Рішення № 29344177, 11.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2013 р. Справа № 911/290/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Васильківтепломережа", м. Васильків

до Відділу освіти Васильківської міської ради, м. Васильків

про стягнення 7 199 344,40 грн.

за участю представників сторін:

позивач - Кашуба Л.Г. - предст., дов. № 160 від 07.02.20.13р.

відповідач - Крикунов О.В. - предст., дов. від 08.02.2013р.

Обставини справи:

Комунальне підприємство "Васильківтепломережа" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відділу освіти Васильківської міської ради (відповідач) про стягнення 7 199 344,40 грн., які складаються з 6 151 455, 42 грн. заборгованості за договорами № 4/3 від 01.01.2011р. та від 23.01.2012р., а також 592605,79 грн. пені, 3820,82 грн. інфляційних втрат, 72798,91 грн. 3% річних, 378663,46 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2013 р. було порушено провадження у справі № 911/290/13-г та призначено до розгляду на 11.02.2013 р.

11.02.2013р. позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5 194 636,97 грн., з яких 4 146 747, 99 грн. суми основного боргу за договорами, 592605,79 грн. пені, 3820,82 грн. інфляційних втрат, 72798,91 грн. 3% річних, 378 663,46 грн. штрафу.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що відповідачем частково було погашено заборгованість за договором № 4/3 від 23.01.2002 р. в сумі 3404750,53 грн.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 5194636,97 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, однак усно в судовому засіданні проти існуючої заборгованості не заперечував.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 11.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

01 січня 2011 року між Комунальним підприємством «Васильківтепломережа» (позивач, учасник) та Відділом освіти Васильківської міської ради (відповідач, замовник) було укладено договір № 4/3 про закупівлю теплової енергії за державні кошти на 2011 рік (договір №1), відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2011 році поставити замовникові теплову енергію, а замовник прийняти і оплатити таку енергію.

Згідно умов договору, на протязі жовтня - грудня 2011 року, позивач забезпечив подачу теплової енергії у приміщення відділу освіти, який, в свою чергу, прийняв теплову енергію в кількостях і об'ємах, що зазначені в додатку №1 до договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, розмір оплати за теплову енергію встановлюється згідно з діючими тарифами за теплову енергію (щомісяця протягом опалювального сезону) та сплачується на розрахунковий рахунок позивача 100% її вартості не пізніше 5 числа відповідного місяця.

Цей договір набирає чинності з 01.01.2011р. і діє до 31.12.2011р.,а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення.

У відповідності до умов договору №1, відповідачу було поставлено теплову енергію в кількості 1707,43 Гкал за тарифом 1022,46 грн. за 1 Гкал на загальну суму 1 745 778,88 грн., за яку відповідач розрахувався частково,у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за надану теплову енергію у період з жовтня по грудень 2011 року по договору № 4/3 від 01.01.2011 року в сумі 741 977,46 грн.

23.01.2012р. між Комунальним підприємством «Васильківтепломережа» (постачальник) та Відділом освіти Васильківської міської ради (споживач) було укладено договір № 4/3 на споживання теплової енергії на 2012 рік (договір№2), згідно умов якого позивач у січні - грудні 2012 року поставив теплову енергію, а відповідач прийняв теплову енергію в кількостях та об'ємах, що зазначені у додатку № 1 договору.

У відповідності до п. 6.1 договору, поставлена для потреб бюджетних установ теплова енергія оплачується грошовими коштами шляхом перерахування її вартості на рахунок постачальника, в такому порядку: оплата у розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; оплата у розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 20 та 30(31) числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було поставлено теплову енергію у кількості 6055,95 Гкал за тарифом 1022,46 грн. з ПДВ - 20% за 1 Гкал на суму 6191966,62 грн., однак, в порушення договірних зобов'язань, відповідач за вказані послуги розрахувався частково в сумі 782 488,66 грн., у зв'язку з чим станом на день подачі позову за даним договором у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 5409 477,96 грн.

В подальшому, після порушення провадження у даній справі, відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за вказаним договором в сумі 2 004 727,43 грн. (28.01.2013р. - 390318,80 грн. та 31.01.2013р. - 1 614 408, 63 грн.), тобто на даний час за договором № 2 у відповідача рахується заборгованість в сумі 3 404 750,53 грн., яку просить стягнути позивач.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зважаючи на те, що відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, здійснивши лише часткові оплати, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, а тому на день розгляду спору за ним рахується заборгованість за надані послуги в розмірі 5194636,97 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.01.2013р.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, однак в судовому засіданні усно проти заявлених позовних вимог не заперечував, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Відділу освіти Васильківської міської ради 4 146 747, 99 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем також заявлені до стягнення 592 605, 79 грн. пені, яка складається з 111 192, 74 грн. пені за договором №1 (за період з 06.11.2011 по 20.01.2013р.) та 481413,05 грн. пені за договором №2 (за період з 06.02.2012р. по 20.01.2013р.).

Згідно п. 7.3 договору№1 та п. 8.9 договору №2, за несплату або несвоєчасну сплату учаснику (постачальнику) вартості спожитої теплової енергії в термін, зазначений в договорі, замовник (споживач) сплачує учаснику (постачальнику), крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується учасником (постачальником) протягом 1 року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У відповідності до розрахунку, який міститься в матеріалах справи, нарахування суми неустойки здійснено позивачем за 1 рік, що передує моменту звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, судом було перевірено правильність нарахування пені з урахуванням норм чинного законодавства щодо нарахування неустойки, а також п.п. 7.3, 8.9 договорів та встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 592 605,79 грн. пені (111 192, 74 грн. пені за договором №1 та 481413,05 грн. пені за договором №2) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, пунктом 8.9 договору № 4/3 від 23.01.2012р., передбачено, що споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, який за розрахунком позивача складає 378 663,46 грн.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Як вбачається з матеріалі справи, сума заборгованості за договором № 2 на момент подачі позову становила 5409477,96 грн., а тому заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 378 663, 46 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача за договором № 1: інфляційні втрати в сумі 3820,82 грн. (жовтень 2011р. по грудень 2012р.) та 27477,01 грн. 3% річних (25.10.2011р. по 20.01.2013р. та за договором № 2 - 45321,90 грн. 3 % річних.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних за договором № 1 та договором № 2 відповідає вимогам законодавства та підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 72798,91 грн. (27477,01+45321,90).

Щодо вимог про стягнення збитків від інфляції, слід зазначити, що позивачем заявлені до стягнення 3820,82 грн. інфляційних втрат за договором № 1. Вказаний розрахунок відповідає нормам законодавства, є арифметично вірним, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується інфляційних втрат за договором № 2, суд зазначає, що процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Враховуючи те, що збитки від інфляції в травні-серпні 2012р. та жовтні 2012р. мали від'ємне значення, тобто мала місце дефляція, а в квітні 2012р. процес інфляції не спостерігався взагалі, розрахунок, наявний в матеріалах справи, щодо інфляційних процесів за січень 2012р. - грудень 2012, який містить від'ємне значення (-7112,87 грн.) є обґрунтованим, у зв'язку з чим позивачем правомірно не включено до суми заборгованості інфляцію за згаданий період.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4146747,99 грн. боргу, 72798,91 грн. 3% річних, 3820,82 грн. інфляційних втрат, 592605,79 грн. пені, 378 663,46 грн. штрафу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Тімірязєва,24а, код ЄДРПОУ 05408349) на користь Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 60а, код ЄДРПОУ 31916457) - 4 146 747 (чотири мільйони сто сорок шість тисяч сімсот сорок сім) грн. 99 коп. боргу, 72 798 (сімдесят дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 91 коп. 3% річних, 3820 (три тисячі вісімсот двадцять) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 592 605 (п'ятсот дев'яносто дві тисячі шістсот п'ять) грн.79 коп. пені, 378 663 (триста сімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят три) грн. 46 коп. штрафу, 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 15.02.2013 р.

Суддя О.В. Щоткін