Рішення № 29344947, 14.02.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

" 14 " лютого 2013 року Справа №5028/17/33/2012(5028/5/24/2012(5028/3/47(2011))

За ПОЗОВОМ: Публічного акціонерного товариства "Чернігів-АВТО"

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 231

До ВІДПОВІДАЧА: Чернігівської міської ради

14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7

ТРЕТЯ ОСОБА, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради

14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 50а

Про визнання недійсним рішення

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Скрипник А.М. - представник, довіреність №15 від 15.01.2013р.

Кудрявцев Г.А. - представник, довіреність б/н від 03.01.2013р.

Від Відповідача: не з'явився.

Від Третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством "Чернігів-АВТО" подано позов до Чернігівської міської ради, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, про захист права користування земельною ділянкою шляхом визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 5,8741 га, яка розташована в м. Чернігові, проспект Миру, 231, та про визнання недійсним та скасування пункту 166 рішення 3-ї сесії 6-го скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок".

У судовому засіданні 18 жовтня 2011 року повноважний представник Позивача надав уточнення до позовної заяви, згідно яких Позивач просить суд лише визнати недійсним та скасувати пункт 166 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м.Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок".

Рішенням господарського суду від 08.11.2011 року у справі №5028/3/47/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 року, у вищевказаному позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2012 року рішення господарського суду від 08.11.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 року у справі №5028/3/47/2011 скасовано. Справу скеровано на новий розгляд, після чого автоматизованою системою документообігу її передано на розгляд судді А.В.Романенко.

До початку судового засідання 12.06.2012р. від Позивача, через канцелярію суду, подано письмову заяву б/н від 05.06.2012р. про збільшення позовних вимог, якою він просить крім раніше заявлених вимог, додатково визнати незаконним та скасувати пункт 45 рішення 12-ї сесії 6-го скликання Чернігівської міської ради від 31.08.2011 "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова".

Ухвалою суду від 27.06.2012р. в задоволенні даної заяви відмовлено.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Чернігівської області №02-01/27 від 09.07.2012 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи №5028/5/24/2012(5028/3/47/2011)" у зв'язку із перебуванням судді Романенко А.В. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл справи, згідно якого автоматизованою системою документообігу господарських судів справу визначено для розгляду судді Кушніру І.В.

Справі присвоєно номер 5028/17/33/2012(5028/5/24/2012(5028/3/47/2011)).

До початку судового засідання 09.07.2012р. через канцелярію суду представником Позивача надані письмові пояснення, у яких уточнено позовні вимоги, а саме: Позивач просить визнати недійсним та скасувати пункт 166 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок".

У судовому засіданні 24.07.2012р. представником Позивача надані додаткові пояснення, у яких Позивач просить визнати недійсним та скасувати пункт 166 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок".

До початку судового засідання 14.02.2013р. від Третьої особи надійшло письмове пояснення, у якому зазначено, що, на думку Третьої особи підстави для задоволення позову відсутні, а спірне рішення Чернігівської міської ради прийнято в межах відповідних повноважень та чинного законодавства.

Одночасно, у вищевказаному поясненні заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Третьої особи.

У судовому засіданні 14.02.2013р. представником Позивача в межах повноважень, визначених довіреністю, надане уточнення позовних вимог, відповідно до якого остаточно Позивач просить визнати недійсним пункт 166 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок" з моменту прийняття.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 26.12.2011 року зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Суд вважає, що в наданому Позивачем уточненні позовних вимог фактично має місце зміна предмета позову шляхом виключення позовної вимоги про визнання права постійного користування земельною ділянкою та позовної вимоги про скасування спірного рішення. Враховуючи, що дане уточнення подано Позивачем з доказами вручення його Відповідачу та Третій особі до початку розгляду справи по суті, суд приймає зазначене уточнення як заяву про зміну предмета позову.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням вищезазначеного уточнення.

Відповідачем в судовому засіданні 27.06.12р. був наданий відзив на позовну заяву, згідно якого Відповідач вважає спірне рішення законним та обґрунтованим.

В судове засідання 14.02.13р. представник Відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив, письмових пояснень, заяв чи клопотань не надіслав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, відзив на позов ним був наданий в судовому засіданні 27.06.12р., суд приходить до висновку про розгляд справи без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Пунктом 166 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок" у зв'язку із зміною назви підприємства, відкритому акціонерному товариству „Чернігів-АВТО" припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8711 га по проспекту Миру, 231.

Пунктом 167 зазначеного рішення у зв'язку із зміною назви підприємства, публічному акціонерному товариству „Чернігів-АВТО" передано земельну ділянку в короткострокову оренду строком на 5 років, площею 5,8681 га по просп. Миру, 231 для експлуатації виробничих корпусів, складів, складу-гаража, котельної, трансформаторного пункту, ацетиленової станції, будівлі, мийки, гаражів, естакади, станції перекачки води та покриття (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 -комерційне використання).

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування пункту 166 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м.Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок".

У позовній заяві позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.12.2010р. ПАТ "Чернігів-АВТО" звернулось з клопотанням до Чернігівської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки по проспекту Миру, 231 в зв'язку зі зміною назви товариства з Відкритого акціонерного товариства "Чернігів-АВТО" на Публічне акціонерне товариство "Чернігів-АВТО". Пунктом 167 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок"Чернігівська міська рада вирішила передати Публічному акціонерному товариству "Чернігів-АВТО" земельну ділянку в короткострокову оренду строком на 5 років площею 5,8711 га по проспекту Миру, 231. Даний пункт рішення повністю відповідав поданому підприємством клопотанню. Пунктом 166 цього рішення Чернігівська міська рада вирішила припинити Відкритому акціонерному товариству "Чернігів-АВТО" право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8711 га по проспекту Миру, 231. На думку Позивача, пункт 166 рішення є незаконним, і, прийнявши даний пункт, Чернігівська міська рада порушила законні права підприємства, оскільки в клопотанні, поданого ПАТ "Чернігів-АВТО", не було жодного натяку на відмову від права постійного користування земельною ділянкою. Своїм клопотанням до Чернігівської міської ради підприємство не відмовлялося від права користування земельною ділянкою в м. Чернігові по проспекту Миру, 231, а просило передати земельну ділянку в оренду у зв'язку зі зміною назви (типу) підприємства, тобто звернулось з заявою про переоформлення вже наявного права користування, але на умові оренди, що є виключним правом підприємства. Таким чином, Позивач вважає, що клопотання ПАТ "Чернігів-АВТО" жодним чином не можна розглядати як підставу для добровільної відмови землекористувача від користування земельною ділянкою. В даному випадку самостійною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою ПАТ "Чернігів-АВТО" міг би бути укладений та зареєстрований в установленому законом порядку договір оренди земельної ділянки між підприємством та Чернігівською міською радою.

Досліджуючи позовні вимоги та заперечення на них суд відмічає наступне.

Рішенням господарського суду від 08.11.2011 року у даній справі за №5028/3/47/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 року, у вищевказаному позові було відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2012 року рішення господарського суду від 08.11.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 року у справі №5028/3/47/2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

У постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2012 року у справі №5028/3/47/2011 зазначено наступне:

«Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звернення позивача до міськради листом від 02.12.10 № 1124 щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду у зв'язку зі зміною типу товариства (позивача) з ВАТ на ПАТ, є самостійним волевиявленням власника (користувача) земельної ділянки, що у відповідності до статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою. Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх помилковими, виходячи з наступного. Пунктом 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного землекористування може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України. Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою містить стаття 141 Земельного кодексу України, серед яких, зокрема є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Згідно статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Відтак законною та правомірною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є однозначне волевиявлення землекористувача у формі заяви, що повинна містити таке волевиявлення (саме на відмову від права постійного користування земельною ділянкою) та здійснюватися повноважною особою. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.05 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.90 № 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.02 № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Проте, ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди обох інстанцій викладеного не врахували, як і не надали належну правову оцінку правовідносинам, на підставі яких виник спір. Відтак, колегія суддів визнає помилковим висновок попередніх судів щодо відсутності порушеного оспорюваним пунктом 166 рішення права позивача на земельну ділянку, з підстав надання позивачу згідно пункту 167 цього ж рішення вказаної земельної ділянки на правах оренди. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, що дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. За таких обставин, прийняті у справі рішення і постанова підлягають скасуванню з направленням справи до Господарського суду Чернігівської області для нового розгляду.»

Таким чином, Вищий господарський суду України виклав свою правову позицію, що законною та правомірною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є однозначне волевиявлення землекористувача у формі заяви, що повинна містити таке волевиявлення, саме на відмову від права постійного користування земельною ділянкою, а не на передачу йому даної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України:

"Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи."

Крім того, пунктом 45 рішення дванадцятої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 31.08.2011р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова" внесено зміни до спірного 166 пункту рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м.Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок", а саме: вирішено п.166 читати в наступній редакції:

„Враховуючи клопотання публічного акціонерного товариства „Чернігів-Авто", відкритому акціонерному товариству „Чернігів-Авто" припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8711 га по проспекту Миру, 231".

Публічним акціонерним товариством "Чернігів-АВТО" було подано позов про визнання недійсним пункту 45 рішення двадцятої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 31.08.2011р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова".

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/32/2012 задоволено повністю позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Чернігів-Авто", визнано недійсним пункт 45 рішення двадцятої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 31.08.2011р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова".

Згідно вищезазначеного рішення судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ЧН-197 від 09.02.1994р. акціонерній компанії „Чернігів-Авто", правонаступником якої є ПАТ „Чернігів-Авто", по вул. Леніна, (зараз - проспект Миру), 231, відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 17 січня 1994 року № 7, надано у постійне користування 5,88 га в межах згідно з планом користування.

Згідно цього Державного акта (зміни в землекористуванні) рішенням міськвиконкому від 16.05.2000 р. № 126 п. 63 на виконання протокольного доручення десятої сесії міської ради двадцять третього скликання від 14.02.2000 р. „Про функціональне використання наданих земельних ділянок", згідно з проведеною інвентаризацією земель, затверджено площі земельних ділянок, наданих в постійне користування: 63-2. Відкритому акціонерному товариству „Чернігів-Авто" площею 5,8741 га вул. Леніна, (зараз -проспект Миру), 231, в тому числі:

- під спорудами комерційного призначення - 1,0487 га;

- під об'єктами транспорту - 0,0258 га;

- під благоустроєм (проїзди, проходи, клумби) - 4,2934 га;

- під об'єктами технічної інфраструктури - 0,0686 га;

- під земельними насадженнями - 0,4376 га.

Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 19.03.2010 р. та приведенням у відповідність до Закону України „Про акціонерні товариства" було перейменовано Відкрите акціонерне товариство „Чернігів-Авто" в Публічне акціонерне товариство „Чернігів-Авто", про що зазначено в новій редакції Статуту ПАТ „Чернігів-Авто", дата реєстрації 24.03.2010р. Організаційно-правова форма (акціонерне товариство) позивача при цьому не змінилася.

Як вбачається із матеріалів справи, Генеральний директор ПАТ „Чернігів-Авто" Назаренко Я.П. звернувся до Чернігівського міського голови з письмовим клопотанням від 02.12.2010 р. № 1124, в якому, в зв'язку зі зміною назви підприємства з Відкритого акціонерного товариства „Чернігів-Авто" на Публічне акціонерне товариство „Чернігів-Авто", просив передати в оренду земельну ділянку для експлуатації адміністративних, виробничих та складських приміщень, гаражів, котельної, мийки, ацетиленової станції, станції перекачки води, естакади по проспекту Миру, 231 в адміністративних межах Чернігівської міської ради.

Пунктом 166 рішення Чернігівської міської ради від 17.12.2010 р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок" (3 сесія 6 скликання), у зв'язку із зміною назви підприємства, ВАТ „Чернігів-Авто" припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8711 га по просп. Миру, 231.

Пунктом 167 цього рішення у зв'язку із зміною назви підприємства, ПАТ „Чернігів-Авто" передано земельну ділянку в короткострокову оренду строком на 5 років, площею 5,8681 га по просп. Миру, 231 для експлуатації виробничих корпусів, складів, складу-гаража, котельної, трансформаторного пункту, ацетиленової станції, будівлі, мийки, гаражів, естакади, станції перекачки води та покриття (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 -комерційне використання).

Оскаржуваним позивачем п.45 рішення 12 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 31.08.2011 р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова" внесено зміни до вищенаведеного рішення міської ради від 17.12.2010 р., а саме вирішено п. 166 читати в наступній редакції:

„Враховуючи клопотання публічного акціонерного товариства „Чернігів-Авто", відкритому акціонерному товариству „Чернігів-Авто" припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 5,9711 га по просп. Миру, 231".

Разом з тим, відповідно до п.п.38 п.11.4 Статуту ПАТ „Чернігів-Авто" в редакції Статуту на час подання Генеральним директором товариства вищевказаного клопотання від 02.12.2010 р. № 1124, до виключної компетенції Наглядової ради товариства належить прийняття рішення про укладення правочинів та вчинення інших дій щодо придбання, відчуження (продаж, дарування, передача в управління тощо) майнових, корпоративних прав (акцій, часток).

Питання, що належать до виключної компетенції Наглядової ради, не можуть вирішуватися іншими органами управління Товариства, крім Загальних зборів (п. 11.5 Статуту).

Таким чином, станом на 02.12.2010 р., Генеральний директор ПАТ „Чернігів-Авто" не мав відповідної дієздатності для вчинення дії (оферти) на укладення від імені товариства договорів оренди земельної ділянки.

Щодо підстав надання клопотання (в зв'язку зі зміною назви підприємства), то суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч.4 ст.3 Закону України „Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. № 514-VI повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинно містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правову форму (акціонерне товариство).

Відповідно до п. 5 Розділу ХVII „Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону Статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, приведення у відповідність цим Законом Статуту позивача і зміна найменування з ВАТ „Чернігів-Авто" на ПАТ „Чернігів-Авто" не тягне за собою обов'язку товариства переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право оренди.

