Постанова № 29340950, 14.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 р. Справа №805/1088/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хохленкова О.В.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

з участю:

представника позивача: Кондратенка О.В.,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 9621 грн. 58 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 9621,58 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 22.03.2012 року по 19.11.2012 року в розмірі 9621,58 грн. Але як встановлено при перевірці, відповідач під час перебування на обліку у центрі зайнятості працював у ТОВ «Бізнес Груп М» та отримував заробітну плату.

Просив стягнути з відповідача незаконно отримані кошти в якості допомоги по безробіттю в сумі 9621 грн. 58 коп.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання з'явився, проти позову заперечував. Пояснив що він фактично не працював у ТОВ «Бізнес Груп М», а по домовленості з керівником цього підприємства він тільки отримував там грошову винагороду в розмірі 270 гривень щомісяця. Також пояснив що в нього було дві трудові книжки. Одну він пред'явив до центру зайнятості, а іншу до ТОВ «Бізнес Груп М». Як пояснив відповідач він в грудні 2011 року приходив до керівництва ТОВ «Бізнес Груп М» і просив щоб його звільнили. Але як виявилося його звільнили тільки 14.05.2012 року. Грошові кошти він отримував до травня 2012 року і вважав їх розрахунковими.

Вважає, що позивач має право стягнути з нього суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю лише за ті місяці за яки він отримував і допомогу по безробіттю і одночсано грошову винагороду з ТОВ «Бізнес Груп М» тобто за березень - травень 2012 року.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Донецьким міським центром зайнятості, згідно наказу № НТ 120312 від 12.03.2012 року ОСОБА_2 надано статус безробітного, та 22.03.2012 р. призначено допомогу по безробіттю.

Наказом № НТ 121130 від 30.11.2012 року відповідачу було припинено виплату допомогу по безробіттю.

Судом були досліджені дві трудові книжки відповідача.

Перша трудова книжка - НОМЕР_2 від 24.09.2009 року. Згідно з записом від 21.02.2012 року ОСОБА_2 був звільнений з ПАТ «Державний ощадний банк» у зв'язку зі скороченням штату по п.1 ст.40 КЗпП України.

Саме з цією трудовою книжкою відповідач і звернувся до центру зайнятості 12.03.2012 року і саме з цих підстав йому була призначена допомога по безробіттю.

Друга трудова книжка ОСОБА_2 - НОМЕР_3 від 13.02.1990 року. Згідно з записом № 27 від 25.01.2011 року наказом № 202 від 25.01.2011 року керівника ТОВ «Бізнес Груп М», відповідач був прийнятий на роботу в якості відбірника. Відповідно до запису № 28 на підставі наказу № 042 від 14.05.2012 року керівника ТОВ «Бізнес Груп М» він був звільнений за власним бажанням по ст..38 КЗпП України.

Також судом були досліджені два наказу ТОВ «Бізнес Груп М» - від 25.01.2011 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 та від 14.05.2012 року про його звільнення за власним бажанням по ст..38 КЗпП України.

Як вказувалося вище відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти того, що він отримував на підприємстві ТОВ «Бізнес Груп М» щомісячну грошову винагороду.

Але, відповідач ОСОБА_2, про те, що отримував заробітну плату у ТОВ «Бізнес Груп М» під час перебування у центрі зайнятості як безробітний, позивачу не повідомив.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон № 803) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Положеннями п.п. 5 п.5.5 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000року передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

До теперішнього часу заборгованість відповідачем не сплачена.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо того, що він незаконно отримував допомогу по безробіттю тільки до 14.05.2012 року, а після цього він начебто отримував цю допомогу законно.

Частиною 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

В даному випадку момент виникнення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та надання послуг, виник ще до того як ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного, тому що, як встановлено судом та не заперечувалося відповідачем, він був працевлаштований ще до звернення до центру зайнятості.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманих коштів виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 9621 грн. 58 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не стягується.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 9621 грн. 58 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, код ЄДРПОУ 25671511, 83086, м. Донецьк, вул.Ф.Зайцева, 46Д, незаконно отримані кошти виплачені як матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 9621 (дев'ять тисяч шістсот двадцять одна) гривня 58 коп.

Постанова складена в нарадчій кімнаті та її вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 14 лютого 2013 року в присутності сторін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 15 лютого 2013 року.

Суддя Хохленков О.В.