Рішення № 29361991, 12.12.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/11953/12 Справа № 401/8452/12 Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О.Б. Доповідач - Єлізаренко І.А. Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

11 грудня 2012 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого -Єлізаренко І.А.

суддів -Михайловської С.Ю., Чубукова О.П.,

при секретарі -Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися позивач посилався на те, що між банком та відповідачем ОСОБА_4 25 січня 2006 року було укладено кредитний договір № DNHLGB00000489, відповідно до умов якого банк надав останній кредит в розмірі 56929,60 доларів США строком до 25 січня 2016 року. У забезпечення зобов»язання відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 25 січня 2006 року було укладено договір поруки № DNHLGB00000489. Позичальник ОСОБА_4 зобов»язання за кредитним договором не виконує, у зв»язку з чим станом на 28 лютого 2012 року виникла заборгованість в розмірі 374221,38 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк»задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором №DNHLGB00000489, від 25 січня 2006 року яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 41 649,13 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 20539,69 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 2555,33 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором - 41,649, 13 доларів США, а всього 106 393 доларів США 28 центів.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2012 року було залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд вищевказаного заочного рішення суду (а.с.56).

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № DNHLGB00000489 від 25 січня 2006 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 56929,60 доларів США строком до 25 січня 2016 року зі сплатою 1,29% на місяць (а.с.10-12).

В якості забезпечення зобов»язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № DNHLGB00000489 від 25 січня 2006 року ( а.с.32).

Згідно заяви ОСОБА_4 отримала кредитні кошти в сумі 51520 доларів США (а.с.13).

ОСОБА_4 було допущено невиконання умов кредитного договору.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», станом на 28 лютого 2012 року заборгованість відповідача ОСОБА_4 за вищевказаним кредитним договором становить: заборгованість за кредитом - 41 649,13 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом -20539,69 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 2555,33 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором -309477,23 доларів США (а.с.4-7).

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь позивача заборгованість по кредитному договору №DNHLGB00000489, від 25 січня 2006 року яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 41 649,13 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 20539,69 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 2555,33 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором - 41,649, 13 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов»язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, однак, повністю з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки суд дійшов них через неправильне застосування норм матеріального права, що у відповідності до ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Так, в п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року роз»яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрет №15-93).

Враховуючи те, що виконання договірних зобов»язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Проте фінансові санкції за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені та штрафів можуть бути застосовані лише у випадках прострочення грошового зобов»язання у гривні.

За таких обставин, пеня та штрафи, які були нараховані позивачем та частково стягнуті рішенням суду за несвоєчасне виконання відповідачем ОСОБА_4 зобов»язання по кредитному договору: заборгованість по комісії за користування кредитом - 2555,33 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором - 41649, 13 доларів США, повинні бути нараховані та стягнуті у гривні, оскільки колегія суддів вважає за можливе у відповідності до ст.625 ЦК України зменшити суму нарахованої пені за несвоєчасне виконання відповідачем ОСОБА_4 зобов»язання, яка значно перевищує суму заборгованості за тілом кредиту, до суми заборгованості за кредитом, яка становить 41 649 доларів США 13 центів. і, згідно довідки щодо курсу валют, наданої позивачем, сума заборгованості по комісії за користування кредитом в еквіваленті становить -20 391 грн. 53 коп. та сума пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором в еквіваленті становить -332 360 грн. 05 коп.

З наведених підстав колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк»та стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2 солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором №DNHLGB00000489, від 25 січня 2006 року яка складається із заборгованості по комісії за користування кредитом 2555,33 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором - 41649, 13 доларів США скасувати частково, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі -20 391 грн. 53 коп., пеню за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором в розмірі -332 360 грн. 05 коп.

Стосовно твердження представника відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що банк не мав права на звернення до суду із вимогою про дострокове стягнення кредитних коштів є безпідставними, оскільки як вбачається зі вказаного вище кредитного договору, де в п.2.3.7 зазначено, що банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.1.1. цього договору.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують їх правильність.

Крім того, слід зазначити, рішення суду в частині солідарного стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 судових витрат також підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення в цій частині було порушеного вимоги ст.88 ЦПК України, в якій зазначено, що судові витрати присуджуються пропорційно задоволених позовних вимог, а тому із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повинно бути стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі по 1609 грн. 50 коп. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасувати частково в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості по комісії за користування кредитом - 2555,33 доларів США та пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором - 41649, 13 доларів США та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2 судових витрат по справі.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі -20 391 грн. 53 коп. та пеню за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором в розмірі - 332 360 грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі по 1609 грн. 50 коп. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