Рішення № 29343591, 30.11.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

30.11.2012

2/0514/2070/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивачаОСОБА_2

представника відповідачаОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК ДобропіллявугілляВСП Шахтоуправління Добропільськепро відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулися з позовом до ТОВ ДТЕК ДобропіллявугілляВСП Шахтоуправління Добропільське» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 1976 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, у якості гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті, працюючи у шкідливих та небезпечних умовах праці. За час роботи на вугільному підприємстві отримав професійне захворювання: хронічна вертеброгенна попереково-крижова радікулопатія з вираженим больовим мязові-тонічним, корінцевим синдромом зліва з поушеними статико-динамічними функціями хребта, в звязку з чим підприємством було видано акт за формою П-4 від 21 серпня 2012 року. Відповідно до висновків коміссії ,зафіксованих у акті, причиною його хвороби стало:недосконалість технологічних процесів, нізький рівень механізації трудових процесів, переміщення вантажів руками в межах робочого місця. Довідкою МСЕК від 25 вересня 2012 року первинно та безстроково йому встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3-ї групи. Внаслідок того, що він отримав професійне захворювання, втратив відсоток своєї професійної працездатності позивач зазначає, що йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 30000грн. і яка полягає в моральних та фізичних стражданнях, які він переніс, а саме з моменту виникнення захворювання цілком порушена його нормальна життєдіяльність, він багато лікувався амбулаторно та стаціонарно, через що позбавлявся домашнього затишку та звичайної обстановки, не мав і не має можливості продовження активного способу життя. Вказану шкоду, на його думку, повинно відшкодувати підприємство, з яким він знаходився в трудових відносинах з наступних підстав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві, підтримав повністю, просив їх задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, позов не визнав. Пояснив, що факт виникнення хронічного професійного захворювання не оспорюється, але зазначив, що за висновком МСЕК від 25 вересня 2012 року ОСОБА_1 встановлено лише втрату професійної працездатності 50%. Обовязок по встановленню факту спричинення моральної шкоди заподіяної працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним трудових обовязків покладено на медико-соціальні комісії (МСЕК), але вказаний висновок не містить свідчень про те, що крім втрати професійної працездатності МСЕК встановила ОСОБА_1 ще і наявність моральної шкоди внаслідок цього ушкодження здоровя. У зв»язку з цим вважає, що підстав задоволення даного позову не існує. Вказаний висновок МСЕК, на його думку, не може замінити висновку того ж МСЕК про наявність чи відсутність моральної шкоди. Зазначив, що позивач, укладаючи з відповідачем трудовий договір, був повідомлений під розпис, в порядку передбаченому ст..29 КЗпП України про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоровя та повязані з цим и умовами праці пільги та компенсації. Ніщо не перешкоджало позивачеві відмовитись від укладення цього договору, він свідомо йшов працювати у шкідливих, важких та небезпечних умовах праці. Таким чином сама важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди при ушкодженні здоровя працівника при виконанні ним трудових обовязків. Вважає, що суду не надано належних доказів, які б свідчили факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань. На підставі викладеного просив відмовити в задоволені позову.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ ДТЕК ДобропіллявугілляВСП Шахтоуправління Добропільське».

Даний факт відповідачем в судовому засіданні не оспорювався.

За час роботи на шахті Добропільській позивач захворів на професійне захворювання. Даний факт підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 № 17 від 21 серпня 2012 року (а.с.6-7), виписками із актів огляду МСЕК № 412069, № 128280 обласної МСЕК № 6 від 25 вересня 2012 року (а.с.11-12).

Висновком МСЕК від 25 вересня 2012 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності повязана з профзахворюванням, безстроково (а.с.8-10).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України Про охорону праці передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 заподіяно з вини відповідача, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання та висновками МСЕК (а.с.6-7).

З акту розслідування хронічного професійного захворювання № 17 від 21 серпня 2012р. (а.с.6-7) вбачається, що професійне захворювання виникло внаслідок: недосконалості технологічних процесів, низького рівня механізації трудомістких процесів, переміщення важких речей вручну в межах робочого місця.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача на шахті Добропільське не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання.

Зазначені умови праці стали причиною професійного захворювання позивача, яке у нього вперше виявлено висновком МСЕК від 25.08. 2012 р.

Висновком МСЕК від 25серпня 2012 року встановлено, що внаслідок зазначеного професійного захворювання позивач втратив працездатність на 50% і визнаний інвалідом 3 групи безстроково.

Пошкодженням здоровя внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування хронічного професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми та професійного захворювання, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документі, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоровя не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоровя, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обовязків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір 107,30 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК ДобропіллявугілляВСП Шахтоуправління Добропільськепро відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК ДобропіллявугілляВСП Шахтоуправління Добропільське місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 37014600, р/р №26007003565000 у ЦВ ПАТ Донгорбанкм. Донецька, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК ДобропіллявугілляВСП Шахтоуправління Добропільське місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 37014600, р/р №26007003565000 у ЦВ ПАТ Донгорбанкм. Донецька, на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн (сто сім гривень 30 коп) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ДУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.В.Здоровиця

30.11.2012