Рішення № 29343567, 06.12.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

06.12.2012

№ 2\0514\2181\2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого -судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що він працює у відповідача на шахті «Новодонецька». 06 червня 2011 року під час виконання трудових обов»язків з ним трапився нещасний випадок, внаслідок чого їм була отримана травма. За наслідками розслідування даного нещасного випадку були складені акти були складені акти за формою Н-5 та Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 18.01.2012 року. Внаслідок проходження МСЕК 10.04.2012 року позивачу встановлено 10% втрати працездатності у зв»язку з отриманою 06.06.2011 року виробничою травмою. Через отриману травму та втрату працездатності він переживає моральні страждання, пов'язані з фізичним болем, душевними стражданнями. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. У зв'язку з травмою цілком порушена його нормальна життєдіяльність, він деякий час знаходився на лікуванні, переніс операцію. Все це негативно позначилося на його нервовій системі. Вважає, що, на підставі ст..237-1, 238 КЗпПУ заподіяну йому моральну шкоди повинен відшкодувати роботодавець, тобто відповідач по справі, але добровільно відповідач відмовляється відшкодувати йому заподіяну моральну шкоду. У зв»язку з трудовим ушкодженням, а також наслідками що настали просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 тисяч гривень.

Позивач в судове засідання не з»явився, надавши суду заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності, за участю його представника.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги позивача в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві і просила їх задовольнити в повному обсязі. Пояснила, що внаслідок травми ока позивач має проблеми із зором, який після травми знизився, що порушує його нормальну життєдіяльність. Позивач переживає з цього приводу, нервує і це позначається на його самопочутті.

Представник відповідача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, позов не визнав та суду пояснив, що згідно з правилами ст..9 ЗУ «Про охорону праці»відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, перекладено з роботодавця на страховика. Підприємство сплативши певну суму страхових внесків, надалі не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення, зокрема: главою 67 ЦК України, З «Про страхування», ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Крім того зазначила, що позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди, так як відсутній висновок МСЕК. Тому просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача обгрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля»і працював на шахті «Новодонецька», працюючи механіком ділянки підготовчих робіт № 3 ВСП ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля»«Шахта Новодонецька». Даний факт відповідачем в судовому засіданні не оспорювався.

Під час виконання трудових обов»язків 06.06.2011 року, з позивачем трапився нещасний випадок, що підтверджується актом Н-1 № 36 від 18.01.2012 року (а.с.4-5) та актом Н-5 від 18.01.2012 року (а.с.6-7). Данний факт представником відповідача в судовому засіданні не оспорювався.

Довідкою МСЕК (первічною) серія 10 ААА № 120255 від 10.04.2012 року, позивачу ОСОБА_3 встановлено 10% втрати професійної працездатності з 10.04.2012 року по 01.05.2012 року у зв»язку з трудовим каліцтвом 06.06.2011 року (а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці»передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництва позивачу заподіяно, як з вини самого позивача, так і з вини інших осіб підприємства, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку (а.с.6-7) та висновком МСЕК від 10.04.2012 року.

З акту розслідування нещасного випадку на виробництві вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_3 трапився внаслідок: незастосування в роботі ОСОБА_3 засобів індивідуального захисту та особистої необачності останнього, який порушив п.4.11, п.2.19 «Посадової інструкції механіка дільниці підготовчих робіт № 3»та внаслідок невиконання начальником дільниці підготовчих робіт № 3 ОСОБА_4 належного контролю за безпекою виконання робіт при експлуатації механізмів, який порушив п.2.44 «Посадової інструкції начальника дільниці підготовчих робіт № 3».

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП і що відповідач не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку на виробництві.

Зазначені небезпечні умови праці стали однією із причин нещасного випадку на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманої травми отримав ушкодження здоров»я.

Пошкодженням здоровя внаслідок отриманої на виробництві травми позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування нещасного випадку на виробництві, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документі, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров»я не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоровя, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обовязків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_3 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях представника позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, його вину в настанні нещасного випадку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір 107,30 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. (п»ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»судовий збір на користь держави в розмірі 107,30 грн (сто сім гривень 30 коп) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ДУ ДКУ Донецької області;

В решті позову відмовити.

Копію рішення направити для відома позивачу.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.В.Здоровиця

06.12.2012