Ухвала суду № 29357052, 14.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/3035/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-1670/3035/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 28.04.2012 року № 0000362308 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42505 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року відмовлено у задоволенні позову .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава", ідентифікаційний код 36903416, є юридичною особою та зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100266907 від 02.02.2010 р., індивідуальний податковий номер 369034116017 (том 2.а.с. 77).

У термін із 02.04.2012 року по 03.04.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" з питань підтвердження господарських відносин із платником податків по взаємовідносинам з ТОВ "Промислова група ДФМ", код ЄДРПОУ 30661533 за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт від 09.04.2012 року № 656/22-6/36903416. (том 1 а.с. 15-23).

Відповідачем встановлено завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" податкового кредиту в сумі 42505 грн. за січень, лютий, березень, квітень, липень, серпень 2011 року по господарським відносинам з ТОВ "Промислова група ДФМ", у зв'язку з чим зроблено висновок про порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України та завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" суми від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24) на суму 42505 грн.

На підставі акту перевірки від 09.04.2012 року № 656/22-6/36903416 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення - рішення № 0000362308 від 28.04.2012 року (том 1 а.с. 14), яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42505 грн., у тому числі за 2 міс. 2011 р. - 5000 грн., за 3 міс. 2011 р. - 12637 грн., за 4 міс. 2011 р. - 16285 грн., за 7 міс. 2011 р. - 1250 грн., 8 міс. 2011 р. - 7333 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2011 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" (постачальник) укладено договір № 4 (том 1 а.с. 80-81), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується здійснити поставку продукції за згодою з покупцем відповідно рахунку - фактури.

Найменування, ціна, кількість поставленої продукції зазначено в рахунках - фактурах, що виставляються постачальником (розділ 1, 2 договору).

Згідно розділу 4 договору поставка продукції Постачальником здійснюється в формі 100% передплати, відповідно до відвантаження, на підставі письмових заявок.

Якість продукції та матеріалів, що постачаються повинні відповідати ДОСТам, технічним умовам та сертифікату відповідності (розділ 3 договору).

Приймання (здача) продукції здійснюється по кількості згідно накладних, по якості - відповідно до документів, що підтверджують якість продукції (ДОСТам, ТУ, висновку ОТК) виробника (розділ 6 договору).

Розділом 5 договору встановлено, що розрахунок по договору здійснюється у гривнях України по встановленому графіку, відповідно передплати, за кожну заявлену Покупцем та відвантажену Постачальником партію товару, відповідно рахунку-фактури.

Договір діє з 10.01.2011 року по 31.12.2011 року (розділ 9 договору).

З матеріалів справи вбачається, що свідок ОСОБА_1, яка працює на підприємстві головним бухгалтером, у судовому засіданні показала, що перевезення товарів у січні, лютому, березні, квітні 2011 року здійснювалося постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ", а у липні - серпні 2011 року перевезення товару за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" здійснено позивачем із оформленням подорожніх листів вантажного автомобіля.

Між тим, позивачем не надано як до перевірки, так і до суду додаткових угод про внесення змін та доповнень в частині змін умов поставки, що суперечить розділу 9 договору, відповідно до якого всі доповнення чи пропозиції в даний договір можуть вноситися виключно у письмовому вигляді та для обох сторін юридично значимі та обов'язковими будуть тільки ті зміни та доповнення, які складені у письмовій формі та підписані обома сторонами (том 1 а.с. 81).

Також позивачем не надано до матеріалів справи письмових заявок на відвантаження продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що поставка товару від спірного контрагента здійснювалася з Тахтаєвського гранкар'єру, який знаходиться у Кобеляцькому районі Полтавської області.

Однак, на підтвердження здійснення перевезення товарів у січні, лютому, березні та квітні 2011 року позивачем надані товарно-транспортні накладні, у яких зазначено інший пункт навантаження товару - м. Кременчук (без зазначення адреси, том 1 а.с. 121-168), а у липні-серпні 2011 року - подорожні листи із зазначенням м. Комсомольськ, с. Салівка (Кременчуцький район), м. Кременчук та ін.

Крім того, дати переміщення товару, зазначені у товарно-транспортних накладних та подорожніх листах не відповідають датам у накладних, що надані позивачем на підтвердження факту здійснення господарської операції з отримання товару від спірного контрагента.

Відомості щодо кількості отриманого товару у накладних не відповідає відомостям, які вказані у товарно-транспортних накладних та подорожніх листах як щодо кожної поставки окремо, так і у межах поставок місяця.

Позивачем не надано до перевірки та до суду сертифікатів відповідності, обов'язковість яких була передбачена умовами договору № 4 від 10.01.2011 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у своїх письмових поясненнях (том 2 а.с. 156) позивач зазначає, що якість продукції визначалася за результатами випробувань міжобласної лабораторії стандартизації і метрології, на підтвердження чого надав до суду копії протоколів № 5 від 26.07.2011 р., № 2 від 10.08.2011 р., № 7 від 16.08.2011 р., № 4 від 15.09.2011 р. (том 2 а.с. 162-165).

