Рішення № 29353621, 12.02.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/9058/2012

Провадження № 2/265/188/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 лютого 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д.О.,

при секретарі - Корольовій Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Філдес Україна» про захист прав споживачів, встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Філдес Україна» про захист прав споживачів, встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягнення матеріальної та моральної шкоди, стягнення судових витрат. В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що 29 грудня 2010 року вона уклала з відповідачем контракт № 0701289 з метою придбання автомобіля «ДЕУ Ланос» на суму 69600 грн. Згідно умов спірного контракту позивачка усього на його виконання сплатила 95265,05 грн., повністю та належним чином виконавши свої обовязки за контрактом, однак сам автомобіль так і не отримала. Позивач вважає що контракт суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а також вимогам Цивільного кодексу України. Вказує, що відповідач веде нечесну підприємницьку практику, бо вводить її, як споживача в оману, сприяє розвитку пірамідальної схеми, оскільки вона як споживач сплачує лише за можливість одержання компенсації, яка наразі надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції, та визнання права споживача на одержання автомобіля залежить від розміру фонду групи, внесення коштів іншими учасниками системи та власного розсуду відповідача. Вказує на неспіврозмірність прав та обовязків її як споживача та відповідача за вказаним контрактом. Так право на придбання транспортного засобу орієнтовною вартістю 69600 грн. їй надається у невизначеному майбутньому, в контакті відсутній порядковий номер учасника та відсутні відомості про кількість зареєстрованих учасників, що не дає їй можливості визначити строк отримання права на придбання цього товару. Просить суд також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач змушений прикладати зусиль для повернення своїх коштів, тим самим змінюючи свій звичний життєвий побут, не має змоги ані використати вкладені кошти, ані отримати автомобіль, тому оцінює свої моральні страждання в розмірі 10000 грн. Також просила стягнути з відповідача витрати за правову допомогу в розмірі 3000 грн., оскільки вона не є юридично необізнаною, змушена була звернутися за правовою допомогою до адвоката, витративши кошти, що підтверджується договором про надання правової допомоги, в сумі 3000 грн. На підставі викладеного просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

В судове засідання позивачка, будучи належним чином повідомленою не зявилась, надавши суду заяву з проханням вирішити справу у її відсутність за присутності її представника - адвоката ОСОБА_2

Представник позивача, ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, надав суду заяву про розгляд справи у його та позивачки відсутність, наполягаючи при цьому на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, які просив суд задовольнити у повному обсязі, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення.

Представники відповідача до судового засідання не з'явились, за причин які суд визнав неповажними, будучи про час та місце розгляду справи повідомленими належним чином, при цьому не надавши суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Згідно заперечень представника відповідача, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_3, остання вважає необхідним у задоволенні позову відмовити, вказуючи, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, серед іншого, свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Позивач був обізнаний щодо необхідної, доступної та достовірної інформації про положення контракту. Вказаний контракт укладений в рамках створення групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості, зокрема автомобіль, та які стають клієнтами системи. Системою встановлені відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із клієнтів автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років. Вартість товару, який клієнт має намір придбати, встановлюється на час придбання товару. Відповідач надає клієнтові послуги, що направлені на придбання автомобіля на основі системи «Кар Кредит», та полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах актів визнання, та інших послуг, передбачених угодою. Кінцевим результатом укладених угод з учасником певної групи є отримання автомобіля всіма учасниками, за умов дотримання ними встановлених договором умов. Споживач сплачує саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Право на отримання автомобіля надається за механізмами, передбаченими контрактом та відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи. Відповідач отримує оплату саме за рахунок продажу продукції надання послуг, а не за рахунок залучення інших споживачів. Відповідно до контракту в разі збільшення ринкової вартості автомобіля клієнт системи зобовязаний сплатити різницю. Це свідчить про відсутність жодних компенсацій для членів системи, адже сплачені кошти групою йдуть та придбання автомобілів та оплату послуг адміністратора. Обом сторонам контракту гарантовано право на розірвання договору. Згідно ст. 15 контракту клієнт може від нього відмовитися, отримавши повернення сплаченого вступного внеску з утриманням 1% від вартості автомобіля в якості компенсації відповідачем витрати, якщо відмова від контракту буде здійснена протягом 7 днів після підписання контракту, включаючи дату підписання. Позивач систематично почав сплачувати щомісячні внески відповідно до контракту, що свідчило про усвідомлювання та бажання користуватися послугами системи «Кар Кредит». Рішення про надання позивачу права на отримання товару серед інших учасників залежить від активності самого клієнта в групі в порядку та на умовах детально викладених у ст. 9 контракту. Відповідач зі свого боку виконує лише функції адміністратора. Позивачем не надано доказів про порушення з боку відповідача принципу добросовісності, який утворив дисбаланс договірних прав і обовязків на її шкоду. Обов'язкову силу для сторін має й такий договір, який законом не передбачений, але й не суперечить йому. Договір, який є чинним (дійсним), має обов'язкову силу не лише для сторін. Також вказує, що позивачем не надано належних доказів завдання моральної шкоди у заявленому розмірі.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі за текстом - Закон) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків (дефекту) продукції, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно до ч. 3 ст. 18 Закону несправедливими є умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Згідно до ч. 9 ст. 18 Закону, якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Статтею 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється, яка включає у себе, крім іншого, будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

На підставі ч. 2 ст. 19 Закону, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, крім іншого, основних характеристик продукції (її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару). Також підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Окрім іншого Законом заборонена підприємницька діяльність, що вводить споживача в оману, є утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

За ч. 6 ст. 19 Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень.

Згідно постанови Верховного Суду України від 23 травня 2012 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права судом було прийнято рішення, де викладено відповідну правову позицію, за якою положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Згідно до ст. 27 Цивільного кодексу України (далі за текстом Кодекс) правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

Згідно до ч. 2 ст. 215 Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі ст. 216 Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Судом встановлено, що 29 грудня 2010 року між сторонами по справі було укладено контракт № 0701289 з метою придбання автомобіля на суму 69600 гривень, зі сплатою щомісячного внеску (частина вартості автомобіля, за рахунок якого здійснюється його придбання) 1,667 %, щомісячні адміністративні витрати (плата за послуги з формування груп клієнтів системи та за здійснення організаційних дій з визнання автомобіля), - 0,25 %, щомісячний страховий внесок 0,0725 %, збір за визнання (одноразовий платіж, що підлягає сплаті в момент визнання за ним автомобіля) 3 %.

Згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що оскільки вказаний Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Таким чином судом встановлено, що не заперечувалось відповідачем, що між сторонами по справі виникли відносини, як споживача та особи, що надає такі послуги, оскільки за умовами вказаного контракту відповідач виступає виконавцем певних послуг, а позивач являється їхнім споживачем.

Відповідно до ст. 1 предметом вказаного контракту є надання особі, що уклала контракт, послуг з адміністрування системи, умовно іменованої «Кар Кредит» з метою придбання автомобіля. При підписанні контракту на виконання ст. 4 ОСОБА_1 сплатила відповідачу 2505,60 грн., в якості вступного внеску. А відповідно до умов контракту його розірвання на паритетних правах можливе лише протягом 7 (семи) днів з моменту його підписання. У разі виявлення бажання клієнтом системи розірвати контракт після зазначеного терміну, з клієнта системи утримується штраф 10%, розмір штрафу ніколи не буде нижче вартості 2 (двох) чистих внесків, розрахованих на основі діючої ціни автомобіля, яка має чинність в день повернення, а також відповідач не повертає клієнту системи сплачений ним вступний внесок, адміністративні витрати, страховий внесок (а. с. 8-19).

Вказана умова договору, на думку суду, порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого виступав позивач, тому вона є несправедливою відносно споживача.

Суд також вважає, що умови контракту є несправедливою стосовно ОСОБА_1, як споживача, бо кошти, сплачені нею на користь відповідача, не мають під собою реального виконання відповідачем обовязків, забезпечених цією оплатою.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим Законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актам.

Натомість в дослідженому судом договорі відсутня вказівка про строк надання послуг замовнику на придбання товару, що суперечить вказаній нормі закону. Контракт передбачає стягнення із клієнта штрафу, вступного внеску, адміністративних витрат, страхового внеску, однак не містить будь-яких негативних наслідків для самого відповідача. Програма товариства формується на коштах споживачів. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками, так один учасник програми за своєї власної ініціативи, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів. Право одержати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками товариства.

Згідно умов контракту ОСОБА_1, як клієнт системи, сплачує кошти згідно контракту, повинна заповнити та направити до відповідача пропозицію для визнання автомобіля. ОСОБА_1, як встановив суд, виконувала свої обовязки належним чином, про що свідчить квитанції про сплату суми в розмірі 95265,05 грн. При тому, що автомобіль, який позивач мав намір придбати за допомогою послуг відповідача, складає 69600 грн. (а. с. 20-26).

Також згідно умов контракту відповідач формує групу клієнтів системи та здійснює акт визнання щодо права на одержання автомобіля клієнтом один раз на місяць. Відповідно до визначення понять (термінів), які використовуються у контракті Визнання, Чистий внесок, передбачено, що підтвердження права клієнта на одержання автомобіля, отримане клієнтом системи за результатами акту визнання, є підставою для придбання автомобіля за рахунок чистих внесків для клієнта системи, що входить у дану групу.

Таким чином, відповідач, на підставі контракту формує групу клієнтів системи за рахунок сплати щомісячних повних внесків, сплачених клієнтами системи, тобто, за кошти клієнтів системи. Крім того із фонду групи формується чистий фонд, який призначений для придбання автомобілів для клієнтів системи, його наступний щомісячний розподіл між клієнтами системи споживачами ПАТ «Філдес Україна», шляхом надання визнання права клієнта системи на одержання автомобіля з наступною його оплатою.

