Ухвала суду № 29342897, 14.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

14 лютого 2013 р.Справа №804/885/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Верба І.О.

при секретарі судового засідання Чмоні А.О.

за участю представників:

позивача Яковлевої М.І.

відповідача Книжник Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Наш Келих» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова служба у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування податкової вимоги, скасування суми податкового боргу, зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться зазначена адміністративна справа.

13 лютого 2013 року позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби здійснювати будь-які заходи (шляхом списання, погашення, зарахування грошових коштів тощо) щодо погашення суми податкового боргу, що виник з пені на прибуток підприємств, в сумі 532,92 грн. до вирішення спору по суті.

В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що ознайомившись з долученими відповідачем до матеріалів справи обліковими картками ПП «Наш Келих» дізнався, що 16.01.2013 року відповідачем на погашення пені по податковому повідомленню-рішенню від 19.08.2011 року №000*972305 в сумі 592,92 грн. було зараховано 60,00 грн. Станом на 28.01.2013 року недоїмка складає 532,92 грн. Самостійне списання відповідачем грошових коштів в свою чергу призвело до необхідності зміни позовних вимог, та може призвести до їх уточнення в майбутньому, що на стадії апеляційного та касаційного оскарження є неможливим. Таким чином, відповідач самостійно здійснює зарахування грошових коштів, призначених для погашення інших податків та зборів в рахунок оспорюваної суми податкового боргу, що як наслідок призведе до виникнення у позивача заборгованості по податкам та нарахування пені. Подальше списання відповідачем грошових коштів до набранням рішенням суду законної сили призведе до того, що для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Представник позивача у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, зазначив, що забезпечення позову є необхідним, оскільки, у випадку не вжиття таких заходів податковою інспекцією буде зараховано частину наступного платежу в рахунок сплати неправомірно нарахованої суми пені у розмірі 532,92 грн.

Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечував, просив відмовити у забезпеченні позову, оскільки наявний порядок ведення оперативного обліку виключає можливість зупинення зарахування у рахунок наявної недоїмки наявних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки від 12 серпня 2011 року №1820/232/35544187 податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2011 року №0000972305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 23041,00 грн., у тому числі за основним платежем 23040,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн. Податкове повідомлення-рішення отримано платником податків 19 серпня 2011 року, що підтверджено представником у судовому засіданні.

В обліковій картці платника податків 16 листопада 2012 року проведено наступні записи:

- 19 серпня 2011 року в розмірі [0,00] грн. донараховано в поточному році основного платежу за актом перевірки минулого року податкове повідомлення-рішення №000*972305 від 19.08.2011 року;

- [592,92] грн. нараховано пені (підпункт 129.1.2 статті 129 ПКУ) податкове повідомлення-рішення №000*972305 з 19.08.2011 по 19.08.2011 на податкове повідомлення-рішення №000*972305 від 19.08.2011 року.

Позивач подав 7 лютого 2013 року декларацію з податку на прибуток за три квартали 2012 року №9086883831, згідно якої визначив до сплати 42140 грн., декларація прийнята податковою інспекцією, зобов'язання є узгодженим.

Враховуючи, що строк сплати за такою декларацією №9086883831 спливає 17 лютого 2013 року, і позивач заявив про намір погасити у повному обсязі задекларовані суми податку, та враховуючи, що позивач здійснює сплати авансових платежів з податку на прибуток у 2013 році, наявна недоїмка станом на 4 лютого 2013 року в розмірі 532,92 грн. при сплаті до бюджету позивачем платежів за декларацією та авансових платежів, буде погашатись поточними платежами як зазначив позивач.

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

В заявленому клопотанні позивач просить заборонити відповідачу здійснювати будь-які заходи щодо погашення суми податкового боргу, що виник з пені на прибуток в сумі 532,92 грн.

Проте, судом можуть бути вжиті тільки конкретні заходи щодо забезпечення позову, а не будь-які. Крім того, з зворотного боку облікової картки вбачається, що станом на початок 2013 року рахувався залишок заборгованості з пені в розмірі 592,92 грн., та проведені наступні записи:

- 16.01.2013 року зараховано 14190,00 грн. грошове зобов'язання за платіжним дорученням №2947 від 16.01.2013 року, наявна переплата 60,00 грн., залишок пені 592,92 грн.;

- 16.01.2013 року на суму [592,92] грн. зменшено боргу по пені, нарахованої у минулих роках по податковому повідомленню-рішенню №000*972305 з 19.08.2011 року по 04.02.2013 року на платіжне доручення №2947 від 16.01.2013 року;

- 16.01.2013 року на суму 13597,08 грн. збільшено переплату по особовому рахунку;

- 28.01.2013 року зараховано 14190,00 грн. сплачених платіжним дорученням №71 шляхом перерахування з одного бюджетного рахунку на інший, зменшено переплату на 60 грн., зменшено переплату на 13597,08 грн.;

- 28.01.2013 року на суму 532,92 грн. збільшено недоїмку.

Таким чином, зазначена в клопотанні позивача сума податкового боргу є сумою недоїмки з основного зобов'язання, а не сумою пені на прибуток як вказує в клопотанні позивач. Також суд не встановив, що позивач буде вимушений здійснювати зміну позовних вимог і в подальшому, оскільки погашення пені по особовому рахунку вже здійснено 16 січня 2013 року, і саме такі дії оскаржено позивачем.

Суд розглядає клопотання про вжиття заходів забезпечення позову лише в межах заявлених вимог та на підставі зазначених позивачем обґрунтувань.

На думку суду, у разі забезпечення позовної заяви шляхом заборони враховувати 532,92 грн. в рахунок майбутніх платежів суд фактично має зробити висновок щодо неправомірності нарахування такої пені, що по суті буде вирішенням однієї з позовних вимог та судом фактично ухвалюватиметься рішення по суті спору без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Отже, забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суд вийде за межі призначення такого заходу як забезпечення позову, передбаченого частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.

Крім того, суд відзначає, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача, проте позивачем не доведено, що викладене ведення податкового обліку призведе до порушення прав позивача та негативних наслідків.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Приватного підприємства «Наш Келих» про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Верба