково у сумі 100 000,00 грн., а також просить позов задовольнити частково, стягнути борг у сумі 104 807,10 грн., 3% річних - 1 407,38 грн., пеню - 7 017,72 грн., в решті позову просить відмовити.

12.02.2013 року від відповідача надішли пояснення, в яких вказує, що позивачу перераховані кошти 30.01.2013р. у розмірі 50 000 грн., 31.01.2013р. у розмірі 22 409,98 грн., 31.01.2013р. у розмірі 30 601,25 грн. Крім того, між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість станом на 31.12.2012р. становить 127 217,08 грн. та просить позов задовольнити частково, стягнути основний борг (у прохальній частині пояснення допущено помилку і замість суми основного боргу вказано суму сплаченої заборгованості), пеню та 3% річних, в решті позову просить відмовити.

Розгляд справи був відкладений з 23.01.2013р. на 13.02.2013р.

В судовому засіданні 13.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - Покупець) був укладений договір №926/12 про закупівлю теплової енергії, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставляти товар, зазначений у п. 1.2 цього договору, в обсягах, потрібних покупцю, а покупець приймати його та сплачувати в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до умов договору, теплова енергія поставляється в обсязі 2 600 Гкал, вода питна в обсязі 55340 куб. м., а також приймаються каналізаційні строки в обсязі 55340 куб.м.

Пунктом 3.1 договору встановлена його орієнтована ціна, що складає 853 681,02 грн., в тому числі ПДВ 142 280,17 грн.

Теплова енергія у гарячій воді постачається постачальником покупцю безперебійно протягом періоду: з 01 квітня 2012 року по 01 серпня 2012 року (п.5.2 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 20.09.2012 року цей договір набирає чинності з 01.04.2012 року і діє в частині постачання теплової енергії до 01.10.2012 року, а в частині здійснення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 4.4 договору щомісячно, до 5 числа, наступного за розрахунковим, сторони підписують Акти приймання-передачі теплової енергії за звітний місяць. До 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, покупець зобов'язаний направити свого представника за місцем знаходження постачальника для отримання акту прийому передачі теплової енергії та рахунків для оплати за неї (п.4.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник протягом серпня - вересня 2012 року здійснив поставку теплової енергії покупцю на суму 227 217,08 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується наступними актами:

- Акт про відпуск теплової енергії на підігрів води за серпень 2012 року на суму 93929,75 грн. з урахуванням ПДВ;

- Акт про відпуск теплової енергії на підігрів води за вересень 2012 року на суму 86671,50 грн. з урахуванням ПДВ;

- Акт про відпуск води питної якості на підігрів та прийом стоків за серпень 2012 року на суму 22 409,98 грн. з урахуванням ПДВ;

- Акт про відпуск води питної якості на підігрів та прийом стоків за вересень 2012 року на суму 24 205,85 грн. з урахуванням ПДВ (копії актів знаходяться в матеріалах справи (а.с.17-20)).

Для оплати наданих послуг позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури:

№2527 від 31.08.2012 року на суму 93 929,75 грн.;

№2350 від 31.08.2012 року на суму 22 409,98 грн.;

№2749 від 30.08.2012 року на суму 86 671,50 грн.;

№2759 від 30.08.2012 року на суму 24 205,85 грн. (копії рахунків-фактур знаходяться в матеріалах справи (а.с.21-24)).

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість за договором №926/12 року від 19.06.2012 року у сумі 227 217,08 грн., що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 227 217,08 грн.

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем вартості спожитого обсягу теплової енергії до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

З огляду на положення п.4.1 договору, строк оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

17.01.2013 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що 24.12.2012 року платіжними дорученнями №11408, 11409 перераховано позивачу кошти у сумі 93 929,75 грн. та 6 070,25 грн., тому заборгованість за спірний період сплачена частково у сумі 100 000,00 грн., а також просить позов задовольнити частково, стягнути борг у сумі 104 807,10 грн., 3% річних - 1 407,38 грн., пеню - 7 017,72 грн., в решті позову просить відмовити.

12.02.2013 року від відповідача надішли пояснення, в яких вказує, що позивачу перераховані кошти 30.01.2013р. у розмірі 50 000 грн., 31.01.2013р. у розмірі 22 409,98 грн., 31.01.2013р. у розмірі 30 601,25 грн. Крім того, між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість станом на 31.12.2012р. становить 127 217,08 грн. та просить позов задовольнити частково, стягнути основний борг (у прохальній частині пояснення допущено помилку і замість суми основного боргу вказано суму сплаченої заборгованості), пеню та 3% річних, в решті позову просить відмовити.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Згідно ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання відповідачем позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 24 205,85 грн.

Визнання відповідачем позову в частині вимог про стягнення пені та 3% річних у повному обсязі не приймається, оскільки це порушує права відповідача, що виконує соціально значимі функції. У той же час визнання вказаних вимог приймається судом частково - відповідно до розрахунків, проведених господарським судом, про що вказано нижче.

Оскільки відповідачем заборгованість за поставлений товар та послуги у сумі 203011,23 грн., сплачена після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення суми частини основного боргу в розмірі 203 011,23 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Доказів оплати основного боргу у розмірі 24 205,85 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, позов у цій частині визнав.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 24 205,85 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.4 договору покупець несе відповідальність за порушення строків оплати спожитої теплової енергії, передбачених п. 4.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченої спожитої теплової енергії.

За несвоєчасну оплату за теплову енергію позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 16.09.2012 року по 14.12.2012 року в сумі 7 017,72 грн.

Відповідач у відзиві не заперечує проти стягнення пені у розмірі 7 017,72 грн.

При перевірці правильності нарахування пені судом виявлено помилку, допущену позивачем, оскільки 15 вересня є вихідним днем (субота), то останнім днем оплати є 17 вересня, а тому нараховувати пеню необхідно з 18 вересня 2012 року. З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково - у розмірі 3387,63 грн. за рахунком-фактурою №2527, у розмірі 808,23 грн. за рахунком-фактурою №2350, у розмірі 2131,27 грн. за рахунком-фактурою №2527, у розмірі 619,82 грн. за рахунком-фактурою №2759, а всього - у розмірі 6 922,36 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.09.2012 року по 14.12.2012 року в сумі 1 407,38 грн.

При перевірці правильності нарахування пені судом виявлено арифметичну помилку, оскільки 15 вересня є вихідним днем (субота), то останнім днем оплати є 17 вересня, а тому нараховувати пеню необхідно з 18 вересня 2012 року. З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково - у розмірі 677,53 грн. за рахунком-фактурою №2527, у розмірі 161,65 грн. за рахунком-фактурою №2350, у розмірі 426,25 грн. за рахунком-фактурою №2527, у розмірі 123,96 грн. за рахунком-фактурою №2759, а всього - у розмірі 1 389,39 грн.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч.4 ст. 231 ГК України).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 15 905,20 грн.

Відповідач просить у позові в частині стягнення штрафу відмовити, посилаючись на те, що штраф та пеня є штрафними санкціями і відносяться до господарських санкцій, тобто до одного виду юридичної відповідальності та згідно з ч.1 ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо неможливості одночасного стягнення пені і штрафу. Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р, у справі №20/246-08, яка відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою як для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, так і для всіх судів України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на неспіврозмірність суми штрафу у відношенні до залишкової суми основного боргу та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

У зв'язку з тим, що розмір штрафу (15 905,20 грн.) є значно великим порівняно із залишковою сумою основного боргу (24 205,85 грн.), а також приймаючи до уваги той факт, що відповідач приймав міри до погашення заборгованості (протягом часу розгляду справи відповідачем погашено заборгованість у розмірі 203 011,23 грн.) та те, що відповідач є комунальним підприємством та здійснює соціально важливу функцію з постачання теплової енергії населенню та бюджетним організаціям, господарський суд вважає за можливе на підставі п.3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу на 50% від розміру, заявленого позивачем, що буде становити: 7 952,60 грн. (15905,20 грн. - 50%).

У той же час, у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, а також тим, що розмір штрафу є спів розмірним з початковою сумою боргу станом на час нарахування штрафу (227 217,08 грн.) суд зазначає на неможливості зменшення розміру штрафу більше, ніж на 50%.

За викладеного з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 40 470,20 грн. (24205,85 грн. - сума основного боргу + 6922,36 грн. - пеня + 1389,39 грн. - 3% річних + 7952,60 грн. - штрафу).

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у частині першій статті 80 (припинення провадження у справі), що узгоджується з положеннями п.4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Судовий збір у зв'язку із припиненням провадження у справі підлягає поверненню позивачу у розмірі 4060,22 грн. (пропорційно до суми основного боргу, провадження по стягненню якої підлягає припиненню 203011,23 грн. х 2%) з державного бюджету України на підставі ухвали суду.

Судовий збір в іншій частині підлягає розподілу між сторонами на загальних підставах.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 968,46 грн.

Відповідно до п. 9.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року «Про судове рішення» у випадку припинення провадження у справ стосовно частини позовних вимог повинні зазначати про часткове задоволення майнових вимог, про відмову в позові в решті вимог, та про припинення провадження у цій частині.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 548, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 33, 34, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 203 011,23 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) на користь Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 351005) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 24205,85 грн., пеню в розмірі 6922,36 грн., 3% річних у розмірі 1389,39 грн., 7952,60 грн. - штрафу та 968,46 грн. судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Крижний

Повне рішення складено 13.02.2013 року