При цьому, визнання, яке підтверджує право клієнта системи на одержання автомобіля надається не всім клієнтам системи, а тільки тим клієнтам, які матимуть найбільшу кількість внесків, або надали найбільшу пропозицію дострокових внесків.

Отже розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону, коли один клієнт системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує автомобіль іншому клієнту системи.

Виходячи з обставин справи та умов діяльності ПАТ «Філдес Україна», що передбачені в спірному контракті, суд дійшов висновку, що діяльність відповідача вводить позивача, як споживача його послуг, в оману та є елементом нечесної підприємницької практики у вигляді створення та експлуатації пірамідальної схеми.

Суд, перевіривши доказами обставини справи, прийшов до висновку, що заперечення представника відповідача не знайшли свого підтвердження під час вирішення справи за позовом ОСОБА_1, підтвердивши тим самим обґрунтованість заявлених вимог позивача щодо недійсності спірного контракту.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з того, що спірний контракт є недійсним, оскільки містить несправедливі умови та його було укладено внаслідок використання відповідачем нечесної підприємницької практики.

З урахуванням переліченого контракт між сторонами по справі є нікчемним правочином, оскільки він здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, тому є недійсним, що встановлено Законом (ч. 6 ст. 19 Закону). Тому визнання судом недійсним вказаного контракту, який є нікчемним правочином, непотрібно, бо його недійсність встановлена законом.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні все одержане на виконання цього правочину, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача всю суму, сплачену ним за контрактом. Тому відповідно до ст. 216 ЦК України суд вважає, що сплачена позивачем за контрактом сума в розмірі 95265,60 грн. підлягає стягненню із ПАТ «Філдес Україна» на користь позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання за позовними вимогами щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно ст. 23 Кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі та гідності фізичної особи.

На підставі ч. 3 ст. 23 Кодексу розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позові про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено: в чому полягає шкода; якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно; з яких міркувань визначається розмір шкоди; якими доказами це підтверджується.

Умови контракту сторін не передбачають права споживача на відшкодування моральної шкоди. Згідно до Закону (ст. 4) споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції, відповідно до закону.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 не довела суду заявлений розмір моральної шкоди в сумі 10000 грн., не надавши жодного доказу на підтвердження обставин на які посилалась у позовній заяві до суду, не зявилась до судового засідання, що свідчить про відсутність підстав для задоволення її вимог в частині стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди.

Таким чином суд вважає за необхідне відмовити позивачу у його вимозі про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

За ч. 1 ст. 84 ЦПК України витратами на правову допомогу є витрати, повязанні з оплатою правової допомоги адвоката або іншого спеціаліста в галузі права, які надають послуги в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Факт укладення угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з надання позивачу правової допомоги підтверджується договором від 24 жовтня 2012 року у момент підписання якого ОСОБА_1 сплачує 500 грн. авансового платежу (а. с. 27-29).

Згідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На підставі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» який визначає граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підставі того, що розмір мінімальної заробітної плати встановлено Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» в розмірі 1147 грн., то розмір компенсації витрат на правову допомогу у вказаній справі не може перевищувати 458,80 грн. за 1 годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Наразі доказів та розрахунку вчинення окремих процесуальних дій поза межами судового засідання ОСОБА_2, як і підтвердження їх сплати, позивачка суду не надала, відомостей про ознайомлення з матеріалами судової справи ОСОБА_2 у справі не міститься, однак згідно протоколів судових засідань він приймав участь у засіданнях загальною тривалістю менш ніж 1 годину (а. с. 62, 67).

Суд враховує, що на підставі авансового платежу в сумі 500 грн., що підтверджує факт укладання договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 жовтня 2012 року, фактичне подання наявного позову ОСОБА_1 до суду, що свідчить про фактичну сплату цих коштів позивачем ОСОБА_2, підтверджується надання такої правової допомоги ОСОБА_2 позивачу.

Таким чином суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування витрат на правову допомогу, надану останній ОСОБА_2, в розмірі 300 грн., за участь у судовому засіданні від 30 листопада 2012 року та 25 грудня 2012 року, та 500 грн. за складення позовної заяви ОСОБА_2 в інтересах позивача, що в загальному розмірі становить 800 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також з ПАТ «Філдес Україна» підлягає стягненню відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір на користь держави в розмірі 952,65 грн.

На підставі ст. ст. 215, 216 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 84, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Філдес Україна» про захист прав споживачів, встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Застосувати до контракту про надання послуг № 0701289 від 29 грудня 2010 року, укладеному між Приватним акціонерним товариством «Філдес Україна» та ОСОБА_1, наслідки його недійсності шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства «Філдес Україна», ЄДРПОУ: 26343631, розташований в місті Києві по вулиці Кутузова 18/7, на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_1, сплачених за контрактом сум в розмірі 95265,05 грн., витрат на правову допомогу в сумі 800 грн., а всього 96065 (девяносто шість тисяч шістдесят пять) гривень 05 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Філдес Україна» на користь держави судовий збір в сумі 952,65 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевській районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя