Ухвала суду № 29364258, 13.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 року м. Київ К/9991/53842/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року

у справі № 0670/363/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Бердичівський м'ясокомбінат» (далі -позивач, ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат»)

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Бердичвська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат»звернулось у січні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Бердичівської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011 року № 0001632301.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 28.12.2011 року № 0001632301.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат».

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

Посадовими особами Бердичівської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за наслідками даної перевірки податковим органом складено акт від 14.12.2011 № 5627/2301/00443430.

На підставі висновків акту від 14.12.2011 року Бердичівської ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 року № 0001632301, яким було встановлено порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 257 600,00 гривень, в тому числі за основним платежем 171 733,00 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями 85 867,00 гривень.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених первинними документами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Згідно з приписами п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для здійснення господарських операцій з ПП «Альфатек»було укладено договір купівлі-продажу № 2 від 01.04.2011 року щодо придбання у ПП «Альфатек»м'яса яловичини, яким передбачено, що доставка товару здійснюється транспортом продавця та за його рахунок.

Податковий орган дійшов висновку, що у позивача не було підстав для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки правочини укладені між ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат» та ПП «Альфатек»" є нікчемними на підставі того, що у ПП «Альфатек» були відсутні умови для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, що свідчить про відсутність адмінстративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій, стосовно того, що відсутність персоналу, транспортних засобів не може свідчити про відсутність адмінстративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності. Оскільки в акті перевірки податковим органом зазначено, що основним видом діяльності ПП «Альфатек» є посередництво в торгівлі с/г сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір, укладений між ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат» та ПП «Альфатек» спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того, згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при визнанні угод між ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат» та ПП «Альфатек» нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій стосовно висновків відповідача про те, що сума ПДВ 171 733,33 гривні не може вважатися сплаченою в зв'язку з тим, що товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують перевезення та оприбуткування товарів, не оформлені належним чином, а саме: ТТН № 1022 від 05.09.2011 року та ТТН № 0001134 від 19.09.2011 року не містять розшифровано посаду, прізвища та ініціали особи яка дозволила відпуск вантажу. Судами встановлено, що зазначені ТТН оформлені відповідно до вимог затвердженого бланку. Графа «відпуск дозволив» містить підпис та печатку ПП «Альфатек».

Щодо твердження касатора, що відповідно до ветеринарного свідоцтва серії ДГ-04 № 757988 місце навантаження смт. Ювілейне -м. Бердичів, а відповідно до товарно-транспортної накладної № 0001134 пункт навантаження м. Дніпропетровськ -м. Бердичів, то судами попередніх інстанції зазначено, що судовому засіданні представник позивача пояснив, що місце навантаження стоїть смт. Ювілейне, оскільки саме там знаходиться РДЛВМ в Дніпропетровському районі.

У відповідності ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій, що господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від ПП «Альфатек» та передачу товару ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат», підтверджені первинними документами наданими ПАТ «Бердичівський м'ясокомбінат», у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року у справі № 0670/363/12 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько