Ухвала суду № 29358522, 11.02.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

11.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-797/407/2013р. Головуючий в першій

інстанції Пекарініна І.А.

Категорія 5 Головуючий в апеляційній

інстанції Саліхов В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Саліхова В.В.,

суддів - Моцного М.В., Алєєвої Н.Г.,

за участю секретаря - Мазнєва Ю.М.,

позивача - ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_5,

третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 22 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, третя особа - ОСОБА_6, про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1, як відокремлено експлуатований об'єкт нерухомості.

Вимоги позову мотивовані тим, що позивач є власником Ѕ відповідної частки вищевказаного будинку, іншим співвласником Ѕ частки є третя особа по справі - ОСОБА_6 Між вказаними особами протягом тривалого часу склався певний порядок користування домоволодіння. Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 01.02.2011 року між останніми затверджена мирова угода щодо реального розділу земельної ділянки по АДРЕСА_1. Крім того,рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 11.04.2012р. припинено право спільної часткової власності між позивачем та ОСОБА_6 на вищевказане домоволодіння, відповідно до якого останній було виділено як окремий об'єкт нерухомості відповідна Ѕ частка домоволодіння. У зв'язку з тим, що право спільної часткової власності на останнє між вказаними сторонами припинено, вищевказаним рішенням ОСОБА_6 виділено в натурі частка майна, а частка ОСОБА_4 у вказаному рішенні не була визначена, позивач вважає, що за нею слід визнати право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1, як відокремлено експлуатований об'єкт нерухомості.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 22.11.2012р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Доводи скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не був взятий до уваги той факт, що право спільної часткової власності між співвласниками домоволодіння було припинено рішенням суду від 11.04.2012 року, майно розділено в натурі по відношенню одного співвласника - ОСОБА_6, чим ущемляються права позивача, яка на теперішній позбавлена можливості розпоряджатися своєю власністю. Висновок місцевого суду про можливість врегулювання даного спору у позасудовому порядку зі зверненням позивача до відповідних органів, на думку останньої, є неправильним, оскільки такі органі не уповноваженні вирішувати питання про розділ майна, яке знаходиться у спільній частковій власності.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення сторін по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах оскарження, визначених ст.303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів звернення до відповідних державних органів з проханням оформити їй право власності на спірну будівлю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_4 має у власності 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договору купівлі продажу (а.с.7-9). Власником іншої 1/2 частки вказаного будинку є ОСОБА_6 Рішенням Нахімовського районного суду від 11.04.2012 року було припинено право спільної часткової власності ОСОБА_6 на зазначене домоволодіння та виділено їй у власність останній як окремий об'єкт нерухомості 1/2 частину спірного домоволодіння(а.с.21).

Враховуючи, що при цьому судом першої інстанції не було вирішене питання щодо виділення позивачу у власність іншої 1/2 частки зазначеного будинку, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом та просила визнати за нею право власності, в тому числі на новостворені будівлі, які входять до складу її частки домоволодіння.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України, ч.1 ст.2 ЦПК України)

Аналіз наведених норм права свідчіть про те, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на новостворене будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що питання реєстрації право власності на новостворені будівлі ставилось нею до компетентного державного органу до подачі відповідного позову.

Посилання апелянта на формальну відмову суду першої інстанції в задоволенні позову ґрунтуються на хибному розумінні останньою вимог діючого законодавства, а тому не можуть бути підставою скасування або зміни рішення.

Посилання апелянта на порушення її права власності на новостворені об'єкти будівництва є необґрунтованим, оскільки права власності на них позивач в установленому законом порядку ще не набула.

Інші доводи апелянта не спростовують наведеного та викладених у рішенні суду першої інстанції висновків.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить, в ході апеляційного розгляду апелянт також не навів таких обставин.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна правова оцінка доводам, викладеним у позовній заяві, висновки суду відповідають обставинам справи та представленим доказам, доводи апеляційної скарги не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 22 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/ В.В. Саліхов

Судді: /підпис/ М.В. Моцний

/підпис/ Н.Г. Алєєва

Копія вірна:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя В.В. Саліхов