Ухвала суду № 29358102, 14.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 р.Справа № 2-а-3548/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників:

апелянта - Швець А.А.,

позивача - Фурман К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби із Снігурівським відділенням на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року по справі за позовом Фермерського господарства «Органік Сістемс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2011 року Фермерське господарство «Органік Сістемс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивачем були укладені договори купівлі-продажу, за умовами яких придбано сільгосппродукцію, у ціні якої сплачено податок на додану вартість і на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, сформовано податковий кредит. До ДПІ позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість, у розділі III якої задекларовано суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1018446,0 грн. Відповідач, проводячи перевірку, зробив висновок про відсутність підстав для відшкодування податку на додану вартість з огляду на те, що ним не встановлено сплати цього податку до бюджету з боку контрагентів позивача. Позивач вказував на те, що ані Закон України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, ані Податковий кодекс України (далі - ПК України), яким визначені правила бюджетного відшкодування податку на додану вартість на теперішній час, не ставить в залежність бюджетне відшкодування податку на додану вартість від фактичного надходження цього податку до бюджету від контрагентів платника податків. Позивач зазначав, що ним були виконані всі умови, встановлені законодавством, для отримання бюджетного відшкодування, а тому зменшення відповідачем його розміру є протиправним, у зв'язку із чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення № 0000202301, прийняте ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області 22 квітня 2011 року, скасовано.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі Миколаївської області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Під час апеляційного провадження представником відповідача було заявлено клопотання про заміну сторону у справі з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області на Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби із Снігурівським відділенням у зв'зку з тим, що Державна податкова інспекція у Жовтневому районі Миколаївської області ліквідована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та правонаступником її є Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби із Снігурівським відділенням.

Судова колегія, дослідивши надані представниками ДПІ документи , протокольною ухвалою клопотання задовольнила та здійснила в порядку ст. 55 КАС України заміну відповідачів на її правонаступника, а саме на Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби із Снігурівським відділенням.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 28 березня до 18 квітня 2011 року відповідач провів документальну виїзну позапланову перевірку позивача, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за січень 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалась у вересні 2009 р. та у період з 1 серпня 2010 р. до 30 вересня 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 18 квітня 2011 р. № 242/07-35521091 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 9-44).

Як зазначено у висновку цього акту перевірки, ДПІ встановлено порушення позивачем ст. 200 п. п. 200.1., 200.4., 200.6., 200.17. ПК України, у результаті чого ФГ «Органік Сістемс» завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у загальному розмірі 1018446,0 грн. На думку ДПІ, контрагенти позивача - СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС» та СК «Радянська земля», у ціні товарів яких позивач сплатив податок на додану вартість і які, в свою чергу, повинні були сплатити відповідні суми податку на додану вартість до бюджету, цього обов'язку не виконали, у результаті чого до бюджету податок на додану вартість від контрагентів позивача у сумі 1018446,0 грн. не надійшов.

На підставі даних висновків, 22 квітня 2011 р., ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1018446,0 грн. (т. 1, а. с. 7-8).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо наявності підстав задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав з СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС», СК «Радянська земля» договори купівлі-продажу (т. 1, а. с. 183-190, 205-212, 218-225, т. 2, а. с. 31-38, 46-54, 70-76).

За умовами зазначених договорів, позивач придбав у вищеперелічених контрагентів сільгосппродукцію - плоди томатів, яка призначена для ведення його господарської діяльності. Суд відзначає, що характер отриманого позивачем товару, узгоджується з видами його діяльності за КВЕД, зазначених у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зокрема 15.33.0. - перероблення та консервування овочів та фруктів, не віднесене до інших групувань (т. 1, а. с. 90).

Від СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС» та СК «Радянська земля» позивачем отримані податкові накладні (т. 1, а. с. 150-161, 202-204, 214-215, 248-251, т. 2, а. с. 1-15, 68-69), а також подано до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість, у розділі III якої ним задекларовано суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 1018446,0 грн. (т. 1, а. с. 77-80) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на ту ж саму суму (т. 1, а. с. 86).

Слід звернути увагу, що зі свідоцтв про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість вбачається, що всі контрагенти позивача перебувають на спеціальному режимі оподаткування (т. 1, а. с. 138-143).

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За правилами ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 81 п. 81.1. пп. 81.1.2. Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно ст. 81 п. 81.1. пп. 81.1.9. Закону України «Про податок на додану вартість», сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Таким чином, відповідно до наведених норм законодавства, всі контрагенти позивача звільнені законодавцем від сплати податку на додану вартість до бюджету, а тому висновок ДПІ про зменшення позивачу бюджетного відшкодування на тій підставі, що ним не встановлено надходження до бюджету податку на додану вартість від СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС» і СК «Радянська земля», не ґрунтується на вимогах законодавства.

В апеляційній скарзі ДПІ не звертає увагу на застосовані судом норми ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», а лише обґрунтовує свою позицію нормами Податкового кодексу України.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби із Снігурівським відділенням залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.02.2013 року

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.