Рішення № 29344139, 11.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-6/18177-2012

11.02.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст-Будметалконструкція»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМА-ЦЕМЕНТ»

Про стягнення 30638,26 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Металіст-Будметалконструкція» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМА-ЦЕМЕНТ» про стягнення 30638,26 грн., з яких: 28514,43 грн. боргу, 581,23 грн. 3% річних, 85,54 грн. інфляційних, 1457,06 грн. упущеної вигоди.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №04/02 від 02.02.2011 р..

Ухвалою суду від 18.12.2012 р. було порушено провадження у справі № 5011-6/18177-2012, розгляд останньої призначено на 28.01.2013 р..

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача розгляд справи відкладено до 11.02.2013 р..

Відповідач у письмових поясненнях визнав існування 28514,43 грн. основного боргу та просив зменшити розмір відповідальності за порушення зобов’язання.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.02.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Металіст-Будметалконструкція» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМА-ЦЕМЕНТ» (покупцем) укладено договір поставки № 04/02 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується в обумовлений строк виготовити та передати покупцеві металоконструкції, покриті ґрунтовочним шаром, в комплекті, назва, асортимент, орієнтовна кількість, технічні характеристики, якість та за потреби ціна якого, визначена сторонами у специфікації креслень КМ, а покупець – прийняти товар та сплатити за нього постачальнику встановлену вартість.

Згідно з п. 4.6 Договору загальна орієнтовна вартість договору складає 1526370,00 грн.

Відповідно до п. 5.2.1 Договору покупець протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Договору повинен сплатити постачальнику 1070000,00 грн.

Решта коштів сплачується покупцем після виготовлення конструкцій, метизів, покриття та огорожі стін частинами за кожну партію окремо, та її прийняття покупцем, протягом 2-х банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури, після підписання акту приймання-передачі (п. 5.2.3 Договору).

Згідно з п. 3.3 додатку № 5 від 10.11.2011 р. до Договору загальна його вартість становить 2887036,03 грн..

Позивач виготовив, передав та змонтував металоконструкцій на загальну суму 2887035,30 грн., що підтверджується підписаними сторонами актом приймання виконаних робіт за формою КБ2В.

Відповідач здійснив оплату частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 28514,43 грн..

Позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № СФ 165 від 31.12.2011 р. на суму 28514,43 грн., яку відповідач отримав 14.02.2012 р..

Згідно з умовами Договору відповідач повинен був сплатити 28514,43 грн. до 16.02.2012 р..

Станом на день розгляду справи 28514,43 грн. відповідачем не сплачено.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 28514,43 грн. основного боргу є законними та обґрунтованими.

Позивач заявив до стягнення 1457,06 грн. упущеної вигоди.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Чинним законодавством України обов’язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір завданої шкоди, а також причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

Позивачем не доведено, що він міг б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, 1457,06 грн., у зв’язку з чим підстави для стягнення з відповідача 1457,06 грн. упущеної вигоди відсутні.

Крім того, стаття 536 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позивачем вимоги про стягнення 1457,06 грн., не врегульовує відповідальність за порушення зобов’язання. Зокрема, відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, проценти, які боржник повинен сплачувати за користування чужими грошовими коштами, за своєю юридичною природою є не санкцією, а боргом. Це пов’язано з тим, що дане користування носить правомірний характер.

З огляду на викладене, також відсутні правові підстави для стягнення 1457,06 грн. процентів на підставі ст. 536 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

17.02.2012 - 21.10.2012

28514.43

0.993

-199.60

28314.83

У період з 17.02.2012 р. по 21.10.2012 р. показник індексу інфляції був від’ємним, у зв’язку з чим вимоги про стягнення 85,54 грн. інфляційних задоволенню не підлягають.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача підлягає стягненню 581,23 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 28514,43 грн. боргу, 581,23 грн. 3% річних, а разом 29095,66 грн.. В частині стягнення 1457,06 грн. упущеної вигоди та 85,54 грн. інфляційних судом відмовлено.

Клопотання відповідача про зменшення розміру відповідальності не обґрунтовано жодними доводами, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМА-ЦЕМЕНТ» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код 37194206) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст-Будметалконструкція» (61007, м. Харків, вул. Свистуна, 11, код 37191082) 28514,43 грн. боргу, 581,23 грн. 3% річних, 1528,46 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 15.02.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун