Ухвала суду № 29345199, 11.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11410/12/0170/20

11.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 13.11.2012 у справі № 2а-11410/12/0170/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів" (вул. Кірова, 41, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98312)

до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів" до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2012 №0001142203 - відмовлено.

На зазначене судове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів" надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролів" (далі- позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2012 №0001142203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем у розмірі 77204, 20 грн., за штрафними санкціями у розмірі 38602, 10 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення відповідача прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення відповідачем 03.09.2012 прийняте повідомлення-рішення №0001142203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем у розмірі 77204, 20 грн., за штрафними санкціями у розмірі 38602, 10 грн.

Передумовою визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем у розмірі 77204, 20 грн., за штрафними санкціями у розмірі 38602, 10 грн. став акт від 01.06.2012 №359/22-03/37466258 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження показників податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту201.10, пункту 201.15 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2012 року на загальну суму 77295,13 грн.

Як свідчать матеріали справи позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в сумі 1302154,00грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо відсутності завищення податкового кредиту за березень 2012 року на суму 77295,13 грн. через наступне.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів ( послуг).

Відповідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем до відповідача було надано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року по наступним контрагентам: ТОВ «Монблан-09», КРП «ВПВКХ», КФ ПАО «Укртелеком», фізична особа-підприємець Богуславський, з якими позивачем було укладено договори.

Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012 року позивача, податкові накладні: від 27.03.2012 №183 на суму 7500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 1250,00 грн.(виписана фізичною особою-підприємцем Богуславським), зареєстрована у розділі ІІ реєстру отриманих та виданих податкових накладних під №34 датою отримання податкової накладної - 02.04.2012; від 03.03.2012 №3 на суму 379500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 63250,00 грн.(виписана ТОВ «Монблан-09»), зареєстрована у розділі ІІ реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2012 року під №104, дата отримання податкової накладної - 19.04.2012 ;від 19.03.2012 №634 на суму 753,45 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 125,50 грн., (виписана КРП «ВПВКХ») зареєстрована у розділі ІІ реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2012 року під №16, дата отримання податкової накладної - 02.04.2012; від 31.03.2012 №14851/010 на суму 135,95 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 22,66 грн. (виписана КФ ПАО «Укртелеком»), зареєстрована у розділі ІІ реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2012 року під №92, дата отримання податкової накладної - 17.04.2012.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що через помилкове здійснення реєстрації зазначених податкових накладних у квітні 2012 року, проте виписаних у березні 2012 року і отриманих у цьому же місяці, позивач має право на отримання податкового кредиту на суму податку на додану вартість, визначену у цих податкових накладних, у березні 2012 року, тобто у місяці коли було здано уточнюючий розрахунок податкового кредиту, в якому і було виправлено допущену помилку, оскільки згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ( з датою подання та отримання податковим органом розрахунку від 23.04.2012) за звітний (податковий) період квітень 2012 року, в якому визначено звітним(податковим) періодом за який виправляються помилки березень 2012 року, у розділі 2 податковий кредит, у рядку 25 сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного(податкового) періоду(рядок 18-рядок 21.1-рядок21.2), як різниця між показником, який уточнюється та уточненим показником визначено за мінусом суму в розмірі 64651,00 грн.

Слід зазначити, що у розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітний (податковий) період квітень 2012 року, в якому визначено звітним(податковим) періодом за який виправляються помилки березень 2012 року, у розділі 2 податковий кредит, визначено операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту на суму в розмірі 64651,00 грн. Так, до цієї суми входять суми податку на додану вартість, зокрема, по операціям між позивачем та ТОВ «Монблан-09», КРП «ВПВКХ», КФ ПАО «Укртелеком», фізичною особою-підприємцем Богуславським.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач суму податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним у березні 2012 року: ТОВ «Монблан-09», КРП «ВПВКХ», КФ ПАО «Укртелеком», фізичною особою-підприємцем Богуславським та зареєстрованим у Реєстрі виданих та отриманих накладних у квітні 2012 року, не включивши їх до податкового кредиту березня 2012 року у декларації з податку на додану вартість за цей місяць, мав право протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної включити податок на додану вартість на підставі цих податкових накладних до податкового кредиту у подальших податкових періодах. Протее, уточнюючим розрахунком від 23.04.2012 позивачем не було виправлено помилку, а фактично було збільшено податковий кредит за березень 2012 року.

Помилковими вважаються твердження в апеляційній скарзі про правомірність включення до податкового кредиту за березень 2012 року суму податку на додану вартість в розмірі 12553,20 грн. за податковою накладною від 09.01.2012, яка не зареєстрована у ЄРПН продавцем ТОВ «Призма-Україна».

Згідно пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що до відповідача не надходило заяви позивача зі скаргою на постачальника ТОВ «Призма-Україна». Отже, підприємство не використало своє право щодо подання заяви із скаргою на продавця ТОВ «Призма-Україна», яким виписано помилкову податкову накладну, що призвело до необґрунтованого включення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 12553,20 грн. до складу податкового кредиту на підставі помилково оформленої податкової накладної та його завищення на вказану суму.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові пояснення щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.09.2012 №0001142203 є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролів» задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролів" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 у справі № 2а-11410/12/0170/20 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко