Ухвала суду № 29357722, 07.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 р.Справа № 1570/5548/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Жука С.І.,

судді - Яковлева Ю.В.

при секретарі - Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріваж» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 8 червня 2012 року № 0003032301.

Свої позовні вимоги ТОВ «Боріваж» обґрунтувало незаконністю спірного рішення відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 8 червня 2012 року № 0003032301.

В апеляційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності зменшення податкових зобов'язань та збільшення рядка 24 Декларації з ПДВ за період грудень 2010 та січень - серпень 2011 року, за результатами якого складено акт № 333/22/32307678 від 28.05.2012 року (Том 1, а.с. 15-30).

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 6.1., п.п. 6.2.1., п. 6.2., п. 6.5., ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту «г» п. 185.1 ст. 185, п.п.195.1.1 п. 195.1 ст. 195. П. 186.2. ст. 186 Податкового кодексу України позивачем завищено значення р. 24 Декларації з ПДВ на суму 3 696 261 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 08.06.2012 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0003032301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 696 261 гривень.

Позивач здійснює господарську діяльність з транспортного оброблення вантажів (перевалка): виконання робіт (надання послуг) по прийманню, технологічному накопиченню та відвантаженню на морські судна зернових (зернобобових, масличних) вантажів як резидентам так і нерезидентам власними силами та потужностями морського перевантажувально-складського комплексу зернових вантажів (терміналу), що розташований у акваторії Малого Аджаликського лиману та належить ТОВ «Боріваж».

Згідно акту перевірки позивачем, за період грудень 2010, січень - серпень 2011 року безпідставно застосована нульова ставка по операціях з поставки супутніх послуг по навантаженню та розвантаженню товарів, що були експортовані, в результаті чого сума податкових зобов'язань по податку на додану вартість занижена на 3 696 261 гривень, оскільки послуги, що надаються нерезидентам з навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, що вивозяться (експортуються) за межі митної території України розцінюються як послуги, що надані резидентом на митній території України нерезиденту, та які оподатковуються за повною ставкою « 20» відсотків.

Відповідачем не заперечується, що надані позивачем послуги нерезидентам відносяться до послуг супутніх експорту товарів, проте на думку податкового органу право на застосування нульової ставки ПДВ щодо наданих послуг у підприємства відсутнє, оскільки підприємство не являється власником товарів, які навантажує - розвантажує та супутні послуги надаються і споживаються на митній території України та оподатковуються за повною ставкою ПДВ « 20» відсотків.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків від бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Згідно положень пункту 1.14 Закону України «Про податок на додану вартість» супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В свою чергу, згідно п. 194.1. ст. 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України (в редакції чинній у звітних податкових періодах) за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Відтак, знижена ставка податку « 0» відсотків застосовується не щодо платників податку, а щодо операцій, що ними здійснюються, незалежно від місця їх здійснення (поставки).

Згідно підпункту 14.1.242. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній у звітних податкових періодах) супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм законодавства України з питань митної справи до митної вартості товарів, що експортуються з митної території України або імпортуються на митну територію України.

Як слідує з наведених положень Податкового кодексу України, останні за своїм змістом є аналогічні положенням Закону України «Про податок на додану вартість»в частині оподаткування супутніх експорту товарів послуг.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України (в редакції чинній за спірний період) встановлено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 274 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

Нульова ставка з податку на додану вартість по операціям з надання супутніх експорту товарів послуг застосовується при наявності сукупності таких юридичних фактів: здійснення експорту товарів; надані послуги повинні бути супутніми даному експорту товарів; вартість цих послуг повинна бути включена у митну вартість товару, що експортуються.

Позивачем до позову надані докази щодо надання супутніх послуг нерезидентам та їх відображення в обліку підприємства, а саме: вартість та обсяг послуг, які надані позивачем через перевантажувальний термінал замовникам (нерезидентам) по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належали резидентам - експортерам, та дотримання умов, необхідних для застосування позивачем нульової ставки оподаткування в спірних податкових періодах підтверджується договорами про надання послуг з перевалки вантажів, інвойсами, коносаментами, вантажно - митними деклараціями, актами здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг), платіжними дорученнями, тощо.

Відтак, супутні послуги, які надані позивачем нерезидентам відповідають вимогам, установленим статтею 274 Митного кодексу України, зокрема сплата їх вартості належить до одного з видів витрат, перелічених у пунктах "а" - "в" частини другої статті 274 Митного кодексу України, вартість супутніх послуг було включено експортерами до складу митної вартості під час митного оформлення товарів, що експортуються, витрати на їх оплату були фактичними, тобто вартість послуг була сплаченою, експорт товару, стосовно якого надавалися супутні послуги відбувся, що підтверджено відмітками митниці на вантажних митних деклараціях, та не заперечується актом перевірки, підприємство відобразило їх обсяги у звітних деклараціях з ПДВ (уточнюючих розрахунках) як такі що оподатковуються за ставкою « 0».

Враховуючи вищезазначене, ставка податку «0» відсотків застосовується до супутніх послуг тоді, коли здійснюється експорт товарів, відносно яких відповідні послуги є супутніми, при цьому, оподаткування таких послуг за нульовою ставкою не ставиться законодавцем в залежність від того, чи є суб'єкт господарювання, що надає такі супутні послуги безпосереднім експортером чи власником експортованого товару.

Відтак, надані позивачем нерезидентам послуги з перевалки та транспортної обробки товарів, що експортовані з України та вартість яких була включена резидентами - експортерами (продавцями за зовнішньоекономічними контрактами) до вантажної митної декларації як складової митної вартості експортованого товару, вивіз якого за межі митної території України підтверджено відмітками митниці, є супутніми послугами в розумінні норм діючого законодавства, до яких застосовується нульова ставка податку до бази оподаткування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 8 червня 2012 року № 0003032301- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 11 лютого 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.І. Жук/

/Ю.В. Яковлев/