Постанова № 29344169, 13.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

13.02.13 Справа № 5015/4823/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Постінтур»

на ухвалу господарського суду Львівської області від 25.12.2012р.

у справі № 5015/4823/12

за позовом приватного підприємства «Постінтур», м.Дрогобич

до Новокропивницької сільської ради, с.Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області

про стягнення збитків в сумі 2953,80 грн.,

з участю представників :

від скаржника - Даньків О.В. - юрисконсульт

від відповідача - Плоскодняк В. - сільський голова; Марич О.П.- головний бухгалтер

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.12.2012р. припинено провадження у справі № 5015/4823/12 (суддя Рим Т.) за позовом приватного підприємства «Постінтур», м.Дрогобич до Новокропивницької сільської ради, с.Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області про стягнення 2953,80 грн. збитків та повернуто позивачу сплачений судовий збір в розмірі 1677,00 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - приватне підприємство «Постінтур» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції позбавив позивача права на отримання грошових сум в розмірі 2953,80 грн., які є судовими витратами у справі № 20/7. На думку скаржника, підприємство звертаючись із відповідним позовом до суду діяло по принципу використання права звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Крім того, за відсутності 25.12.2012р. у судовому засіданні представника позивача з поважних причин суд першої інстанції повинен був обмежитись відкладенням розгляду справи, чого всупереч ст.77 ГПК України він не зробив.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства "Постінтур" до Новокропивницької сільської ради про стягнення 2 953,80 грн. збитків. Ухвалою від 16.11.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.11.2012 р., позивача зобов'язано надати нормативно-правове обґрунтування завдання збитків відповідачем.

Як з»ясовано судом першої інстанції, між сторонами у справі тривали два господарські судові процеси, за результатами розгляду яких були прийняті постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року у справі №20/7 та рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2012 року у справі №5015/2062/12.

Як вбачається з матеріалів позову, позивачем в окремому позовному провадженні заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, які на його думку є іншими судовими витратами (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України), пов'язаними з розглядом справи, та полягають у витратах на відрядження повноважних представників.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже судовими є витрати, пов'язані з розглядом і вирішенням конкретних справ у господарському судочинстві, що покладаються на сторони, третіх осіб із самостійними вимогами з метою їх відшкодування державі, спонукання зацікавлених осіб до врегулювання спорів відповідно до закону без втручання суду. Судові витрати завжди є невіддільними від конкретної судової справи, а тому і розподіл судових витрат здійснюється винятково в межах такої справи. Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, позивач зазнав певних витрат в ході розгляду господарськими судами справ у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав під час розгляду певної справи в порядку господарського судочинства. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою в розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому окремому позовному провадженні.

Таким чином, вимога про стягнення судових витрат не може бути розглянута в іншому позовному провадженні, ніж те, в якому такі витрати виникли.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до пункту 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" припинення провадження у справі -це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду.

Провадження у даній справі було порушено за вимогою про стягненнгя судових витрат, яка не підлягає правовому захисту в іншому провадженні, ніж провадження, в якому повинно бкуло розглядатись таке питання, що є фактом, який підтверджує неправомірність виникнення господарського процесу в цьому випадку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність припинення провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в засідання суду першої інстанції 25.12.2012 року представник позивача не з'явився, надіслав телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи з огляду на хворобу та необхідністю подання додаткових доказів.

Оцінюючи подане повідомлення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою- четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст..32-34 ГПК). З огляду на викладене, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що вказане клопотання підставно судом відхилено. Крім того, в клопотанні не зазначено, а судом не встановлено, які докази можуть вплинути на зміну правової кваліфікації, яка викладена судом вище.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 25.12.2012р. у справі № 5015/4823/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено « 14» лютого 2013 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.