Рішення № 29340312, 15.02.2013, Господарський суд Чернігівської області

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

12 лютого 2013р. справа №927/14/2/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»,

вул.Садова,19, с.Мазанка, Сімферопольський р-н, АРК, 97530

(поштова адреса: пр.Перемоги,5а, м. Київ, 01135)

До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Льонок», вул.Перемоги,18, смт.Куликівка, Чернігівська обл., 16300

Про стягнення 103 381грн. 58коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Лучкін С.А. директор Чернігівської філії ТОВ «Кримська водочна компанія», довіреність від 10.01.13р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 82 310,46 грн. за поставлений товар згідно договору поставки від 25.11.2010р., 20 408,53 грн. неустойки, в тому числі пені в сумі 3 303,91 грн. за період з 30.08.2012р. по 27.12.2012р. та 17 104,62 грн. штрафу згідно п.4.1 договору, 662,59грн. три відсотки річних за період з 30.08.12р. по 27.12.2012р.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 29.01.13р. надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Від позивача надійшла заява про зменшення суми позовних вимог від 09.01.13р., в якій позивач навів розрахунки боргу, пені, 3% річних та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 58 937,46грн., неустойку в сумі 16 811,12грн. (яка складається згідно наведеного позивачем розрахунку з 2 206,38грн. пені + 14 604,74грн. штрафу), три відсотки річних в сумі 442,48грн., всього 76 191грн.06коп.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.13р. надав заяву про зменшення суми позовних вимог від 25.01.13р., в якій навів розрахунки боргу, пені, 3% річних та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію по договору поставки №0008-515 від 25.11.2010р., в сумі 53 148грн.46коп., неустойку в сумі 16 811грн.12коп. (яка складається згідно наведеного позивачем розрахунку з 2 206грн.38коп. пені + 14 604грн.74коп. штрафу), три відсотки річних в сумі 442грн.48коп., всього 70 402грн.06коп. Представник відповідача не заперечував проти поданих позивачем заяв про зменшення розміру позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі збільшити, зменшити розмір позовних вимог, а подані позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.01.13р. та від 25.01.13р. не суперечать діючому законодавству, не порушують нічиї права та охоронювані законом інтереси, тому згідно ухвали від 29.01.13р. прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Дослідивши зміст заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог від 09.01.13р. та від 25.01.13р., суд дійшов висновку, що позивач зменшує позовні вимоги порівняно з первісно заявленими позовними вимогами на загальну суму 32 979,52грн., в тому числі в частині стягнення боргу на суму 29 162,00грн., в частині стягнення 3% річних на суму 220,11грн., в частині стягнення неустойки на суму 3 597,41грн. (а саме, в частині стягнення пені на суму 1097,53грн., штрафу - на суму 2 499,88грн.)

Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.13р. надав заяву, в якій у зв'язку з проведенням товариством погашення основного боргу (остання проплата проведена 28.01.13р. на суму 5400,00грн. згідно платіжного доручення №2125 від 28.01.13р.) просив перенести судове засідання терміном на 20-25 днів та надати можливість за цей період погасити суму основного боргу і вирішити це питання мирним шляхом. Представник позивача в судовому засіданні 29.01.13р. підтвердив отримання від позивача грошових коштів сумі 5400,00грн. та не заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 29.01.13р. суд відклав розгляд справи на 12.02.13р. о 10год.40хв., частково задовольнивши заяву відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в якому зазначив, що наведення в заяві про зменшення суми позовних вимог розрахунки штрафу з застосуванням суми 73023,72грн., тобто з застосуванням вартості партій товару, що були прострочені до платежу більш ніж 30 календарних днів, що під час подачі позову станом на 26.12.12р. позивач виходив з того, що штраф у відповідності до п.4.1 договору поставки нараховується на вартість партій товару, що були прострочені до платежу більш ніж 30 календарних днів, а саме 29 партій товару, що наведені позивачем у позові на загальну суму 85 523,10грн. У поданому поясненні позивач зазначає, що приймаючи до уваги сплату відповідачем коштів за період часу з 27.12.12р. по 04.01.13р., бажаючи уникнути суперечок, виключив з переліку партій товару, на котрі був нарахований штраф, перші 5 партій товару, тобто накладні за 22.08.12р. на загальну суму 12499,38грн. Базою для нарахування штрафу позивачем визначено 23 партій товару на суму - 73 023,72грн. Крім того, позивач зазначив, що сума 5 255,50грн., тобто база для нарахування пені та 3% річних, отримана шляхом зменшення заборгованості за партії товару, що були поставлені відповідачу 30.08.12р. на суми часткової оплати, що надійшли на рахунок позивача станом на 08.01.13р., сума 26585,64грн. є сумою часткової оплати партій товару станом на 08.01.13р.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву від 12.02.13р. про зменшення суми позовних вимог, в якій навів розрахунки суми боргу, пені, штрафу, 3% річних, зазначив, що заборгованість за поставлену продукцію по договору поставки №0008-515 від 25.11.2010р. зменшилась всього на 37 562,00грн. з суми 82310,46грн. до 44 748,46грн., штраф зменшився на 2 499,88грн. з суми 17 104,62грн. до 14604,74грн., пеня зменшилась на 1 097,53грн. з суми 3303,91грн. до 2 206,38грн., три відсотки річних зменшені на 220,11грн. з суми 662,59грн. до 442,48грн., разом сума зменшення відносно позовної заяви склала 41 379,52грн. з 103381,58грн. до 62 002,06грн., та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 44748,46грн., неустойку в сумі 16 811,12грн., три відсотки річних в сумі 442,48грн., разом 62002,06грн.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі збільшити, зменшити розмір позовних вимог, а подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.13р. не суперечить діючому законодавству, не порушують нічиї права та охоронювані законом інтереси, а тому прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи. Дослідивши зміст заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.13р. суд дійшов висновку, що позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу на суму 8 400,00грн. порівняно із позовними вимогами заявленими до стягнення з відповідача згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 25.01.13р.

Враховуючи, що позивач зменшив свої позовні вимоги, і заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.13р. прийняття судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

Від відповідача по факсу надійшло клопотання №14 від 08.02.13р. про відкладення розгляду справи до виписки керівника з лікарні, оскільки керівник підприємства Мартинюк Є.П., що за статутним документом має право на представлення інтересів СТОВ «Льонок», перебуває на стаціонарному лікуванні в Куликівській ЦРЛ після оперативного (хірургічного) втручання.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем не подано доказів, що підтверджують перебування директора СТОВ «Льонок» на стаціонарному лікуванні та вважав за можливе розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Вказане клопотання відповідача підписано особою посадове становище якої невідомо, оскільки перед найменуванням посади «директор СТОВ «Льонок» Мартинюк Є.П. стоїть вертикальна риска. Крім того, відповідно до положення ст.28 Господарського процесуального кодексу України надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб. Відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. На час розгляду справи, відповідачем не подано доказів у відповідності до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України про неможливість явки уповноваженого представника в судове засідання. За таких обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Явка уповноважених представників позивача та відповідача у судове засідання не визнавалася судом обов'язковою. Не з'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи. На час розгляду справи сторони не надали суду доказів врегулювання спору мирним шляхом.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

25.11.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №0008-515, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач у справі) передає у власність покупця (відповідача у справі), а покупець приймає і оплачує алкогольні і безалкогольні напої в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах даного договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна продукції, яка продається по цьому договору вказується у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною договору. Всі поставки продукції по накладним, оформленим сторонами на протязі строку дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі і в межах даного договору, навіть при відсутності посилання на даний договір в самій накладній (п.1.4 договору).

Відповідно до п.7.1 договору він вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.12р. Строк дії даного договору автоматично продовжується на додаткові щорічні строки у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового строку дії жодна з сторін не повідомила іншу письмово про свої наміри припинити подальшу співпрацю.

Згідно п.2.2 договору продукція постачається партіями. Партією продукції є кількість продукції, вказана у накладній (ТТН).

Пунктами 2.4.-2.6. договору, сторони визначили порядок поставки продукції, так, продукція поставляється на умовах DDР (ІНКОТЕРМС 2000 року) - адреса торгової точки покупця. Поставка партій продукції здійснюється постачальником протягом 3 робочих днів з моменту узгодження сторонами усної заявки покупця. Заявка покупця не є невід'ємною частиною даного договору. Разом з продукцією постачальник зобов'язався надати покупцеві наступні документи: - накладну/ТТН (із зазначенням асортименту, кількості, ціни та загальної вартості партії продукції); - податкову накладну; - документи, що підтверджують якість продукції, що поставляється. Підписана сторонами накладна/ТТН свідчить, що постачальник передав зазначені документи покупцеві.

Пунктом 2.11. договору передбачено, що враховуючи те, що доставка продукції буде здійснюватися централізовано-кільцевими перевезеннями, відпуск продукції покупцеві може здійснюватися без довіреності на отримання цінностей за умови виконання сторонами вимог абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99.

Так, відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив зразок печатки, перелік матеріально відповідальних осіб, уповноважених приймати товарно-матеріальні цінності без видачі довіреності, про що листом повідомив позивача (а.с.10).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 85 523,10грн. згідно видаткових накладних №РН-15-020046 від 22.08.2012р. на суму 2165,52грн., №РН-15-020047 від 22.08.2012р. на суму 2129,34грн., №РН-15-020048 від 22.08.2012р. на суму 1803,42грн., №РН-15-020049 від 22.08.2012р. на суму 1693,74грн., №РН-15-020050 від 22.08.2012р. на суму 2115,30грн., №РН-15-020051 від 22.08.2012р. на суму 2592,06грн., №РН-15-020984 від 30.08.2012р. на суму 2144,94грн., №РН-15-020985 від 30.08.2012р. на суму 3985,50грн., №РН-15-020986 від 30.08.2012р. на суму 1807,14грн., №РН-15-021107 від 30.08.2012р. на суму 4207,50грн., №РН-15-021108 від 30.08.2012р. на суму 3461,04грн., №РН-15-021109 від 30.08.2012р. на суму 3746,64грн., №РН-15-021707 від 06.09.2012р. на суму 1437,90грн., №РН-15-021708 від 06.09.2012р. на суму 2058,66грн., №РН-15-021709 від 06.09.2012р. на суму 240,12грн., №РН-15-021710 від 06.09.2012р. на суму 1446,90грн., №РН-15-021711 від 06.09.2012р. на суму 1621,44грн., №РН-15-021712 від 06.09.2012р. на суму 1806,66грн., №РН-15-022944 від 20.09.2012р. на суму 3490,50грн., №РН-15-022945 від 20.09.2012р. на суму 2868,60грн., №РН-15-022946 від 20.09.2012р. на суму 3355,92грн., №РН-15-023128 від 21.09.2012р. на суму 3552,54грн., №РН-15-023129 від 21.09.2012р. на суму 2506,38грн., №РН-15-023130 від 21.09.2012р. на суму 1926,48грн., №РН-15-023642 від 27.09.2012р. на суму 6874,32грн., №РН-15-023643 від 27.09.2012р. на суму 4733,64грн., №РН-15-023644 від 27.09.2012р. на суму 5277,30грн., №РН-15-023645 від 27.09.2012р. на суму 4380,90грн., №РН-15-023671 від 28.09.2012р. на суму 6092,70грн.

Отримання товару відповідачем підтверджується вище вказаними накладними, в яких містяться підписи уповноважених відповідачем осіб, завірених печаткою відповідача, а також факт отримання товару не спростовується відповідачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2.7-2.10 договору покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем по даному договору, є видаткова накладна чи ТТН №1-ТН, чи даний договір. Грошові кошти, які надходять від покупця в оплату за отриману по договору продукцію зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої по даті видачі неоплаченої накладної/ТТН. Покупець зобов'язується оплачувати кожну партію продукції не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі. Моментом передачі партії продукції є дата її фактичного одержання, вказана покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У випадку відсутності відмітки продавця на екземплярі видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки рахується дата, вказана в такій накладній печатним способом.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, у відповідності до п.2.9 договору відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар по накладним від 22.08.12р. до 29.08.12р. включно, по накладним від 30.08.12р. до 06.09.12р. включно, по накладним від 06.09.12р. до 13.09.12р. включно, по накладним від 20.09.12р. до 27.09.12р. включно, по накладним від 21.09.12р. до 28.09.12р., по накладним від 27.09.12р. до 04.10.12р., по накладній від 28.09.12р. до 05.10.12р. включно.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар своєчасно не розрахувався, здійснивши перерахування коштів 10.09.12р. в сумі 5000,00грн., з яких в рахунок оплати наведених вище партій товару зараховано 1712,64грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків складеного сторонами станом на 01.10.12р. та не спростовується відповідачем, 18.12.12р. в сумі 1000,00грн., 25.12.12р. в сумі 500,00грн., 26.12.12р. в сумі 500,00грн., 02.01.13р. в сумі 10000,00грн., 03.01.13р. в сумі 2873,00грн., 08.01.13р. в сумі 10000,00грн., 16.01.13р. в сумі 5789,00грн., 28.01.13р. в сумі 5400,00грн., 11.02.13р. в сумі 3000,00грн., а всього відповідач здійснив перерахування коштів в сумі 40774,64грн., що підтверджується платіжними документами, копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 44 748,46грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, борг в сумі 44 748,46грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 4.1. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання строків оплати продукції, вказаних у п.2.9 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочки. У випадку якщо прострочка оплати складає більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Позивач просить стягнути з відповідача відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.13р. неустойку в сумі 16 811,12грн., в тому числі 2 206,38грн. пені за період з 08.09.12р. по 27.12.12р. та 14 604,74грн. штрафу, які розраховані відповідно до п. 4.1. договору поставки № 0008-515 від 25.11.2010 року та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.96р. Штраф у сумі 14604,74грн. нарахований у розмірі 20% від вартості парті продукції 73 023,72грн. (поставка товару з 30.08.12р. по 28.09.12р.), оплата якої прострочена відповідачем більше 30 календарних днів.

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Згідно із ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України. При цьому, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського Кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тому у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Отже, одночасне застосування до особи, яка порушила господарські зобов'язання, пені та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 09.04.12р.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем термінів оплати за поставлений товар, дослідивши наведений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю, а саме в частині стягнення пені в сумі 2206,38грн. за період з 08.09.12р. по 27.12.12р., в частині стягнення штрафу - в сумі 14604,74грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 442,48грн. за період з 08.09.12р. по 27.12.12р.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку 3% річних взято 365 днів у році і не враховано, що у 2012 році 366 днів, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 08.09.12р. по 27.12.12р. підлягаю стягненню в сумі 441,28грн. В решті стягнення 3% річних відмовити у зв'язку з безпідставністю проведеного нарахування.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно і в повному обсязі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 44 748,46грн., в частині стягнення пені в сумі 2 206,38грн., в частині стягнення штрафу в сумі 14 604,74грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 441,28грн. В решті позову відмовити.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем при подачі позовної заяви платіжним дорученням №22270 від 27.12.12р. сплачено 2067,63грн. судового збору виходячи з вимоги майнового характеру в сумі 103381,58грн.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій» зменшення розміру позовних вимог згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог, які прийняті судом, позивачем зменшено розмір позовних вимог на загальну суму 41 379,52грн. та визначено ціну позову 62 002,06грн. Судом позовні вимоги позивача задоволені частково на загальну суму 62 000,86грн. Матеріалами справи підтверджується, що після подачі позовної заяви 27.12.12р. (про що свідчить поштовий штемпель на конверті про направлення позовної заяви позивачем до господарського суду) відповідачем сплачено 37 062грн. (платіж в розмірі 500грн. проведений відповідачем 26.12.12р. до подачі позовної заяви).

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судових збір в сумі 1981,26грн., розрахований із суми боргу 99062,86грн. (62000,86грн. + 37062грн.).

Приймаючи до уваги, що позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення боргу на суму 500,00грн. (які сплачені 26.12.12р. до подачі позовної заяви), пені на суму 1097,53грн., штрафу на суму 2499,88грн. та 3% річних на суму 220,11грн., а всього на суму 4317,52грн. та відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про судовий збір» товариству з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в розмірі 86грн.35коп., який сплачений згідно платіжного доручення №22270 від 27.12.12р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/14/2/13 господарського суду Чернігівської області.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 612, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Льонок» (вул.Перемоги,18, смт.Куликівка, Куликівський район, Чернігівська обл., п/р 26007059993730 Чернігівське регіональне управління ПуАТ «КБ «ПриватБанк», МФО 353586, ідентифікаційний код 31328545) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, б.19, р/р 2600716690 КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ідентифікаційний код 36499654) 44748грн.46коп. боргу, 2206грн.38коп. пені, 14604грн.74коп. штрафу, 441грн.28коп. три відсотка річних, 1981грн.26коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, б. 19, р/р 2600716690 КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ідентифікаційний код 36499654) з державного бюджету (рахунок №31217206783002 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22030001, код 38054398) 86грн.35коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №22270 від 27.12.2012р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/14/2/13 господарського суду Чернігівської області.

Повний текст рішення складено 15.02.2013р.

Суддя Н.Ю.Книш