Ухвала суду № 29362111, 23.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р. м. Київ К-55611/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Борисенко І.В. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явилисьвідповідача-1:Ксенз О.М.,відповідача-2:не з'явилисьрозглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009

у справі № 2-а-414/09/2770

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя,

Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.06.2009 (суддя -Єфременко О.О.) позов (з урахуванням уточнень позовних вимог) Акціонерного фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (надалі -позивач, ФОП ОСОБА_6) до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (надалі -відповідач-1, ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя) та Головного управління Державного казначейства у м. Севастополі (надалі -відповідач-2, ГУ ДК України у м. Севастополі) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя; визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 14.05.2009 № 0000591720/0 про зменшення ФОП ОСОБА_6 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 614 492,00 грн.; Державну податкову інспекцію у Гагарінському районі м. Севастополя зобов'язано надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Севастополі висновок про відшкодування з Державного бюджету України суми податку на додану вартість за жовтень 2008 року у розмірі 614 492,00 грн. ФОП ОСОБА_6; Головне управління Державного казначейства України у м. Севастополі зобов'язано перерахувати з відповідного рахунку Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_6 заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року у розмірі 614 492,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 (колегія суддів у складі: головуючий -Дадінська Т.В., судді: Дугаренко О.В., Омельченко В.А.) постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.06.2009 скасовано: прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 14.05.2009 № 0000591720/0. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_6 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у вересні 2008 року з правових відносин з ЗАТ «Севастоопольстрой».

За наслідками проведеної перевірки 14.05.2009 податковим органом складено акт, у якому зазначено про порушення позивачем підпунктів 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у завищенні ФОП ОСОБА_6 суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 614 492,00 грн.

На підставі акта перевірки 14.05.2009 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення за № 0000591720/0 про зменшення ФОП ОСОБА_6 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року у сумі 614 492,00 грн.

Податковий орган дійшов висновку про неправомірне включення позивачем у вересні 2008 року до складу податкового кредиту суми витрат по сплаті податку на додану вартість, понесених під час придбання у вересні 2008 року об'єкту нерухомості у ЗАТ «Севастопольстрой».

Судами встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2008 придбав у ЗАТ «Севастопольстрой»комплекс будинків, будівель та споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 1 748,10 кв.м. на суму 4 365 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість.

Факт передачі майна за договором підтверджується актом прийому-передачі від 19.08.2008 та розрахунковими платіжними дорученнями від 20.08.2008 № 592 на суму 158 400,00 грн., № 593 від 19.08.2008 на суму 873 000,00 грн., № 154 від 19.08.2008 на суму 3 333 600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість на загальну суму 727 500,00 грн.

Придбаний об'єкт нерухомості зареєстрований у БТІ за ОСОБА_6 як за фізичною особою.

За оцінкою податкового органу, позивач не мав права на включення у суму податкового кредиту суми витрат з сплати податку на додану вартість за вказаною операцією, оскільки об'єкт був зареєстрований за ОСОБА_6 не як за суб'єктом господарювання, а як за фізичною особою.

На думку колегія суддів, суди попередніх інстанції правильно зазначили про помилковість таких висновків податкового органу.

Реєстрація об'єкту нерухомості за позивачем як фізичною особою здійснена у відповідності з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 із змінами та доповненнями, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, згідно якого дійсно передбачена реєстрація прав власності або за фізичними особами або за юридичними особами. Проте, реєстрація прав власності на нерухоме майно за фізичними особами підприємцями законодавством України не передбачена.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій відносно того, що, вказані обставини не впливають на право фізичної особи-підприємця на включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у зв'язку з придбанням об'єктів нерухомості, з метою використання їх у господарської діяльності.

Згідно договору купівлі-продажу комплексу будинків, будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 від 19.08.2008 позивач придбав нерухоме майно саме як приватний підприємець, розрахунки за договором проведенні з розрахункового рахунку позивача як суб'єкта господарювання, податкові накладні за операцією з придбання нерухомого майна, надані позивачу як фізичній особі-підприємцю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на об'єкті нерухомості за адресою АДРЕСА_1, позивач здійснює підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець.

Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, позивач як суб'єкт господарювання придбав основні фонди, які використовує у поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності, фактично сплатив податок у попередніх податкових періодах постачальнику (продавцю) основних фондів, та підтвердив заявлену суму відшкодування з податку на додану вартість податковими накладними, у зв'язку з чим відсутнє порушення підпунктів 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при заявлені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 614 492,00 грн.

Крім того, у декларації за жовтень 2008 року позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування не тільки від'ємне значення податку за наслідками придбання вказаного об'єкту нерухомості, але й за іншими операціями. При цьому, актом перевірки від 24.12.2008 за № 2196/17-247 було підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 115 582,00 грн., у тому числі 107 492,00 грн. за операціями з ВАТ ПБК «Славутич»та 8 090,0 грн. за операціями з іншими постачальниками з обсягом поставки менш 3% від суми податкового кредиту. Але, спірним податковим повідомленням-рішенням зменшено усю суму бюджетного відшкодування.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2009 року за № 0000591720/0 є обґрунтованим.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у позові у частині визнання незаконним дій податкової інспекції та зобов'язання надати ГУ ДКУ у м. Севастополі висновок про відшкодування позивачу з Державного бюджету України суми податку на додану вартість за жовтень 2008 року у сумі 614 492,00 грн. та зобов'язання ГУ ДКУ у м. Севастополі перерахувати з відповідного рахунку Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року у розмірі 614492,00 грн..

Позивач не визначив, які саме конкретні дії Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя він просить визнати незаконними.

Крім того, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Севастополі висновок про відшкодування з Державного бюджету України суми податку на додану вартість .

У розумінні пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні»покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений підпунктами 7.7.4 -7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Відповідно до підпунктів 7.7.4, 7.7.5, 7.7.7, 7.7.8 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

19.11.2008 позивач надав до ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, де у рядках 25 та 25.1 зазначив, що сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок становить 614 516,00 грн. До вказаної податкової декларації було надані відповідний розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у Гагарінському районі у встановлений Законом 30-денний строк здійснила позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року, про що складений акт від 24.12.2008 за № 2196/17-247. Як зазначалось вище перевіркою було підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 115 582,00 грн., у тому числі 107 492,00 грн. згідно довідки про зустрічну перевірку від 18.12.2008 № 520/08-04 ДПІ з ВПП у м. Запоріжжі ВАТ ПБК «Славутич»та 8 090,00 інші постачальники з обсягом поставки менш 3% від суми податкового кредиту.

Бюджетне відшкодування у сумі 498 910,00 грн. на момент перевірки не було підтверджено у зв'язку з відсутністю результатів зустрічної перевірки ЗАТ «Севастопольстрой»від ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя. Відповідачем також було встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 24,00 грн. у зв'язку з арифметичною помилкою платника податку.

З акта позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року від 14.05.2009 № 416/1720/НОМЕР_1 вбачається, що після одержання ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя матеріалів зустрічної перевірки ЗАТ «Севастопольстрой»від 16.01.2009 № 9/23-1/01271342 та Довідки КП «Бюро технічної інвентаризації й державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради від 12.05.2009, податковою інспекцією 14.05.2009 проведена позапланова невиїзна перевірка позивача за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2008 року та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання неправомірними дій ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя.

А відтак, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову у частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 14.05.2009 № 0000591720/0 та відмову у задоволенні решти позовних вимог є правильними та такими, що відповідають істинним обставинам справи.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 -215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 у справі № 2-а-414/09/2770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Борисенко І.В.