Крім того, суд не погоджується і вважає помилковим твердження відповідача, що звернення позивача до міської ради з клопотання від 02.12.2010 р. № 1124 щодо передачі земельної ділянки в оренду є самостійним волевиявленням землекористувача, що у відповідності до ст.141 Земельного кодексу України (ЗК) є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 1 ст.92 ЗК визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою містить ст.141 ЗК, серед яких, зокрема є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 3 ст. 142 ЗК припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч. 4 ст. 142 ЗК).

Відтак законною та правомірною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є однозначне волевиявлення землекористувача у формі заяви, що повинна містити таке волевиявлення (саме на відмову від права постійного користування земельною ділянкою) та здійснюватися повноважною особою.

Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х „Перехідні положення" ЗК щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України „Про земельну реформу" від 18.12.1990 р. № 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою; пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. № 449 „Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Згідно з вказівками, які містять п.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Суд вважає, що оскаржуваний позивачем пункт рішення міськради не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача щодо постійного користування земельною ділянкою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012р. рішення господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/32/2012 скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2013 року у справі №5028/11/32/2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2012р. у справі №5028/11/32/2012 скасовано, а рішення господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/32/2012 залишено в силі.

При цьому, в постанові Вищого господарського суду України від 16.01.2013 року у справі №5028/11/32/2012 зазначено, що з огляду на зміст листа-клопотання Позивача від 02.12.2010 (прохання передати в оренду земельну ділянку з підстав зміни організаційної форми позивача з ВАТ на ПАТ) та спірний п. 45 рішення від 31.08.2011 (припинення права постійного користування земельною ділянкою на підставі клопотання позивача), колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду, що прохання отримання земельної ділянки на умовах оренди і є волевиявленням щодо припинення права постійного землекористування. До того ж, враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про не позбавлення позивача спірним п.45 рішення права постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, і в постанові по господарській справі №5028/11/32/2012 Вищий господарський суд України дійшов правового висновку, що законною та правомірною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є однозначне волевиявлення землекористувача у формі заяви, що повинна містити таке волевиявлення, саме на відмову від права постійного користування земельною ділянкою, а не на передачу даної земельної ділянки в оренду.

Крім того, у вищевказаній постанові по справі №5028/11/32/2012 Вищий господарський суд України підтримав висновок суду І інстанції про відсутність у Генерального директора Позивача повноважень на звернення до Чернігівської міської ради стосовно передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що пунктом 45 рішення двадцятої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 31.08.2011 р. „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова" фактично викладено спірний пункт 166 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м.Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок" в новій редакції, тобто, це фактично є одне й теж саме рішення, суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області від 23.08.2012р. у справі №5028/11/32/2012 є преюдиційним при розгляді даної справи №5028/17/33/2012 (5028/5/24/2012(5028/3/47/2011)).

Також суд відмічає наступне.

З початкової редакції спірного пункту 166 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. вбачається, що підставою припинення Відкритому акціонерному товариству „Чернігів-АВТО" права постійного користування земельною ділянкою площею 5,8711 га по проспекту Миру, 231, в ньому визначена зміна назва підприємства.

Згідно ст.141 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення 17.12.10р.:

«Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.»

Таким чином, даною статтею не передбачалася така підстава припинення права користування земельною ділянкою, як зміна назви підприємства.

Посилання Управління земельних ресурсів, що тепер в реєстрі буде дві земельні ділянки, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України:

«Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.»

Відповідно до ч.5 ст.126 Земельного кодексу України:

«Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.»

Доказів укладення між сторонами на виконання п.167 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. договору оренди спірної земельної ділянки, зареєстрованого відповідно до вимог чинного законодавства, Відповідачем та Третьою особою суду не представлено.

Згідно п.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Суд вважає, що оскаржуваний Позивачем пункт рішення міськради не відповідає вимогам вищевказаного чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача щодо постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За викладених обставин суд доходить висновку, що Відповідач не довів законності та обґрунтованості власного спірного рішення, а тому позов про визнання недійсним пункту 166 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р., яким Позивачу припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8711 га по проспекту Миру, 231, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір має бути покладений на Відповідача.

Керуючись ст.ст.22,33,49,82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 166 рішення третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 17.12.2010р. "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова, надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж та розмірів захисних смуг річок", яким, у зв'язку із зміною назви підприємства, відкритому акціонерному товариству „Чернігів-АВТО" припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8711 га по проспекту Миру, 231.

3. Стягнути з Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, ідентифікаційний код 34339125) на користь Публічного акціонерного товариства „Чернігів-Авто" (14007, м. Чернігів, проспект Миру, 231, ідентифікаційний код 14235422) 85 грн. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір

Повне рішення складено 14 лютого 2013 року.

Суддя І.В. Кушнір