Рішення № 29343707, 22.01.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

22.01.2013

Справа № 0514/10096/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державного підприємства "Добропіллявугілля" про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він з 1975 року по 2010 рік працював на різних вугільних підприємствах у шкідливих і небезпечних умовах праці. 27.09.2007 року під час виконання трудових обов'язків на ДП «Добропіллявугілля» ВП «Шахта «Новодонецька » з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму «закритий перелом с / з ключиці зліва без зміщення». За даним фактом відповідач склав акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 29.09.2007 та акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 29.09.2007 № 51. Рішенням МСЕК серії ДОН-04 № 026508 від 11.12.2007 йому встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 20%. Крім цього, за час роботи на вугільних підприємствах «Шахта «Білозерська» і «Шахта «Новодонецька» позивач отримав професійне захворювання: «хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Легенева недостатність першого-другого ступеня», що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 19.03.2010 року № 2. Рішенням МСЕК серії ДОН-04 № 022732 від 06.04.2010 року у зв»язку з профзахворюванням йому встановлено 40% втрати професійної працездатності. В результаті нещасного випадку і професійного захворювання він став інвалідом 3 групи і йому встановлена загальна втрата працездатності в розмірі 60% за сукупністю. Відділенням виконавчої дирекції ФССНВ та ПЗ в м. Добропілля йому були виплачені одноразові допомоги та щомісячні страхові виплати. Згідно з медичними приписами йому протипоказана праця в контакті з пилом, газами, в несприятливих метеоумовах, важка праця, робота в підземних умовах, в контакті з шумом. На даний час в результаті травми та професійного захворювання він вже не може, як раніше, в повному обсязі виконувати роботи в побуті, по господарству. Значна частина робіт в побуті лягла на плечі його дружини, що призводить до конфліктів в сім'ї. Йому довелося відмовитися від деяких звичок і улюблених занять. Він став дратівливим, що призводить до конфліктів в сім'ї. Крім того, внаслідок встановлення йому професійного захворювання він був звільнений з підприємства за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи. В результаті він втратив хороший заробіток і тих сум, які йому виплачуються в рахунок відшкодування шкоди здоров'ю, не вистачає, щоб налагодити своє життя на рівні, який був до травми, так як на гарну роботу, оплачувану належним чином, він зі своїм захворюванням влаштуватися не може. Умови праці в яких він працював не повністю відповідали нормам законодавства, що призвело до професійного захворювання. Таким чином позивач вважає, що травмою на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили третю групу інвалідності і втрату працездатності у розмірі 60% (сукупно), йому було завдано істотної моральної шкоди, яку він оцінюю в сумі 40000 (сорок тисяч) гривень і просить стягнути з відповідача на свою користь.

У судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві і просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, позов не визнав. Вважає, що суду не надано належних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних страждань. Просив відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював гірником очисного забою ВП «Шахта «Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля». 06.04.2010 року останній був звільнений з шахти " Новодонецька " за ч.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я (а.с.7-8). Даний факт підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1.

Під час виконання трудових обов'язків, 27.09.2007 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму - «закритий перелом с / з ключиці зліва без зміщення». Цей факт підтверджується актом форми Н-1 № 51 від 29.09.2007 року (а.с.10), актом форми Н-5 від 29.09.2007 року.

Рішенням МСЕК від 11.12.2007 року вбачається, що позивачу у зв'язку з травмою 27.09.2007 року первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності з 27.11.2007 року безстроково.

З матеріалів справи вбачається, що позивач більш ніж 30 років працював на підприємствах вугільної промисловості під землею, під впливом систематичного і тривалого впливу шкідливих факторів, що властиві вугільній промисловості, у нього розвилося професійне захворювання - «хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Легенева недостатність першого-другого ступеня». Даний факт підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 № 2 від 19.03.2010р. (а.с.11).

Рішенням МСЕК від 06.04.2010 року позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності у зв»язку з профзахворюванням у розмірі 40 % та 3-я група інвалідності з 30.03.2010 року по 01.05.2012 року(а.с.13).

Рішенням МСЕК від 10.04.2012 року позивачу повторно у зв'язку з професійним захворюванням встановлено 40 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності з 06.04.2012 року безстроково (а.с.14). Цим же рішенням позивачу встановлено сукупно по травмі та профзахворюванню безстроково 60% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.

Наведені вище факти отримання позивачем травми та встановлення позивачу хронічного професійного захворювання - представник відповідача в судовому засіданні не оспорював.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок нещасного випадку та професійного захворювання ОСОБА_1 заподіяно, як з вини самого позивача, так і з вини з вини відповідача, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві (а.с.10), актом розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві (а.с.9), актом розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.11).

З акту розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві від 29.09.2007 року (а.с.9) вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився внаслідок: порушення позивачем §11, 12 «Інструкції з охорони праці №1 для гірника очисного забою» та невиконання гірничим майстром дільниці ОСОБА_3 належного контролю за безпекою виконання робіт у своїй зміні, який порушив п.п. 2.2, 2.5.10, 5.5 «Посадової інструкції гірничого майстра видобувної дільниці».

З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 № 2 від 19.03.2010р. (а.с.11) вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є - недосконалість технологій що забезпечують заходів, неефективність засобів боротьби з пилом, недотримання і невиконання всього комплексу знепилюючих заходів, передбачених проектом комплексного знепилювання шахти і окремих ділянок, Не проведення лікувально-оздоровчих, реабілітаційних мір від шкідливого впливу на організм підземних працівників виробничих факторів зовнішнього середовища - інгаляції. Під час роботи на шахті «Ново донецька» позивач піддавався підвищеній концентрації пилу кремнійвмісною, вугільно-порідною, фиброгенної дії, яка складає 71-95,8 мг\м3, ГДК пилу - 2-3 мг\м3.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП і що відповідач не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві, актом розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві та актом розслідування хронічного професійного захворювання.

Зазначені небезпечні умови праці стали однією із причин нещасного випадку на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманої травми отримав ушкодження здоров»я, а також спричинили професійне захворювання позивача, яке у нього вперше виявлено висновком МСЕК від 06.04.2010 р.

Пошкодженням здоров'я внаслідок отриманої на виробництві травми та професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання та акту про нещасний випадок на виробництві шкідливі умови праці знаходяться у причинному зв'язку з виниклим у позивача професійним захворюванням та отриманою травмою.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок, на виробництві, акт розслідування хронічного професійного захворювання та рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

Згідно медичних документів позивач в зв"язку з професійним захворюванням та отриманою травмою неодноразово проходив курс стаціонарного та амбулаторного лікування, відчуває фізичний біль(а.с.15-24).

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров'я, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми та професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми та професійного захворювання, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документі, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров"я не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Добропіллявугілля" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля", місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 32186934, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля", місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 32186934, на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 коп.) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач - ГУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Здоровиця

22.01.2013