Постанова № 29340977, 13.02.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2a-0770/482/12

рядок статзвітності № 8.2.1

код - 9

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача - Рябінічева А.С.,

представник відповідача - Бондарєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень №0000132341/0 від 30.01.2007р., №0000132341/1 від 30.03.2007р., №0000132341/2 від 28.04.2007 р., №0000132341/3 від 05.07.2007р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2011 року постанову Господарського суду Закарпатської області від 30 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року по адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-М" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень рішень №0000132341/0 від 30.01.2007р., №0000132341/1 від 30.03.2007р., №0000132341/2 від 28.04.2007 р., №0000132341/3 від 05.07.2007р. - скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції та супровідним листом К-21244/08 направлено на розгляд Закарпатського окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податковою перевіркою безпідставно та в порушення п.п.3.2.4. п.3.2. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №;168/97-ВР віднесено до об'єкта оподаткування ПДВ суму грошової винагороди, отриманої від постачальника товарів за якісне виконання умов договору поставки товарів. Також позивач зазначив, що саме з метою надання ТОВ «Універсал-М» дарунку ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» і було укладено додаток № 4/1 від 13 червня 2005 року до договору постачання товару № 02/01 від 04 січня 2005 року, а також додаток № 3 від 22 грудня 2005 року до договору постачання товару № 49/04 від 22 грудня 2005 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, що наведені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала просила суд відмовити в задоволенні такого, як безпідставному, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у письмових запереченнях на позов (а.с.77-80).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» зареєстроване Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Закарпатської області 01.12.1997 року про, що видане Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №385383 (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи 25 січня 2007 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Ужгороді була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Універсал-М» код 22083669 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2006р., за результатами якої складений акт №181/23-0/22083669 від 25 січня 2007 року (а.с.10-23). Перевіркою встановлено, що за додатковими умовами до договорів постачання товарів, укладених між ТОВ «Універсал-М», м. Ужгород та ТОВ «Хенкель-Баутехнік (Україна)», м. Київ (договір від 04.01.2005р. №02/01 з додатком від 04.01.2005р. №3 та додатком від 13.06.2005 р. № 4/1; договір від 22.12.2005р. №49/01 з додатком від 22.12.2005р. №3) позивач, як покупець товарів, надавав окремі послуги з маркетингу (супроводження товарів на ринку тощо), за які отримав від постачальника грошову винагороду, однак не включив її суму в об'єкт оподаткування податку на додану вартість. У зв'язку з цим, податковим органом на підставі п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» отримані суми грошової винагороди включені до об'єкта оподаткування з донарахуванням податкового зобов'язання по ПДВ за період з серпня 2005 року по липень 2006 року на суму 28128,00 грн.

На підставі акту перевірки №181/23-0/22083669 від 25 січня 2007 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132341/0 від 30 січня 2007 року (а.с.33) яким донараховано ПДВ на суму 28128,00 грн. основного зобов'язання, та на підставі п.п. 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та штрафні санкції на суму 14064,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Універсал-М» вищезазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувало в адміністративному порядку, що підтверджується поданими скаргами (а.с.а.с.34-36, 43-45, 53-56,) за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000132341/1 від 30 березня 2007 року (а.с.42), №0000132341/2 від 28 квітня 2007 року (а.с. 52) та №0000132341/3 від 05 липня 2007 року (а.с.60) на аналогічні суми нарахувань.

Судом встановлено, що підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що організація супроводження продажів товарів ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)», яка виражена у виконанні ТОВ «Універсал-М»ряду умов, визначених додатків до договорів постачання, є послугою (роботою), наданою (виконаною) ТОВ «Універсал-М»на митній території України для ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)» та підлягає оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20% на загальних підставах.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» (постачальник) та ТОВ «Універсал-М» (покупець) були укладені договори постачання товару № 02/01 від 04 січня 2005 року (а.с.61-63) та № 49/01 від 22 грудня 2005 року (а.с.65-68), відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи 13 червня 2005 року ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» та ТОВ «Універсал-М» уклали додаток № 4/1 до договору постачання товару № 02/01 від 04 січня 2005 року (а.с.64), відповідно до якого сторони узгодили викласти додаток № 3 до договору на постачання товару № 02/01 від 04 січня 2005 року у наступній редакції: «постачальник для досягнення мети найкращого просування товарів на ринку України сплачує на користь покупця грошову винагороду у розмірі щоквартальної двохвідсоткової (від суми оплати, отриманої від покупця за товар, що був поставлений протягом кварталу) суми за додержанням покупцем наступних умов: наявність узгодженого у письмовій формі плану закупок товару на термін дії договору поставки № 02/01 від 04 січня 2005 року; постійне виконання плану закупок товару не менш, ніж на 95%; наявність у штаті покупця бренд-менеджера, що є спеціалістом з товарів постачальника; своєчасне погашення товарного кредиту (відстрочки оплати товару), що наданий постачальником покупцеві на умовах договору та додатків до нього; своєчасне подання постачальнику наступних документів (згідно вказаного переліку) у формі, що надається постачальником».

