Постанова № 29347811, 12.02.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4690/2012

12 лютого 2013 року 10год. 46хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчана компанія Максимум» (далі - ТОВ «ЛГК Максимум») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Рівненському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» № 000242352 від 21 вересня 2012 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7 441,84 грн. (далі - ППР № 000242352 від 21.09.2012 р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ППР № 000242352 від 21.09.2012 р. прийняте на підставі Акта перевірки про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами №00014/17/12/22/35849369 від 10.09.2012 р. (далі - Акт перевірки).

Обставини, що зазначені в акті не відповідають фактичним обставинам, оскільки облік товарів за місцем реалізації вівся та ведеться належним чином згідно порядку, що встановлений законодавством України.

На час проведення перевірки первинні документи на алкогольні напої знаходились в бухгалтерії Київській філії ТОВ «ЛГК Максимум», а не на їх складі де фактично проводилась перевірка, а тому висновки про відсутність таких документів та порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) є хибними та такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України в м. Києві не має повноважень на перевірку додержання платниками податків Закону № 265/95-ВР при проведенні фактичної перевірки в розумінні ст. 15 Закону № 265/95-ВР та пп. 75.1.3. п. 75 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ще й в присутності комірника, що не є особою зазначеною в п. 80. 2 ст. 80 ПК України.

За таких підстав позивач просить позов задовольнити повністю, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000242352 від 21.09.2012 р.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просив позовні вимоги ТОВ «ЛГК Максимум» задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання призначене на 12 лютого 2013 року представник позивача не з'явився проте через канцелярію суду подав додаткові пояснення до позовної заяви в яких просить позовні вимоги задовольнити повністю та слухати справу без його участі.

У судовому засіданні, під час розгляду справи по суті представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні проти позову.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи те, що в судове засідання призначене на 12 лютого 2012 року прибули не всі особи які беруть участь у розгляді справи, на підставі ч.6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом ТОВ «ЛГК Максимум» є суб'єктом господарювання з 27.03.2008, згідно Ліцензії серії АД № 013973, реєстраційний номер 005146. Позивач має право здійснювати оптову торгівлю алкогольними напоями з 29.09.2010 року по 29.09.2012 року, перебуває на обліку платника податків у Держаній податковій інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби, є платником ПДВ згідно Свідоцтва від 15.09.2008 року № 200051973.

Київська філія ТОВ «ЛГК Максимум» створена 03.06.2011 року, без права юридичної особи. Згідно додатку № 4 до вищезазначеної Ліцензії № 005146 право на здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями має також і філія.

Відповідно до п.8.1 Положення про Київську філію ТОВ «ЛГК Максимум» філія зобов'язана вести бухгалтерський та податковий облік, складає бухгалтерську та статистичну звітність у відповідності з чинним законодавством.

29 серпня 2012 року Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві по вул. Повітрофлотський проспект, 92-Б, було проведено фактичну перевірку складу Київської філії ТОВ «ЛГК Максимум» в присутності комірника - ОСОБА_2.

За наслідками фактичної перевірки було складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами № 0292/01/35849369 від 06 вересня 2012 року (далі - Акт перевірки № 0292/01/35849369 від 06.09.2012 р.) в якому зазначено, зокрема порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме: зберігання алкогольних напоїв описаних в додатках № 1, № 2 до Акту перевірки на які не надано жодних документів, а саме прибуткових, товарно-транспортних та податкових накладних на загальну суму 3720,92 грн.

Акт перевірки №0292/01/35849369 від 06.09.2012 р. був надісланий Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві до ДПІ у Рівненському районі за місцем реєстрації платника податків ТОВ «ЛГК Максимум», де 10 вересня 2012 року був зареєстрований за №00014/17/12/22/35849369 від 10.09.2012 р.

На підставі зазначеного Акта перевірки ДПІ у Рівненському районі було прийняте ППР №000242352 від 21.09.2012 р., яким на підставі п.54.3.3., п.54.3 ст.54 ПК України до позивача було застосовано штраф у сумі 7 441, 84 грн. (3720,92 грн. х 2 = 7 441, 84 грн.)

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст. 6 зазначеного Закону, облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене Наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, а його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Згідно п.7 зазначеного положення (стандарту), одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», як визначено ч. 1 ст. 2, поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 ст. 3 зазначеного закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації, питання організації якого належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство, зокрема, самостійно: визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства тощо.

Згідно ст. 9 зазначеного закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.6.2, п.6.8 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первині документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії, у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Виходячи із викладених законодавчих вимог, суд дійшов висновку, що питання організації обліку належить виключно до компетенції позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що склад, розташований за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 92-Б, є господарською одиницею позивача, а саме складом (місце зберігання) КФ ТОВ «ЛГК Максимум», яка діє без права юридичної особи, не має відокремленого майна, переміщення та поставка товару до складу позивача або постачальника оформлюється накладними, переміщення товару з складу також оформлюється накладними, реалізація товару фіксується реєстратором розрахункових операцій.

Зберігання оригіналів первинних документів у паперовому вигляді (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв тощо), що підтверджують господарські операції, вчинені як позивачем так і його господарськими одиницями, а також, облік товарів, які знаходяться в офісі де здійснюється бухгалтерія позивача безпосередньо за його місцезнаходженням. В складі, що фактично перевірявся забезпечено лише зберігання алкоголю.

З наданих суду та долучених до матеріалів справи первинних документів вбачається, що бухгалтерській облік, в тому числі й облік товарних запасів, ведеться позивачем з дотриманням встановлених законодавчих вимог.

Отже, доводи відповідача про відсутність у позивача первинних документів, сформовані на підставі перевірки його відокремленого підрозділу, не відповідає дійсності.

Крім цього, перевірку складу позивача проведено в присутності особи комірника, що не є особою передбаченою п. 80.2 ст. 80 ПК України, згідно якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно пп. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

За таких обставин, Рівненський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» № 000242352 від 21 вересня 2012 року винесеного відповідачем стосовно позивача, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби №000242352 від 21.09.2012.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.