Ухвала суду № 29362116, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К-42350/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2009

у справі №2-а-2695/06/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства "Золотий колодязь"

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2009, задоволено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000062340/0/2454 від 06.02.2009.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року, складений акт №52/23-3/05394676 від 27.01.2009, в якому встановлені порушення, зокрема:

- п.4.5 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкового зобов'язання на суму 33834,00 грн. та завищення податковий кредит на суму 1877,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень 2008 року у сумі 9311,00 грн. та несплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 26400,00 грн.

Порушення позивачем п. 4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»полягає у безпідставному складанні на адресу покупця ТОВ «АВІ»розрахунків корегування кількісних і вартісних показників №1/69, 2/69 від 18.09.2008 року до податкової накладної №69 від 28.02.2007 року, у зв'язку з тим що фактичне постачання товару не здійснювалося.

Відповідач зазначає, що при перевірці не встановлено, які саме товарно-матеріальні цінності транспортувались і як вони пов'язані з господарською діяльністю платника.

На думку відповідача, зазначене обумовлює неможливість віднесення зазначених витрат до валових витрат, а сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Податковим повідомленням рішенням №0000062340/0/2454 від 06.02.2009, на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 53567,00 грн., в тому числі за основним платежем - 35711,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17856,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.3.1 вказаної статті, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 28.02.2007 позивач отримав від ТОВ «АВІ»передплату за воду мінеральну 1,5л. і напої 1,5л за договором поставки №06/01-07 від 09.02.2007. Додатковою угодою №1 від 12.02.2007 до договору поставки №06/01-07 від 09.02.2007 було внесено зміни в розділ 6 «Цена товара. Порядок расчетов»зазначеного договору, який було доповнено п.6.4, де зазначається, що передплата за товар здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника.

У зв'язку з тим, що фактичного постачання товару по отриманій передплаті не відбулося, позивач перерахував в адресу ТОВ «АВІ»грошові кошти: 18.09.2008 - 193 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 32 166,66 грн.; 19.09.2008 - 10 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -1 666,67 грн., з вказівкою в призначенні платежу: повернення передплати за мін. воду, напої, згідно договору № 06/01-07, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою з особових рахунків ЗАТ «Золотий колодязь»та реєстром отриманих та виданих податкових накладних ЗАТ «Золотий колодязь»

На момент отримання передплати, позивачем було виписано на адресу ТОВ «АВІ»податкову накладну № 69 від 28.02.2007.

Слід зазначити, що у випадку повернення покупцю передоплати постачальник має право на коригування відображених раніше податкових зобов'язань з ПДВ. В свою чергу покупець коригує на дату повернення грошових коштів податковий кредит. При цьому, коригування відображених раніше зобов'язань та податкового кредиту відбувається на підставі п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР у зв'язку з відсутністю на дату повернення передоплати об'єкта оподаткування.

Матеріали справи свідчать, що позивач на момент повернення грошових коштів виписав розрахунок коригування №1/69 та 2/69 від 18.09.2008 і відобразив в декларації по ПДВ за вересень 2008 року у рядку 8.4 коригування податкових зобов'язань в сумі 33 834,00 грн.

Отже, відповідно до вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем здійснене коригування податкових зобов'язань в сторону їх зменшення на частину суми передплати, що була повернута ТОВ «АВІ».

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки витрати на оренду легкового автомобіля «Рено», комп'ютера, приміщення та терміналу на суму 3 700,00 грн.; та автопослуги, отримані від ВАТ «Айс-Маркет», на суму 7 560,00 грн., не пов'язані з господарською діяльністю позивача, колегією суддів слід зазначити наступне.

На підтвердження використання автомобіля «Рено»у господарський діяльності позивача в матеріалах справи наявні наступні документи:

- договір № 41 від 14.07.2006 про оренду легкового автомобіля «Рено», укладений з ТОВ «АВІ»;

- наказ № 64 від 14.07.2006 по ЗАТ "Золотий колодязь" в якому зазначено, що автомобіль «Рено»наданий у розпорядження голови правління ЗАТ "Золотий колодязь", для виконання службових обов'язків, а саме: для поїздок з метою представництва інтересів товариства, ведення переговорів, укладання угод, контроль за збутом та поставкою продукції і послуг та інших господарських цілей;

- акт виконаних робіт від 30.09.2008 між позивачем та ТОВ «АВІ», в якому зазначена оренда «Рено»;

- подорожній лист службового легкового автомобіля за період з 01.09.2008 по 30.09.2008 року, із зазначенням використання пального та показниками спідометра.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, укладення договору оренди приміщення, за адресою: м. Єнакієве, пр. Берегового,38а, та оренди комп'ютера та терміналів обумовлено необхідністю впровадження за даною адресою системи клієнт-банк, для більш повного і швидкого розпорядження своїми грошовими коштами на розрахункових рахунках, відкритих у різних банках (Наказ по підприємству № 2 від 03.01.2007). За фактичною адресою позивача: с.Новоукраїнка, вул. Мінеральна, 1, впровадження даної системи неможливо, у зв'язку з відсутністю надійного Інтернет зв'язку з банками. Договір оренди, наказ по підприємству та акт виконаних робіт повністю підтверджують включення суми витрат на оренду комп'ютера, приміщення та терміналу з господарською діяльністю підприємства.

Також, у вересні місяці 2008 позивач отримав від ВАТ «Айс -Маркет»автопослуги по транспортуванню товарно-матеріальних цінностей на суму 7 560,00 грн., у т.ч. ПДВ -1260,00 грн. Факт надання послуг по перевезенню вантажів і зв'язок з господарською діяльністю підтверджується: актом виконаних робіт, товарно-транспортною накладною, актом-приймання ТМЦ від 09.09.2008 та видатковою накладною № 00037271 від 08.09.2008.

Згідно з п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право позивача, який зареєстрований як платник податку на додану вартість, на податковий кредит підтверджено податковими накладними, одержаними від його контрагентів. Оскільки відповідачем не спростовано настання подій, зазначених у п. 7.5.1 ст. 7 вказаного Закону, судами попередніх інстанцій правомірно визначено, що у позивача виникло право на податковий кредит.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль