Постанова № 29347077, 30.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2013 року місто Севастополь 13 год. 31 хв. Справа №2а-1060/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретаря - Прокопенко О.О.,

за участю:

представника позивача - Недержавної освітньої установи вищої професійної освіти «Белгородський інженерно-економічний інститут» - Медведева Олега Вячеславовича, посвідчення від 27 березня 2012 року НОМЕР_2;

представників відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Обухової Алли Вячеславівни, посвідчення від 16 травня 2012 року НОМЕР_1, довіреність від 20 березня 2012 року № 21/9/10-025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Недержавної освітньої установи вищої професійної освіти «Белгородський інженерно-економічний інститут» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2012 року Недержавна освітня установа вищої професійної освіти «Белгородський інженерно-економічний інститут» в особі представництва «Недержавна освітня установа «Белгородський інженерно-економічний інститут» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 грудня 2011 року № 0000370220 про донарахування податку на прибуток у розмірі 56 819 грн. 37 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 204 грн. 84 коп., № 0000810171 про донарахування податку на доходи найманих працівників у розмірі 133 725 грн. 84 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 33 431 грн. 46 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 червня 2012 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 02 листопада 2012 року зупинено провадження у справі № 2а-1060/12/2770 до одержання витребуваних судом документів з Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10 грудня 2012 року поновлено провадження у справі № 2а-1060/12/2770.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно були прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки Представництво «Недержавна освітня установа «Белгородський інженерно-економічний інститут» не є постійним представництвом у розумінні Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств», не здійснює підприємницьку діяльністю та не отримує прибутку, оскільки здійснює виключно діяльністю підготовчого та допоміжного характеру. Крім того, зазначає, що податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, та сум податку, що утримані з них, не є податковою декларацією (розрахунком) у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому визначена позивачем сума податку з доходів найманих працівників не є узгодженою та донарахуванню не підлягає.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача заперечував проти позову, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірним. Вважає, що діяльність позивача є звичайною діяльністю іноземної компанії, яка є регулярною і постійною, відповідає одному з видів основної діяльності нерезидента, тому є постійним місцем діяльності нерезидента в Україні, тобто діяльністю, що здійснюється через постійне представництво. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що співробітниками Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на підставі направлень на перевірку від 30 вересня 2011 року №№ 919/01-089, 921/01-089, 922/01-089 у період з 30 вересня 2011 року по 10 листопада 2011 року було проведено документальну планову перевірку Представництва «Недержавна освітня установа «Белгородський інженерно-економічний інститут» з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 листопада 2011 року № 6727/22-03/26383955, в якому зафіксовано факт порушення позивачем вимог підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 22, пункту 13.8 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 56 819 грн. 37 коп. за період з 2 кварталу 2008 року по 4 квартал 2010 року, а також підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпункту 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпунктів 168.1.4, 168.4.7 пункту 168.1 статті 168 розділу ІУ та пункту 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів найманих працівників у розмірі 133 725 грн. 84 коп.

На підставі акту перевірки 01 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000370220 про донарахування податку на прибуток у розмірі 56 819 грн. 37 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 14 204 грн. 84 коп., № 0000810171 про донарахування податку на доходи найманих працівників у розмірі 133 725 грн. 84 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 33 431 грн. 46 коп.

Позивач зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржив у адміністративному порядку.

Рішеннями Державної податкової служби у м. Севастополі від 03 лютого 2012 року № 187/7/10-0225 та Державної податкової служби України від 20 квітня 2012 року № 11421/7/10-2315 скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок з доходів фізичних осіб», а також Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків», ратифікованою Законом України від 06 жовтня 1995 року № 369 (далі - Угода).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Статтею 2 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на податки на доходи і майно, що стягуються відповідно до законодавства Договірної Держави, незалежно від способу їх стягнення.

Частиною першою статті 7 Угоди передбачено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.

Згідно зі частиною першою статті 5 Угоди для цілей цієї Угоди вираз «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке підприємство однієї Договірної Держави повністю або частково здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі.

Незважаючи на попередні положення цієї статті, відповідно до пункту «г» частини четвертої статті 5 Угоди, вираз «постійне представництво» не включає утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої діяльності підготовчого чи допоміжного характеру.

Відповідно до підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Пунктом 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з підпунктами 2.1.2, 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є: з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Нерезиденти, відповідно до пункту 1.16 статті 16 зазначеного Закону, - це юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Порядок оподаткування нерезидентів визначено статтею 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якої будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом; в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг"; г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця); д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону; є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що нерезидент або представництво нерезидента в України є платниками податку на прибуток лише у разі здійснення на території України господарської діяльності та отримання від цієї діяльності доходу. Разом з цим, діяльність представництва підготовчого чи допоміжного характеру не може вважатися господарською діяльністю цього представництва, а грошові кошті, отримані від головного підприємства як цільове фінансування свого представництва не є доходом у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У ході судового розгляду справи, судом встановлено, що Представництво «Недержавний освітній заклад «Белгородський Інженерно-економічний інститут» зареєстровано 17 березня 2003 року Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України як представництво без права юридичної особи.

Відповідно до довідки серії АА № 338329 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності Представництва «Недержавний освітній заклад «Белгородський Інженерно-економічний інститут» є: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Згідно з пунктами 10, 12, 13 розділу І Статуту Недержавної освітньої установи «Белгородський інженерно-економічний інститут», затвердженого протоколом вченої ради Белгородського державного технологічного університету ім. В.Г. Шухова від 28 жовтня 2003 року № 2, Белгородський інженерно-економічний інститут може мати філіали, представництва, науково-дослідні підрозділи (сектора), конструкторські бюро, структурні підрозділи додаткової професійної освіти, підготовчі відділення та курси, об'єкти виробництва та соціальної інфраструктури, гуртожитки та інші структурні підрозділи. Представництва представляють інтереси інституту, здійснює їх захист, але не здійснюють самостійно освітню, наукову, господарську, соціальну або іншу діяльність. Статус та функції структурного підрозділу встановлюються положенням про структурні підрозділи Белгородського інженерно-економічного інституту, що затверджується ректором. Структурні підрозділи інституту не є юридичними особами. Вони можуть бути наділені повністю або частково повноваженнями юридичної особи за довіреністю. Довіреність підписується ректором Белгородського інженерно-економічного інституту.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про Представництво «Недержавний освітній заклад «Белгородський Інженерно-економічний інститут», затвердженого ректором Белгородського інженерно-економічного інституту 12 січня 2004 року, представництво Белгородського інженерно-економічного інституту у м. Севастополі, Україна, створено рішенням Ради Белгородського інженерно-економічного інституту від 28 лютого 2003 року, протокол № 2, як відокремлений структурний підрозділ з повноваженнями юридичної особи, що не здійснює самостійної освітньої, наукової діяльності та діє від імені та за дорученням Белгородського інженерно-економічного інституту на території України, відповідно до законодавства України з врахуванням законодавства Російської Федерації.

Основними функціями та задачами Представництва «Недержавний освітній заклад «Белгородський інженерно-економічний інститут», відповідно до розділу 2 Положення, є: представництво та захист за місцем свого знаходження інтересів Белгородського інженерно-економічного інституту у сфері освітньої та наукової діяльності; організація та проведення рекламно-інформаційної діяльності у цілях пропаганди досягнень Белгородського інженерно-економічного інституту у сфері освіти, науки та культури; проведення роз'яснювальної роботи зі залучення осіб, які бажають вступити до Белгородського інженерно-економічного інституту, ознайомлення з освітніми програмами, що реалізуються Белгородським інженерно-економічним інститутом, з правилами прийому та іншими документами, що регламентують організацію навчального процесу; організація та проведення маркетингових досліджень у сфері освітніх послуг з метою виявлення майбутніх абітурієнтів; проведення роботи щодо зміцнення ділових зв'язків випускників Белгородського інженерно-економічного інституту з майбутніми роботодавцями; встановлення та підтримка контактів з випускниками Белгородського інженерно-економічного інституту; прийняття участі в організації виставок, конференцій та інших заходів, що проводяться Белгородським інженерно-економічним інститутом; надання допомоги студентам, які навчаються у Белгородському інженерно-економічному інституті на заочній формі навчання, у освоєнні освітніх програм безпосередньо за місцем їх мешкання та роботи шляхом здійснення консультацій, поточного контролю встигаємості та проміжної атестації осіб, що навчаються, залучаючи штатних науково-педагогічних робітників інституту, або викладачів ВУЗів, що пройшли атестацію у Белгородському інженерно-економічному інституті.

Ліцензії на здійснення освітньої діяльності на території України Представництво «Недержавний освітній заклад «Белгородський Інженерно-економічний інститут» не має.

Право на здійснення освітньої діяльності має саме Недержавна освітня установа вищої професійної освіти «Белгородський інженерно-економічний інститут», що підтверджується ліцензією серії А № 283047 від 03 жовтня 2007 року.

Договори про підготовку спеціалістів з вищою освітою укладались між студентами та Недержавною освітньою установою «Белгородський інженерно-економічний інститут», яка і надавала послуги зі навчання.

Відповідно до штатного розпису позивача у періоді, що перевірявся, посада «викладач» у Представництві «Недержавний освітній заклад «Белгородський інженерно-економічний інститут» не передбачалась.

У ході судового розгляду справи представник позивача пояснив, що трудові договори з викладачами укладались Белгородським інженерно-економічним інститутом.

Отже, вказане свідчить, що Представництво «Недержавний освітній заклад «Белгородський Інженерно-економічний інститут» представляє інтереси Недержавної освітньої установи вищої професійної освіти «Белгородський інженерно-економічний інститут», не є юридичною особою та не здійснює самостійної наукової, освітньої або господарської діяльності, що направлена на отримання доходу саме представництвом.

При цьому, грошові кошті, перераховані студентами за навчання у Белгородському інженерно-економічному інституті, та отримані представництвом від інституту як цільове фінансування, не є доходом у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доказів здійснення позивачем господарської діяльності та отримання доход від цього, відповідачем не надано.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2011 року № 0000370220 про донарахування податку на прибуток у розмірі 56 819 грн. 17 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 204 грн. 84 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо донарахування податку з доходів найманих працівників у розмірі 133 725 грн. 84 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 33 431 грн. 46 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону Україні „Про податок з доходів фізичних осіб", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, у разі, якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Пунктом 1.15 статті 1 вказаного Закону встановлено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з пунктом 19.2 статті 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку і оподатковувається податком до або під час такої виплати та за його рахунок.

Відповідно до статті 20 цього Закону відповідальність за порушення порядку перерахування податку з доходів фізичних осіб несе податковий агент.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Пунктом 18.1 статті 18 Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Підпунктами 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету, згідно з підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стяг

Згідно з Порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1020, дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Крім того, наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1020 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ).

Зазначене свідчить, що податковий агент у разі виплати доходу готівкою з каси зобов'язаний утримати податок зі суми виплаченого доходу, та протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання), перерахувати його до відповідного бюджету. У разі утримання податку з виплаченого (нарахованого) доходу, але не перерахування його до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, податковий агент зобов'язаний відобразити цю суму у податковому розрахунку за формою № 1ДФ за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності Податковий кодекс України, тобто у податковому розрахунку за 1 квартал 2011 року.

Судом встановлено та не заперечувалось представником позивача, що заробітну плату працівникам позивача за період, що перевірявся, було виплачено у повному обсязі готівкою зі каси підприємства.

Позивачем суму податку з доходів найманих працівників за період з квітня 2008 року по вересень 2010 року, як податковим агентом, було утримано зі заробітку працівників, але до місцевого бюджету не перераховано, у результаті чого станом на 01 січня 2011 року виникла заборгованість у сумі 133 725 грн. 84 коп.

У порушення вимог підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України Представництво «Недержавний освітній заклад «Белгородський Інженерно-економічний інститут» у податковому розрахунку за формою № 1 ДФ за результатами першого кварталу 2011 року не відобразило суму боргу з податку на доходи найманих працівників станом на 01 січня 2011 року у сумі 133 725 грн. 84 коп., тобто не визначило собі зобов'язання з цього податку.

Таким чином, враховуючи, що позивачем утримано суму податку з виплаченого доходу, але не перераховано до місцевого бюджету, та не визначено як грошове зобов'язання у податковому розрахунку за 1 квартал 2011 року, податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2012 року № 0000810171 про донарахування податку на доходи з найманих працівників у сумі 133 725 грн. 84 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33 431 грн. 46 коп. прийнято відповідачем у межах повноважень, спосіб та у порядку, що визначені законодавством, а тому є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників - залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 01 грудня 2011 року № 0000370220 про донарахування Представництву «Недержавний освітній заклад «Белгородський інженерно-економічний інститут» податку на прибуток у розмірі 56 819 грн. 37 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 14 204 грн. 84 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Представництва «Недержавний освітній заклад «Белгородський інженерно-економічний інститут» судові витрати в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 04 лютого 2012 року.

Суддя С.А. Водяхін