Постанова № 29340256, 12.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 5024/533/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання Альошиній Г.М.,

за участю представників:

від позивача - участі не брали, хоча ПАТ „Банк Форум" було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (том IV а.с. 111);

від відповідача (ТОВ „Науково-виробниче підприємство „БілоцерківМаз") - Гореліков І.В., довіреність №05/89 від 02.02.2011р.;

від відповідача (приватного підприємства „Фанг") - Рашков А.Г., довіреність №1 від 14.01.2013р.;

від третьої особи - Давідкова К.О., довіреність №41/юр від 01.10.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

публічного акціонерного товариства „Банк Форум" та товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „БілоцерківМаз"

на рішення господарського суду Херсонської області від 27.11.2012р.

у справі №5024/533/2012

за позовом: публічного акціонерного товариства „Банк Форум"

до відповідачів:

-товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „БілоцерківМаз";

- приватного підприємства „Фанг";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонський машинобудівний завод"

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 р. публічне акціонерне товариство „Банк Форум" (далі- ПАТ Банк Форум") звернулось до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „БілоцерківМаз" (далі- ТОВ «НВП „БілоцерківМаз") та приватного підприємства „Фанг" (далі- ПП «Фанг») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонський машинобудівний завод" (далі- ТОВ „Херсонський машинобудівний завод") з позовом в редакції заяви №08-04/323 від 25.04.2012р. (вх.№2/1411 від 26.04.2012р.) про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: корпус 90 (літ. „В"), загальною площею 38407,4 кв.м, інженерний корпус (літ. „М"), загальною площею 3910,1 кв.м, інженерно-обчислюваний центр 1 черга (літ. „В1"), загальною площею 3230,6 кв.м, інженерно-обчислюваний центр (літ. „В2"), загальною площею 2561,6 кв.м, які знаходяться за адресою: Херсонська область, м.Херсон, вул. Тираспольська, буд.1, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством „Банк Форум" на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за договором іпотеки відповідно до договору іпотеки від 25.04.2008р. (реєстровий №1755 в рахунок погашення заборгованості ТОВ „Науково-виробниче підприємство „БілоцерківМаз" перед ПАТ „Банк Форум" за генеральним кредитним договором №14/07/00-КL від 30.01.2007р. у розмірі 42396457, 50 грн. без ПДВ.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.11.2012р. у справі №5024/533/2012 (суддя Соловйов К.В.) у позові відмовлено з підстав невідповідності умовам договору іпотеки обраного позивачем способу захисту порушеного права як визнання права власності на предмет іпотеки, а також враховуючи те, що у відповідності до положень статті 39 Закону України «Про іпотеку» право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна-предмета іпотеки, реалізується виключно шляхом звернення стягнення на це майно, з подальшою його реалізацією.

Не погодившись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство „Банк Форум" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 27.11.2012р. у справі №5024/533/2012 скасувати повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає як умовам укладеного договору іпотеки, так і нормам діючого законодавства, адже можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в позасудовому порядку не виключає, з урахуванням статті 16 Цивільного кодексу України, можливості звернення з такими вимогам в судовому порядку і набуття права власності на підставі рішення суду. Крім того, апелянт також зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є нічим іншим як реалізація права іпотекодержателя прийняти предмет іпотеки у власність в рахунок погашення заборгованості за основним договором, в порядку передбаченому як умовами договору іпотеки, погодженого та підписаного сторонами, так і нормами Закону України „Про іпотеку".

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „БілоцерківМаз" також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 27.11.2012р. у справі №5024/533/2012 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в новій редакції, яка б містила інші підстави відмови позивачу у задоволенні позову, а саме: у зв'язку зі спливом та пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено ТОВ „НВП „БілоцерківМаз".

Вказані апеляційні скарги були прийняті до провадження ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 р., при цьому їх розгляд було призначено на 22.01.2013 р.

В судовому засіданні 22.01.2013 р. оголошувалась перерва до 12 год.30 хв. 12.02.2013 р.

Відповідачі та третя особа в судових засіданнях проти задоволення апеляційної скарги ПАТ „Банк Форум" висловили заперечення, ПП «Фанг» та третя особа доводи апеляційної скарги ТОВ „НВП „БілоцерківМаз" підтримали. Позивач в судовому засіданні 22.01.2013р. просив залишити скаргу ТОВ „НВП „БілоцерківМаз" без задоволення.

Заслухавши пояснення представників відповідачів та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ПАТ „Банк Форум" та задоволення апеляційної скарги ТОВ „НВП „БілоцерківМаз" враховуючи наступне.

30.01.2007р. між акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого згідно статуту ПАТ "Банк Форум" є позивач („банк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "БілоцерківМаз" („позичальник") укладено генеральний кредитний договір №14/07/00-КL (далі - генеральний кредитний договір), відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти, у формі кредиту та/або кредитної лінії в розмірі, що не перевищує максимальний ліміт кредитування, зазначений в графі 1 розділу І цього договору, в порядку та на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами, а позичальник зобов'язався прийняти та належним чином використати і повернуту банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти (транші), а також сплатити відповідні проценти і виконати усі інші зобов'язання, згідно умов цього договору та додаткових договорів. При цьому сторонами узгоджено, що розмір кредитних коштів (траншів), що надаються позичальнику в межах максимального ліміту кредитування, порядок та умови надання кредитних коштів (траншів), строк користування ними та цільове використання кредитних коштів (траншів), а також плата (проценти) за користування кредитними коштами (траншами), та інші умови за згодою сторін, визначаються сторонами у відповідних договорах, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно пунктів 1.3.1, 1.4.1.1, 1.4.1.3 розділу ІІ генерального кредитного договору видача позичальнику кредитних коштів здійснюється в межах максимального ліміту кредитування повністю або окремими траншами, відповідно до кредитних заявок позичальника; проценти за користування кредитними коштами, наданими позичальникові в межах максимального ліміту кредитування, розраховуються на основі процентної ставки, визначеної у відповідному додатковому договорі до кредитного договору; позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами за фактичну кількість днів користування цими коштами, у валюті кредитування, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

У відповідності до пункту 2.3.2 розділу ІІ генерального кредитного договору позичальник зобов'язаний у строки, в порядку та на умовах, які визначено у кредитному договорі та/або у додаткових договорах до цього договору, в повному обсязі повернути банку суму кредитних коштів, наданих в межах максимального ліміту кредитування, сплачувати проценти за користування цими коштами.

Пунктом 1.8.1 розділу ІІ генерального кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в цілому, або у визначеній банком частині, зокрема, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, у тому числі, але не виключно, встановлених пунктом 2.3 розділу ІІ цього договору.

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІІ генерального кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує банку неустойку у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) процентів, що обчислюється з суми неповернутих (несвоєчасно повернутих) кредитних коштів та/або несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

В рамках генерального кредитного договору між банком та позичальником було укладено низку додаткових договорів, зокрема, №1 від 30.01.2007р. про надання траншу у розмірі 1699500,00 грн., зі строком користування цими коштами до 29.01.2008р. та платою за користування ними у розмірі 18 процентів річних; №2 від 01.02.2007р. про надання траншу у розмірі 21300500,00 грн., зі строком користування цими коштами до 29.01.2008р. та платою за користування ними у розмірі 18 процентів річних; №3 від 08.02.2007р. про надання траншу у розмірі 2000000,00 грн., зі строком користування цими коштами до 29.01.2008р. та платою за користування ними у розмірі 18 процентів річних; №4 від 28.02.2007р. про надання траншу у розмірі 16000000,00 грн., зі строком користування цими коштами до 29.01.2008р. та платою за користування ними у розмірі 18 процентів річних; №5 від 19.04.2007р. про надання траншу у розмірі 9000000,00 грн., зі строком користування цими коштами до 29.01.2008р. та платою за користування ними у розмірі 17 процентів річних; №6 від 26.06.2007р. про надання траншу у розмірі 10000000,00 грн., зі строком користування цими коштами до 29.01.2008р. та платою за користування ними у розмірі 17 процентів річних; №7 від 30.08.2007р. про надання траншу у розмірі 42000000,00 грн., зі строком користування цими коштами до 29.01.2008р. та платою за користування ними у розмірі 17 процентів річних; №8 від 29.01.2008р. про надання траншу у розмірі 99500000,00 грн., зі строком користування цими коштами до 26.01.2009р. та платою за користування ними у розмірі 17 процентів річних.

Додатковими договорами №1 від 30.01.2007р., №2 від 01.02.2007р., №3 від 08.02.2007р., №4 від 08.02.2007р., №5 від 19.04.2007р., №6 від 26.06.2007р., №7 від 30.08.2007р., №8 від 29.01.2008р., №9 від 25.04.2008р., б/н від 15.05.2008р., б/н від 20.06.2008р., б/н від 30.10.2008р. до зазначеного генерального кредитного договору сторонами змінювався розмір максимального ліміту кредитування, терміни його погашення та розмір відсоткової ставки.

Згідно додаткових договорів від 15.05.2008р., 20.06.2008р. сторонами було узгоджено встановлення максимального ліміту кредитної заборгованості у розмірі 129500000,00 грн., зі строком користування цими коштами - до 26.01.2009р., та сплатою 17 процентів річних до 24.06.2008р. та 18 процентів річних, починаючи з 24.06.2008р., по кредитах у національній валюті (грн.), а також 13 процентів річних по кредитах в іноземній валюті (доларах США). Відповідно до додаткового договору від 30.10.2008р. банк та позичальник узгодили, що проценти за користування кредитними коштами за період з 26.09.2008р. по 25.10.2008р. сплачується по 28.11.2008р.

Банк виконав в повному обсязі свої зобов'язання щодо надання позичальнику кредитних коштів в межах генерального кредитного договору, що підтверджується матеріалами справи (том І а.с.47-97; том ІV а.с.5-18). Позичальник не надав будь-яких заперечень на спростування вказаного факту.

Між тим взяті на себе зобов'язання ТОВ „БілоцерківМаз" належним чином не виконало: повернення кредиту та процентів за його користування в терміни, передбачені додатковими договорами до генерального кредитного договору не забезпечило, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом та відсотками, яка станом на 19.03.2012 р. становить 213369654,70 грн.

Із матеріалів справи також вбачається, що 30.08.2007 р. між ПП «Фанг» («іпотекодавець») та акціонерним комерційним банком «Форум» («іпотекодержатель») укладено договір іпотеки, який забезпечує виконання ТОВ «НВП «БілоцерківМаз» зобов'язань за генеральним кредитним договором; предметом вказаного договору іпотеки є нерухоме майно- частини нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул.1 Травня,13.

Також в забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з генерального кредитного договору та додаткових договорів до нього, 25.04.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "БілоцерківМаз" („іпотекодавець") та акціонерним комерційним банком "Форум" („іпотекодержатель") було укладено іпотечний договір (далі - договір іпотеки), а також 15.05.2008р. та 20.06.2008р. додаткові договори до нього.

Предметом іпотеки є належне позичальнику на праві приватної власності нерухоме майно - нежитлові будівлі: корпус 90 (літ. "В") площею 38407,4 м2, інженерний корпус (літ. "М") площею 3910,1 м2, інженерно - обчислювальний центр 1-ша черга (літ. "В1") площею 3230,6 м2 та інженерно - обчислювальний центр (літ. "В2") площею 2561,6 м2, які розташовані за адресою: Херсонська обл., м.Херсон, вул. Тираспольська,1. Предмет іпотеки належить ТОВ «НВП «БілоцерківМаз» на праві приватної власності (пункт 1.2 договору іпотеки).

Відповідно до пункту 1.4 договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки є договірною і узгоджена сторонами договору іпотеки у розмірі 47215562,00 грн.

Пунктом 5.1 договору іпотеки передбачено, що банк (іпотекодержатель) набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадках невиконання або порушення виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання позичальника за кредитним договором, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, договором іпотеки та чинним законодавством України.

В силу пункту 5.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі невиконання або порушення виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання позичальника за кредитним договором та/або умов договору іпотеки банк (іпотекодержатель) надсилає позичальнику (іпотекодавцю) письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про усунення порушення не пізніше тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом вказаного, тридцятиденного, строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки та Закону України "Про іпотеку" (пункт 5.5 договору іпотеки).

У пункті 6.3 договору іпотеки сторони дійшли згоди, що задоволення вимог банку (іпотекодержателя) може здійснюватися шляхом :

- передачі банку права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, у встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" порядку;

- продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу, у встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" порядку, та направлення вирученої суми на погашення заборгованості позичальника за кредитним договором.

У відповідності до пункту 6.4 договору іпотеки у випадку прийняття рішення банком про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, застереження у договорі іпотеки є правовою підставою для реєстрації права власності банку на предмет іпотеки.

14.12.2011р. позивач звернувся до відповідачів з вимогою в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги погасити заборгованість по генеральному кредитному договору або передати предмети іпотеки банку для реалізації чи оформлення у власність, проте вказана вимога була залишена відповідачами без задоволення. За таких обставин, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно статті 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 1 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В силу статті 3 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки встановлений розділом п'ятим Закону України „Про іпотеку". Згідно норм статті 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, наведеними вище нормами законодавства, насамперед статтями Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором.

Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Сторони, які за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, не позбавлені права на реалізацію його в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає вимогам статтям 55, 124 Конституції України.

З урахуванням вищезазначеного, та в зв'язку з тим, що умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки - нежитлові будівлі, розташовані у м. Херсоні по вул. Тираспольська, 1, в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за генеральним кредитним договором в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", місцевий господарський суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми статті 392 Цивільного кодексу України (визнання права власності), оскільки заявлений позивачем позов про визнання права власності є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в іпотечному договорі, що відповідно до Закону України "Про іпотеку" визначено як самостійна підстава виникнення права власності.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 10.05.2011 р. у справі №02/5026/1266/2011, від 28.11.2012 р. у справі №16/5026/479/2012, яка повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, що викладена в узагальненнях судової практики щодо розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010р., та яка також відображена в пункті 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин".

Вказане свідчить про помилкову відмову господарським судом Херсонської області в задоволенні позовних вимог до ТОВ «НВП «БілоцерківМаз» з підстав неправильно обраного позивачем способу захисту. В задоволенні позовних вимог до ПП «Фанг» судом першої інстанції правомірно відмовлено, оскільки зазначена особа не є ані власником спірного майна, звернути стягнення на яке шляхом визнання права власності просить позивач, ані іпотекодавцем за договором іпотеки.

Поряд з цим судом першої інстанції невірно застосовано норми, якими врегульовано інститут позовної давності, оскільки питання дотримання позивачем такого строку досліджується у випадку, якщо судом встановлено факт належності особі, яка подала позов, відповідного права, на захист якого подано позов, факт порушення відповідного права. Лише встановивши належність відповідного права та факт його порушення, суд вирішує питання про захист такого права, зокрема, досліджує чи не закінчився відповідний строк для захисту права за поданим позовом (позовна давність). Оскільки судом першої інстанції визнано недоведеним факт порушення відповідного права позивача, на захист якого подано позов, питання дотримання строку позовної давності взагалі не мало досліджуватись. Саме такої позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема в постановах від 11.11.2008 р. у справі №35/46-08(55/156-07), від 14.06.2010 р. у справі №11/416(05-5-11/19466).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

До винесення оспореного рішення 15.11.2012 р. ТОВ «НВП «БілоцерківМаз» було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку перебіг позовної давності починається з 26.01.2009р., тобто з дати завершення строку користування позичальником останнім з наданих йому банком траншів кредиту; водночас вважає помилковим його висновок про те, що перебіг строку позовної давності перервався 15.06.2011р., внаслідок укладання між позивачем та ТОВ «НВП «БілоцерківМаз» меморандуму про взаєморозуміння від 15.06.2011 р.

Відповідно до правил статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків.

В пункті 8.1 меморандуму від 15.06.2011 р. сторони погодили, що він не породжує будь-яких зобов'язань, а тому підписання вказаного документу ТОВ «НВП «БілоцерківМаз» не свідчить про переривання строку позовної давності. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що вказаний меморандум ПП «Фанг» взагалі не підписано.

У відповідності до положень статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства, а також враховуючи той факт, що позивачем відхилялось припущення щодо пропуску ним строку позовної давності, а тому клопотання про його поновлення не заявлялось, судом першої інстанції необгрунтовано відхилено доводи відповідачів щодо пропуску ПАТ «Банк Форум» строку позовної давності та не відмовлено в задоволенні позовних вимог саме з цих підстав.

Між тим помилкові висновки місцевого господарського суду про те, що обраний позивачем спосіб задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, шляхом набуття позивачем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду не відповідає положенням договору іпотеки та чинному законодавству, а також щодо переривання строку позовної давності, не призвели до прийняття неправильного рішення, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування оспореного рішення суду першої інстанції.

Судові витрати за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Форум» у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника, за апеляційною скаргою ТОВ „Науково-виробниче підприємство „БілоцерківМаз"- на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 27.11.2012р. у справі №5024/533/2012 залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Банк Форум" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „БілоцерківМаз" 32190 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарського суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 15.02.2013р.

Головуючий суддя Таран С.В.

Суддя Бойко Л.І.

Суддя Величко Т.А.