22 грудня 2005 року ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» та ТОВ «Універсал-М» уклали додаток №3 до договору постачання товару № 49/01 від 22 грудня 2005 року (а.с.69), яким сторони узгодили, що постачальник для досягнення мети найкращого просування товарів на ринку України сплачує на користь покупця грошову винагороду у розмірі 5% щоквартальної суми (від суми оплати, що надійшла своєчасно від покупця протягом попереднього кварталу) за додержанням покупцем усіх наступних умов: наявність узгодженого у письмовій формі плану закупок товару на термін дії договору поставки № 49/01 від 22 грудня 2005 року; постійне виконання плану закупок-продажу товару не менш, ніж на 95%; наявність у штаті покупця бренд-менеджера, що є спеціалістом з товарів постачальника; своєчасне погашення товарного кредиту (відстрочки за оплату товару), що наданий постачальником покупцеві на умовах договору та додатків до нього; своєчасне подання постачальнику наступних документів (згідно вказаного переліку) у формі, що надається постачальником.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно протоколів про визначення суми грошової винагороди за період з 2 кварталу 2005 року по 2 квартал 2006 року на виконання умов вказаних вище договорів та додатків до них ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» виплатило ТОВ «Універсал-М» грошову винагороду на загальну суму 140638,17 грн. без податку на додану вартість (а.с.70-74).

Податковим органом самостійно нараховано позивачеві податкові зобов'язання з податку на додану вартість на вартість, на думку відповідача, наданих (виконаних) послуг (робіт) товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» для товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» по організації супроводження продажів останнього, по факту підписання протоколів про визначення сум грошової винагороди, шляхом застосування ставки податку на додану вартість 20%.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування ПДВ є поставки товарів та послуг (у даному випадку), місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Поставкою послуг згідно з п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно положень п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2011 року (а.с.150-153) суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи враховувалася сума винагороди, виплачена ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)»позивачу відповідно до умов додатку № 4/1 від 13 червня 2005 року до договору постачання товару № 02/01 від 04 січня 2005 року, а також додатку № 3 від 22 грудня 2005 року до договору постачання товару № 49/04 від 22 грудня 2005 року, при визначенні ціни товару, яка сплачувалася позивачем при поставці товару, що в свою чергу є об'єктом оподаткування. Вказані обставини є предметом доказування і підлягають встановленню судом.

Так, представником позивача було надано суду додаткові пояснення від 27 серпня 2012 р. (а.с.132-133) та додаткові докази, а саме копію листа ТОВ «Універсал-М» від 07.05.2007р. (а.с.134) та копію листа ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» від 15.05.2007р. (а.с.135).

На підставі наявних матеріалів справи, в тому числі вищевказаних листів, а також додаткових пояснень наданих представником позивача судом встановлено, що при визначенні ціни товару, яка сплачувалася ТОВ «Універсал-М» при поставці товару згідно договорів постачання товару № 02/01 від 04 січня 2005 року та № 49/04 від 22 грудня 2005 року не враховувалась сума винагороди, виплачена ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» на користь ТОВ «Універсал-М» відповідно до умов додатку № 4/1 від 13 червня 2005 року до договору постачання товару № 02/01 від 04 січня 2005 року, а також додатку № 3 від 22 грудня 2005 року до договору постачання товару № 49/04 від 22 грудня 2005 року».

Як вбачається зі змісту додатку № 4/1 від 13 червня 2005 року до договору постачання товару № 02/01 від 04 січня 2005 року, а також додатку № 3 від 22 грудня 2005 року до договору постачання товару № 49/04 від 22 грудня 2005 року укладених між ТОВ «Універсал-М» та ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)», де позивач виступав покупцем товарів, а також листа ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» від 15 травня 2007р. випливає, що метою укладення зазначених додатків було надання дарунку, а не отримання послуг.

У додатку № 4/1 від 13 червня 2005 року до договору постачання товару № 02/01 від 04 січня 2005 року, а також у додатку № 3 від 22 грудня 2005 року до договору постачання товару № 49/04 від 22 грудня 2005 року укладених між ТОВ «Універсал-М» та ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» не було обумовлено виконання жодних дій з боку ТОВ «Універсал-М» в інтересах ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)», а відтак товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» жодних послуг товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» не надавало.

В судовому засіданні встановлено що згідно укладених додатків № 4/1 від 13 червня 2005 року до договору постачання товару № 02/01 від 04 січня 2005 року, а також № 3 від 22 грудня 2005 року до договору постачання товару № 49/04 від 22 грудня 2005 року між ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» та ТОВ «Універсал-М» в реальності не здійснювалася господарська операція у вигляді надання послуг, а мало місце отримання дарунку у вигляді виплати винагороди.

Виплата грошової винагороди не суперечить чинному законодавству, та оприбуткована позивачем, а саме на виконання пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач відніс отримані ним суми даної грошової винагороди до складу власних валових доходів як грошові кошти, одержані у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Згідно п.п.3.2.4. п.3.2. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород.

Щодо постанови Ужгородського міськрайонного суду від 21.02.2007 р. про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Універсал-М» за порушення встановленого порядку ведення податкового обліку суд констатує, що відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду про адміністративний проступок посадової особи є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності цієї особи, щодо якої ухвалена постанова суду, в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Згідно адміністративного позову предметом даного судового розгляду є податкові повідомлення-рішення податкового органу винесені стосовно юридичної особи і у даному випадку суд не розглядає питання про правові наслідки дій чи бездіяльності директора даної юридичної особи, відтак зазначена вище постанова Ужгородського міськрайонного суду не може братися до уваги в якості належного та допустимого доказу, який містить інформацію про предмет доказування під час розгляду справи про скасування рішень суб'єкта владних повноважень винесених щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000132341/0 від 30.01.2007р., №0000132341/1 від 30.03.2007р., №0000132341/2 від 28.04.2007 р., №0000132341/3 від 05.07.2007р. якими товариству з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» донараховано податок на додану вартість та застосовано відносно нього штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 42192,00 грн. винесені відповідачем всупереч норм чинного законодавства та підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись ст.ст. 17, 71, 72, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді від 30.01.2007р. № 0000132341/0, від 30.03.2007р. № 0000132341/1, від 28.04.2007р. № 0000132341/2 та від 05.07.2007р. № 0000132341/3.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий-суддя Луцович М.М.