Як зазначає позивач, дослідження якості товару здійснювалося при першій поставці, оскільки поставлялися матеріали з одного джерела - Тахтаєвського гранкар'єру (том 2 а.с. 156).

Однак, як вбачається з товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, поставка здійснювалася у 2011 році: 10.01, 26.01, 10.02, 23.02, 24.02, 28.02, 01.03, 09.03, 10.03, 11.03, 14.03, 17.03, 18.03, 22.03, 25.03, 26.03, 31.03, 01.04, 05.04, 06.04, 08.04, 11.04, 12.04, 14.04, 21.04, 22.04, 26.04, 28.04, 01.07, 02.07, 04.07, 05.07, 08.07, 09.07, 11.07, 12.07, 13.07, 15.07, 19.07, 20.07, 21.07, 22.07, 23.07, 26.07, 27.07, 28.07, 29.07, 30.07, 2.08, 03.08, 04.08, 06.08, 07.08, 09.08, 11.08, 14.08, 15.08, 19.08, 26.08, 27.08, 30.08, 31.08. Разом з тим, перший протокол про дослідження датовано 27.07.2011 р. (№ 5), згідно якого досліджувався гранвідсів відібраний 22.07.2011 р.

Таким чином, позиція позивача суперечать первинним документам бухгалтерського обліку, наданим ним на підтвердження факту переміщення товару.

Колегія суддів зазначає, що протокол № 4 від 15.09.2011 р. не відноситься до предмету даного спору, оскільки протоколом встановлено результати дослідження щебеню за відбором, проведеним 12.09.2011 року, тоді як згідно наданих суду подорожніх листів остання поставка була датована 31.08.2011 року, тобто поза межами строку, у якому за твердженням позивача здійснювалася поставка.

Також колегія суддів не приймає до уваги протокол № 7 від 16.08.2011 р., оскільки протоколом встановлено результати дослідження гранвідсіву за відбором, проведеним 10.08.2011 року, тоді як згідно наданих суду подорожніх листів поставка гранвідсіву від спірного контрагента 10.08.2011 року не здійснювалася.

Будь-яких доказів на підтвердження здійснення приймання продукції за якістю у січні, лютому, березні, квітні 2011 року позивачем до матеріалів справи не надано.

Наявність власної лабораторії на підприємстві не є доказом того, що у зазначеній лабораторії здійснювалися дослідження продукції, отриманої від спірного контрагента у певних періодах, оскільки журнали, у яких фіксувалися факти здійснення відповідних досліджень позивачем не було надано як до перевірки, так і в ході судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, товар від спірного контрагента отримувався працівником позивача ОСОБА_2 та передавався у підзвіт ОСОБА_3 згідно внутрішніх накладних для зберігання та використання.

На підтвердження факту оприбуткування товару позивачем надано накладні про внутрішнє переміщення товару, отриманого від ТОВ "Промислова група ДФМ" через ОСОБА_2 в цех БЗВ у підзвіт ОСОБА_3.

Між тим, згідно накладної № 37 у підзвіт ОСОБА_3 09.02.2011 року передано щебінь у кількості 68,43 т (том 3 а.с. 4), тоді як відповідно до товарно-транспортних накладних товар у період з 26.01 по 10.02.2011 року від спірного контрагента до позивача не перевозився. Останню накладну, якою передано товар, отриманий у період з 20.07 по 01.08.2011 року датовано 01.08.2011 р. (том 3 а.с. 24), разом з тим, згідно подорожніх листів товар, який було передано на склад продовжував перевозитися 2.08, 03.08, 04.08, 06.08, 07.08, 09.08, 11.08, 14.08, 15.08, 19.08, 26.08, 27.08, 30.08, 31.08. 2011 року.

Отже, відповідно до зазначених накладних у підзвіт ОСОБА_3 було передано товар, який на момент такої передачі згідно інших первинних документів бухгалтерського обліку ще не був перевезений від ТОВ "Промислова група ДФМ".

Колегія суддів зазначає, що надані докази подальшого використання товару у власній господарській діяльності не можуть свідчити про реальність (товарність) угоди між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ", оскільки ці докази не містять беззаперечних відомостей, що використаний в господарській діяльності товар придбавався саме у ТОВ "Промислова група ДФМ".

Крім того, у матеріалах справи міститься матеріальний звіт бетонно-змішувального цеху за серпень 2010 року (том 2 а.с. 186), який не відноситься до предмету спору, разом з тим звіт за серпень 2011 року позивачем до суду не надано.

Позивач не надав належних доказів реальності постачання придбаного товару від ТОВ "Промислова група ДФМ", а надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку містять неповні та суперечливі відомості, отже, не підтверджують фактичне отримання позивачем товару від ТОВ "Промислова група ДФМ".

Колегія суддів зауважує, що сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж та поставка мали місце.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що відсутність доказів реального вчинення операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-1670/3035/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.