Рішення № 29347853, 12.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р.Справа № 5023/5731/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство", м. Вовчанськ до за участю Приватного підприємства "Лісна Биль", м. Харків Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законіві у природоохоронній сфері, м. Харків про розірвання договору за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

прокурора - Хряк О.О. (посв. № 013774 від 06.12.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд розірвати договір довгострокового користування лісовою ділянкою № 15 від 28 серпня 2007 року укладеного між Позивачем та Приватного підприємства "Лісна Биль" (надалі - Відповідач) (тимчасовий лісокористувач) та зобов'язати Відповідача повернути до державної власності земельно-лісову ділянку площею 1,0000 га для рекреаційних цілей за рахунок земель лісового фонду, розташовану за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області; відшкодувати збитки за цільове використання земельної ділянки в 2011 та 2012 роках в сумі 53 300,00 грн. та покладення на Відповідача судові витрати.

16 січня 2013 року на адресу господарського суду Харківської області від Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері надійшла заява про вступ у справу внаслідок численних порушень вимог природоохоронного законодавства підприємством.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвал суду не виконав та не надав до суду докази сплати судового збору, яке було відстрочено ухвалою суду від 17 грудня 2012 року до 07 лютого 2013 року. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Від Прокурора заяв та клопотань не надійшло, у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державне Агентство лісових ресурсів здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в його складі територіальні органи лісового та мисливського господарства, до яких належить і державне підприємство «Вовчанське лісове господарство».

Згідно зі статутом ДП «Вовчанське лісове господарство» створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів, що і є його основними напрямками діяльності.

Згідно з п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України та ст.ст. 57, 93 Земельного кодексу України ДП «Вовчанське лісове господарство» є і постійним лісокористувачем.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 19 Лісового кодексу України, в обов'язки ДП «Вовчанське лісове господарство», як постійного лісокористувача, входить забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень та вжиття інших заходів Відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, що і передбачено його Статутом.

ДП «Вовчанське лісове господарство" (Позивач) є стороною у договорі від 28 серпня 2007р., наділене правом здійснювати контроль за цільовим використанням лісової ділянки та виконанням умов цієї угоди, таким чином реалізуючі державну політику у сфері охорони та використання лісових ресурсів, тобто Позивач уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання лісових ресурсів, які перебувають під охороною держави і є об'єктами права власності Українського народу.

На підставі Розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 349 від 12 червня 2007 року, між Позивачем, як постійним користувачем землями лісового фонду та Відповідачем, як тимчасовим користувачем, був укладений договір № 15 від 28 серпня 2007 року довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою площею 1,0000 га., за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходиться у кварталі № 68 виділи 6, 8 Старосалтівського лісництва, для рекреаційних цілей терміном на 49 років. Кошти за оренду земельної ділянки надходять не до Лісгоспу, а на рахунок Старосалтівської сільської Ради.

В ході перевірок з метою контролю за цільовим використанням лісової ділянки рекреаційного призначення, які проводилися 08 липня 2011 року та 05 листопада 2012 року, Позивачем були встановлені факти щодо зведення постійної цегляної споруди, наявність значної кількості будівельних матеріалів, паркан з металевої сітки з натягнутим колючим дротом, установка лінії електропередач на стаціонарних стовпах, значне засмічення території.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників Позивача та Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Позивача слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаних норм вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Суд критично оцінює надані Позивачем Акти перевірки дотримання вимог лісового господарства від 08.07.20011 року і від 05.11.2012 року, оскільки Позивачем не доведено дотримання порядку проведення перевірки стосовно вимог дотримання земельного законодавства передбаченого нормами Земельного кодексу України, законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про охорону земель", Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500, Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459, та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2010 року № 1850 "Про забезпечення здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і Переліку питань для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства та уніфіковану форму акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.

Крім того, Позивачем не доведено статусу тимчасової будівлі і споруди розмішеної на земельній ділянці на яку останній посилається в доданих фотоматеріалах без зазначення будь-якої ідентифікаційної ознаки (а.с. 17-23), не доведено також факту зведення постійної цегляної споруди, наявності значної кількості будівельних матеріалів та наявності паркану з натягнутим колючим дротом, стаціонарних стовпів електропередач та значного засмічення земельної ділянки. Тобто, це свідчить про недоведеність з боку позивача фактів грубого порушення вимог Лісового кодексу України, на що посилається останній.

Позивачем також не надано розрахунку збитків за нецільове використання земельної ділянки у 2011 та 2012 роках.

Інших обставин на які посилається Позивач встановити виходячи з матеріалів справи з боку суду не є можливим.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог Позивача про дострокове розірвання договору довгострокового користування лісовою ділянкою № 15 від 28.08.2007 року.

Стосовно судових витрат суд зазначає, що позивачем не доведено наявності обставин передбачених Законом України «Про судовий збір» які б надавали можливість суду звільнити останнього від сплати судового збору. Тому суд вважає за необхідне, виходячи з факту розгляду справи по суті, покласти судові витрати на Позивача у відповідному розмірі, виходячи із сутності та кількості заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позовних вимоги судові витрати покладаються на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 626, 628, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 1, 173, 174, 179, 188, 193, ГК України, статтями 33, 34, 44 - 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство" (62504, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Жовтнева, 19, код 00993136) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1 073,00 грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Харківської області.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.02.2013 р.

Суддя(підпис) Жигалкін І.П.