Рішення № 29353249, 11.02.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/508/13- ц

2/119/765/13

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Блейз І.Г.,

за участю секретаря Копосової Н.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інпромбанк» про стягнення відсоткової заборгованості за договором банківського вкладу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.06.2009 року він уклав договір строкового вкладу №1042 із КФ ВАТ «Інпромбанк». Відповідно до умов даного договору позивачем внесено грошові кошти у сумі 11 000 грн на строк до 17.12.2009 року включно. Сума внесено вкладу підтверджується ощадною книжкою. У порушення пунктів 1.3, 3.1.3 депозитного договору, банком не сплачуються відсотки, які повинно бути нараховано щомісячно. На час подачі позову до суду заборгованість відповідача складає 3549, 09 грн. Дл досудового врегулювання спору, позивачем було направлено заяву із вимогою про погашення заборгованості, однак позивачу було відмовлено, що до 29.02.2011 року продовжено дію тимчасової адміністрації. Банк сплатив позивачу 28.07.2010 року 5000 грн, 11.10.2010 року 3249,15 грн. Станом на 05.04.12 року заборгованість склала 4000 грн. Рішенням Феодосійського міського суду від 06.06.12 стягнуто з банку 4000 грн. Сплачено 15.10.2012 року. Відповідно до веденого позивачем розрахунку, заборгованість за відсотками складає 3549,09 грн. У звязку із порушенням зобовязань, позивач також просить стягнути 3 відсотки річних, передбачених ст 625 ЦК України, розмір яких становить 106, 47 грн. Загальний розмір заборгованості, що позивач просить стягнути, становить 3655,56 грн. Крім того, діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, розмір якої позивач оцінює у 2000 грн. Вказані вище обставини стали підставою для звернення із відповідним позовом.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що він знає про умову договору про перерахування депозитних коштів на поточний рахунок, однак про перерахування своєї згоди не давав та на таке перерахування не згоден.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 17 червня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу №1042, далі - договір (а.с.7)

Пунктом 1.1. договору встановлено, що позивач передає, а відповідач приймає грошові кошти у сумі 11 000 грн на строк з 17 червня 2009 року по 17 грудня 2009 року. Відповідно до п. 1.3 відповідач нараховує прості відсотки від суми вкладу із розрахунку 22,9 відсотків річних.

Згідно із п.п. 5.1, 5.3 договору, договір набуває чинності з моменту внесення вкладником суми вкладу та діє до закінчення строку повернення вкладу, зазначеного у п 1.1. договору. Вкладний (депозитний) рахунок вкладника, відкритий за цім договором, підлягає закриттю після закінчення дії цього договору та повернення коштів вкладнику.

Судом встановлено, що з 02.03.2012 року Національним банком України відкликано банківську ліцензію відповідача та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ «Інпромбанк».

06 березня 2012 року в газеті Урядовий курєр №43 опубліковано оголошення про відкриття ліквідаційної процедури ПАТ «Інпромбанк».

Таким чином, судом встановлено, що банк знаходиться на стадії ліквідації і в ньому відкрита ліквідаційна процедура, тому правовідносини з приводу банку та його кредиторів підлягають регулюванню Законом України «Про банки і банківську діяльність», що є спеціальним у даному випадку, всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин з банком, в яких стороною є позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про банки та банківську діяльність», у редакції, що діяла на момент відкриття ліквідаційної процедури та розміщення оголошення у газеті, ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до вимог ст. 91 Закону у відповідній редакції, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора наступають певні правові наслідки.

Процедура ліквідації банку, що була визначена главою 16 Закону, передбачала, зокрема, наступний порядок виявлення кредиторів банку та погашення їх вимог в ході ліквідаційної процедури: ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури (ч. 1 ст. 89); протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку (ч. 3 ст. 89); ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури (ч. 1 ст. 93); ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, зокрема, визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги у разі їх непідтвердження; складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з переліком вимог, та про дату подання цього переліку Національному банку України (ч. 2 ст. 93); кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення (ч. 3 ст. 93). Вимоги кредиторів, що не заявлені у встановлені строки, вважають погашеними.

З пояснень позивача вбачається, що із вимогами до ліквідатора відповідача він не звертався.

Таким чином, усі вимоги позивача, що він мав станом на 06 квітня 2012 року, є погашеними, оскільки не заявлені у встановленому законом порядку ліквідатору.

Надаючи розрахунки сум, що підлягають відшкодуванню, позивачем заявлено, що 3549, 09 грн є відсотками, що не сплачено банком за договором банківського вкладу, починаючи з дати повернення вкладу, а саме, з 17.12.2009 року, які розраховані виходячи з 22,9 відсотків річних.

Відповідно до п 3.3.2 договору, банк має право переносити в останній день дії договору суму вкладу та нараховані відсотки на поточний рахунок, на якому відсотки не нараховуються.

Відповідно до ст 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватися належним чином.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що договір підписано сторонами, сам договір або його окремі положення недійсними не визнано, відповідних позовних вимог позивачем не заявлено.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення відсотків після 17.12.2009 року, оскільки це суперечить вимогам п 3.3.2 договору.

Відповідно до п 4.1 договору, сторони договору відповідають за невиконання зобовязань за цим договором відповідно до законодавства України.

Судом встановлено, що відповідачем умови договору щодо своєчасного повернення грошових коштів позивача не виконано, сума вкладу із відсотками повернуто частинами, а саме, 28.07.2010 року 5 000 грн, 11.10.2010 року 3249, 15 грн, 15.10.2012 року 4 000 грн., що є порушенням ст 526 ЦК України та умов договору.

Несвоєчасне повернення грошових коштів фактично не заперечувалося відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Оскільки зобовязання відповідача станом на 06 квітня 2012 року є погашеними, станом на 06 квітня 2012 року залишок неповернутих грошових коштів складав 4000 грн, 15 жовтня 2012 року грошові кошти повернуто, таким чином, стягненню підлягають три відсотки річних за період з 07 квітня 2012 року по 14 жовтня 2012 року, а саме, за 191 день прострочення (4000 х 3% / 365 х 191) у розмірі 62,80 грн.

Вказані вище обставини свідчать про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2013 року.

Керуючись ст ст 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» (61003, вул. Клочківська, 3 м. Харків, ЄДРПОУ 20021814) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) 62, 80 грн (шістдесят дві грн. 80 коп).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» (61003, вул. Клочківська, 3 м. Харків, ЄДРПОУ 20021814) судовий збір у розмірі 229, 40 грн. (реквізити для перерахування: отримувач коштів державний бюджет м. Феодосія, 22030001, код одержувача (код за ЄДРПОУ) 37986011, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м. Сімферополь, код банку одержувача (МФО) 824026, рахунок отримувача 31216206700024, Феодосійський міський суд, код ЄДРПОУ суду 02897135).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) І.Г.Блейз

З оригіналом згідно: суддя: секретар: