Постанова № 29360459, 12.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 5023/1349/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. -головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П., розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харківна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р.у справігосподарського суду Харківської областіза позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харківдопублічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5, м. Харківпростягнення коштів за участю представників:

позивача: ОСОБА_6 (представник за дов. від 12.04.2012р. №211), ОСОБА_7 (представник за дов. від 29.03.2012р. №173),

відповідача: Дребот І.А. (представник за дов. від 11.01.2011р. №13-58/11д),

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Харківської області позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просить стягнути з ПАТ "Мегабанк" 133400,00 грн. заборгованості по орендній платі, 7 629, 96 грн. індексу інфляції, 4 954,44 грн. 3% річних, та 6 453,46 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2012 р. у справі № 5023/1349/12 у позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2012р. апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2012 р. у справі № 5023/1349/12 скасовано, та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2012р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2012р. у справі № 5023/1349/12 скасовано, справу направлено до Харківського апеляційного господарського суду на перегляд.

За результатами перегляду, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2012 р. у справі № 5023/1349/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. з даної справи, ПАТ "Мегабанк" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції порушено та невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Як зазначається скаржником, орендна плата відповідачем сплачувалася в погодженому сторонами розмірі, відсутні правові підстави як для її стягнення так і застосування штрафних санкцій, індексу інфляції, трьох відсотків річних; суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність між сторонами цивільних відносин, які регулюються цивільним законодавством, зокрема ч.1 ст.1 ЦК України; позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення орендної плати, адресатним одержувачем якої є інша особа - громадянка ОСОБА_5

У відзивах ФОП ОСОБА_4 просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору найму (оренди) від 25.10.2007 р., укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, та акту прийому-передачі приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складеного 01.11.2007 р., відповідач прийняв від позивача та третьої особи для розміщення свого офісу та здійснення його діяльності у користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (на 1 поверсі в літ "А-5", а саме: №№ 19-1-:-19-4) за плату на визначений цим договором строк (5 років) (пункти 1.1., 9.1.), яка відповідно до абзацу третього п. 4.3. основного договору за місяць за все приміщення розраховується шляхом помноження площі приміщення на розмір орендної плати за один квадратний метр, зазначеної в цьому пункті (151,50 грн.), і складає 10620,15 грн.

Відповідно до п. 4.3. основного договору (в редакції договору про зміну основного договору, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 12 грудня 2008 р., реєстровий номер 1486) орендна плата встановлюється в розмірі 151,50 грн. з урахуванням обов'язкових платежів, які передбачені чинним законодавством України, за один квадратний метр приміщення; орендна плата за місяць за все приміщення розраховується шляхом помноження площі приміщення на розмір орендної плати за один квадратний метр, зазначеної у цьому пункті, і складає 10620,15 грн., та згідно з п. 4.7 основного договору сплачується не пізніше 25 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів в сумі 10100,00 грн. позивачу, та 520,15 грн. третій особі, отримувачем коштів за яку є позивач.

В подальшому договором про зміну основного договору, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 02.04.2009р., реєстровий номер 237, п. 4.3., 4.7 основного договору були доповнені новими абзацами, згідно з якими у визначений період з 01.04.2009р. по 01.10.2009р. плата за місяць за все приміщення складала 6000,00 грн., які повинні були сплачуватися не пізніше 25 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів в сумі 5500,00 грн. позивачу, та 500,00 грн. третій особі, отримувачем коштів за яку є позивач.

Звідси суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що після 01.10.2009р. відповідач повинен сплачувати орендну плату відповідно до п. 4.3., 4.7 основного договору (в редакції Договору № 1486) в розмірі 10620,15 грн. на місяць шляхом перерахування не пізніше 25 числа поточного місяця коштів в сумі 10100,00 грн. позивачу, та 520,15 грн. третій особі, отримувачем коштів за яку є позивач.

Судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем з оплати оренди приміщення за договором оренди від 25.10.2007 р. в розмірі 133400,00 грн. на які позивач нарахував на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні в розмірі 7629,96грн. та 3% річних в розмірі 4 954,44 грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивач є стороною основного договору, Договору № 1486 та Договору № 237 як фізична особа - підприємець, тобто учасник відносин у сфері господарювання і суб'єкт господарювання, який здійснює визначену господарську діяльність та зареєстрований відповідно до закону як фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом, без статусу юридичної особи. Тобто між позивачем та відповідачем, як сторонами зазначених угод існують майново-господарські, а не цивільні зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення п.9.6 договору оренди, ст. 654 ЦК України та відсутність письмової згоди позивача на встановлення орендної плати у розмірі 6000 грн. на невизначений строк, висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 133400,00 грн., інфляційних в розмірі 7629,96грн. та 3% річних в розмірі 4 954,44 грн., колегія визнає правомірним.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає постанову в цій частині такою, що відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для її скасування відсутні.

Що ж до позовних вимог в частині стягнення 6 453,46 грн. пені, то колегія зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 610, та п.3 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 4.7 договору оренди сторони визначились, що орендна плата сплачується не пізніше 25 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на підставі рахунків останнього.

З матеріалів справи слідує, що протягом спірного періоду, за який виникла заборгованість з орендної плати, позивачем на адресу відповідача направлялись рахунки, які останнім оплачувались вчасно і в повному обсязі, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди (п. 4.7).

Однак наведене судом апеляційної інстанції залишено поза увагою та не враховано положення п. 8.4 договору оренди, за змістом якого наймач сплачує пеню лише у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, чого в даному випадку не відбулося.

За таких обставин, колегія вважає, що судом апеляційної інстанції не досліджено в повному обсязі матеріали та обставини справи, які мають суттєве значення для розгляду спору в частині позову про стягнення пені. Порушення господарським судом вимог ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності є підставою для скасування постанови в цій частині із передачею справи до Харківського апеляційного господарського суду для перегляду. В решті оскаржувана постанова має бути залишена без змін.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. у справі №5023/1349/12 скасувати в частині стягнення пені в сумі 6453, 46 грн.

Справу в цій частині направити до Харківського апеляційного господарського суду для перегляду.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012р. у справі № 5023/1349/12 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко