Вирок № 29347355, 11.01.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/13789/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2013 року Подільського районного суду м.Києва в складі:

головуючого судді Швиденко В. А. секретаряМацюк М. В. за участі прокурораКокошко О.В. потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Мала Вільшанка Білоцерківського району Київської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, працюючого водієм ТОВ «Тракет», одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 2003 року народження та неповнолітню доньку ОСОБА_6 1998 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_5 27.06.2012 року приблизно об 11 годині 20 хвилин, знаходячись за кермом технічно-справного автобусу «ЗАЗ І-VАN А07А-22» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проспекту Правди зі сторони вулиці Маршала Гречка в напрямку вулиці Василя Порика в місті Києві. Наближаючись до регульованого світлофорним об'єктом пішохідного переходу, що розташований напроти будинку №100 по проспекту Правди, підсудний ОСОБА_5 проігнорував вимоги червоного сигналу світлофорного об'єкту та здійснив рух через пішохідний перехід, в результаті чого допустив порушення Правил дорожнього руху України, а саме, не виконав вимог п.1.3 Правил дорожнього руху України відповідно до якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п.1.5 Правил дорожнього руху України відповідно до якого дія або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальної шкоди; п.8.7.3 (є) Правил дорожнього руху України відповідно до якого червоний сигнал світлофора, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух; п.8.10 Правил дорожнього руху відповідно до якого у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів .

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку підсудного ОСОБА_5 виразилися в тому, що він, керуючи технічно-справним автобусом «ЗАЗ І-VАN А07А-22» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проспекту Правди зі сторони вулиці Маршала Гречка в напрямку вулиці Василя Порика в місті Києві, проігнорував вимоги червоного сигналу світлофору, який забороняв рух в його напрямку та здійснив рух через регульований світлофорним об'єктом пішохідний перехід. В результаті чого, підсудний ОСОБА_5 на керованому автобусі скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка перетинала проїзну частину проспекту Правди, з права на ліво по напрямку руху автобусу по розмітці пішохідного переходу на зелений дозволяючий рух пішоходам сигнал світлофору.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_3 отримала, згідно висновку судово-медичної експертизи №І379/е від 10.10.2012 року, наступні тілесні ушкодження: «закрита черепно-мозкова травма: забійно-розмізчена рана лобної ділянки зліва (відповідно клінічного опису довжиною 3(см), дно якої м'які тканини)); навколоорбітальні синці (гематоми) з обох сторін; крововилив у речовину головного мозку з геморагічних компонентом (розмірами приблизно 2x2x2(см)) у лівій заднє-скроневій ділянці; субдуральні нашарування крові товщиною до 0,5(см.) у потиличній та тім'яній ділянці зліва».

Описане тілесне ушкодження утворилося від дії (за рахунок ударів) тупих предметів 27.06.2012, не є небезпечним для життя і за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я), відповідно п.п.4.6. та 2.2.І/в. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України. Морфологія вказаного тілесного ушкодження, часові дані, дозволяють стверджувати, що вказане тілесне ушкодження утворилося внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля вантажного типу (автобуса), що рухався, з пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього положенні. Таким чином, між автомобільною травмою та вказаним тілесним ушкодженням вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №І379/е від 10.10.2012 року, при зверненні потерпілої ОСОБА_3 за медичною допомогою після подій 27.06.2012, їй були встановлені такі діагнози: «забій м'яких тканин правої скроневої області; закрита травма грудної клітки: забій грудної клітки справа; лінійний перелом верхньої стінки правої орбіти». Однак, при вивченні наданої медичної документації експертом не було виявлено будь-яких об'єктивних клінічних даних - морфологічного опису травмованих ділянок, обсяг якого (опису) давав би підстави стверджувати про наявність змін, а тим більш таких, як забій, опису функціональних порушень органів - грудної клітки, будь-яких ознак травматичних змін (а тим більш таких, які дозволяють стверджувати про наявність перелому) у ділянці правої орбіти на наданих томограмах, що дало підстави стверджувати про недоведеність та недостатність обґрунтування встановлених діагнозів, а тому, як це прямо передбачено п.п.4.13.1. та 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», експерт утримався від визначення ступеню тяжкості. Діагнози, які були встановлені потерпілій ОСОБА_3 під час її огляду лікарем-терапевтом 02.07.2012 «артеріальна гіпертензія; слизово-гнійний ендобронхіт; хронічний панкреатит», відображають перебіг соматичних захворювань, які мають тривалий клінічний перебіг, а тому, не підлягали судово-медичній оцінці. Діагноз, який був встановлений потерпілій ОСОБА_3 при виписці 13.07.2012 «елементи сенсорної афазії» при визначенні ступеню тяжкості не враховувався у відповідності до п. 4.7. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», оскільки відображав загострення соматичного захворювання, яке було виявлено ще у 2006 році.

Порушення підсудним ОСОБА_5 вимог п.8.7.3 (є) та п.8.10 Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердив покази, які давав на досудовому слідстві, визнав в повному обсязі заявлений цивільний позов, щиро розкаявся і показав, що він працює водієм в ТОВ «Тракет». 27.06.2012 року, рухаючись на автобусі «ЗАЗ І-VАN А07А-22» по проїзній частині проспекту Правди зі сторони вулиці М. Гречка в напрямку вулиці В. Порика в м. Києві зі швидкістю приблизно 30-35 км/год., в другій смузі він наближався до регульованого пішохідного переходу, який позначений зеброю. Поряд встановлений знак пішохідного переходу та встановлений світлофорний об'єкт, який вмикається на вимогу. Рухаючись у вказаній смузі руху він бачив, що для нього горів зелений колір на світлофорі. По дзеркалам побачив, що в першій смузі руху автомобілів не було. В цей час один з пасажирів автобусу повідомив йому, щоб він зупинився на зупинці громадського транспорту, що знаходилася приблизно за 10-15 метрів з правої сторони від світлофорного об'єкту. Після цього, він включив покажчик правого повороту та мав намір перелаштуватися в крайню праву смугу, щоб в подальшому зупинитися на зупинці громадського транспорту «пр. Гонгадзе». Він впевнився по дзеркалам, що тим самим будь-кому з учасників дорожнього руху перешкоду не створить. На пішохідному переході він не бачив, щоб хто-небудь переходив дорогу. Під'їжджаючи до пішохідного переходу звернув увагу, що зелений сигнал світлофору почав працювати в режимі миготіння зеленого сигналу. По швидкості свого руху та по відстані, яка залишалась до пішохідного переходу він вважав, що встигне переїхати пішохідний перехід на дозволяючий сигнал світлофору. Однак, перетинаючи пішохідний перехід, несподівано та не очікувано для себе відчув удар в праву бокову частину автобусу. Почувши звук удару він відразу зупинився на місці та вийшов з автобусу, де побачив, що на проїзній частині лежить жінка літнього віку головою до бардюрного каменю, яка в той час була в свідомості, однак отримала тілесні ушкодження, оскільки в неї під головою текла кров. Після цього він відразу викликав з мобільного телефону працівників швидкої медичної допомоги та на місці почав надавати першу медичну допомогу постраждалій жінці. Визнаючи розмір заявленого цивільного позову, запевнив суд у тому, що має намір повністю відшкодувати завдані збитки потерпілій найближчим часом.

Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України (в редакції 1960 року) суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Суд встановив, що підсудний ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України.

При призначенні покарання суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, дані про особу підсудного, те, що він має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження та сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, суд визнає щире каяття, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини, суспільну небезпеку вчиненого злочину, суд приходить до висновку про необхідність засудження підсудного ОСОБА_5 до покарання у виді обмеження волі.

Однак, враховуючи конкретні обставини справи, особу підсудного, наявність пом'якшуючої покарання обставини, відсутність будь-яких обтяжуючих покарання обставин, те, що він покаявся у вчиненому, його поведінка в суді свідчить про те, що він не є особою, яка твердо стала на шлях вчинення злочинів, раніше не судимий, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, згідно ст.75 КК України, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Враховуючи те, що робота водієм, якою займається підсудний, є основним джерелом доходів його та сім'ї, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, бажання працювати, щоб відшкодувати потерпілій завдану злочином шкоду в короткі строки, позицію самої потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні для підсудного, суд не застосовує до підсудного ОСОБА_5 позбавлення права керування транспортними засобами.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 підтверджуються фактичними обставинами, які пред'явлені в обвинуваченні, підсудний ОСОБА_5 визнав позовні вимоги в повному обсязі, у зв'язку з цим суд прийшов до висновку, що позов потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 81 КПК України.

Підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_5 судові витрати за проведену експертизу на користь експертної установи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд ,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на два роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку два роки.

Згідно п.2, п.3 та п.4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.

Речовий доказ, автомобіль «ЗАЗ І-VAN A07A-22», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який передано на зберігання власнику транспортного засобу - залишити у володінні власника.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3(податковий номер НОМЕР_2) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином 7617 (сім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3(податковий номер НОМЕР_2) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином 10 000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в місті Києві (р/р 31253272210699 в ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018 код 25575285 з приміткою: (11521) «За проведення експертизи та дослідження») витрати за проведену експертизу в розмірі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 48 коп.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду міста Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Подільський районний суд міста Києва.

Суддя В. А. Швиденко