Рішення № 29339736, 05.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/16438-2012 05.02.13За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 10 226,18 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна (надалі- ПрАТ «СК «Граве Україна») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (надалі - ПрАТ«СК «Перша») про стягнення 10 226,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/16438-2012, розгляд справи призначено на 06.12.2012.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 06.12.2012 не з'явилися,

Витребувані судом докази не подали, але через канцелярію суду подали клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дані клопотання та ухвалою розгляд справи відклав на 27.12.2012.

Представник позивача в судове засідання 27.12.2012 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.12.2012 з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Під час розгляду судової справи 27.12.2012 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошено перерву на 10.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 10.01.2013 повторно не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, але через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 8036,30 грн.

Представник відповідача в судове засідання 10.01.2013 з'явився, дав пояснення по справі, подав відзив на позовну заяву та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив дане клопотання та відклав розгляд справи на 05.02.2013.

Представник позивача в судове засідання 05.02.2013 втретє не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 05.02.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження позивача є: 79044, Львівська обл., м. Львів, Франківський р-н, вул. Метрологічна, буд.2.

Ухвали суду за вказаною адресою отримані позивачем 27.11.2012, 17.12.2012 та 18.01.2013, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №79044 05777888, № 79044 05843422, № 79044 05866066 відповідно ( в матеріалах справи).

Місцезнаходження відповідача є: 04116, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Старокиївська, буд.10, літера «И».

Ухвали за вказаною адресою отримані відповідачем 26.11.2012 та 17.12.2012, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №04116 07466327 та № 04116 09066776 відповідно ( в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2009 між ЗАТ СК «Граве Україна», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Граве Україна» (надалі-позивач) та ТОВ «Танк Транс» (надалі - страхувальник) було укладено Договір страхування № 044939.030-0125.001 (надалі - договір), за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля «Мерседес-Бенц», д.н. ВС 0498 АС.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

04.10.2010 на а/д М-10-01 Західний обхід м.Львів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів : застрахованого позивачем автомобіля «Мерседес-Бенц», д.н. ВС 0498 АС та автомобіля «ВАЗ», д.н. К 4257 ОС.

Із довідки ВДАІ про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ», д.н. К 4257 ОС, яким спричинено ДТП і потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Мерседес-Бенц», д.н. ВС 0498 АС , знаходився під керуванням Чепканич Василя Івановича,

Згідно з постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 23.11.2010 (справа № 3-2391/2010 р.) Чепканич Василя Івановича за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Мерседес-Бенц», д.н. ВС 0498 АС, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно до Звіту № 504 від 25.10.2010, наданим судовим експертом Вербовим В.В., вартість матеріального збитку, нанесеного власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП становить 19 677,36 грн. (копія в матеріалах справи).

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, страхового акту № CHT/04439.030-0125.0001/1 від 30.12.2010, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування у розмірі 13 297, (тринадцять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 80 копійок шляхом проведення взаємозаліку боргів з страхувальником, що підтверджується Актом про взаємозалік боргів від 30.12.2010 (в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Чепканич В.І. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», д.н. К 4257 ОС ним відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність Чепканич В.І., як водія автомобіля, на дату ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Перша» згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ № 201685, що підтверджується довідкою МТСБУ № 31388/7-3-11 від 03.12.2012.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ за полісом ВЕ № 201685 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу не підлягає зменшенню у зв'язку з вирахуванням франшизи у розмірі 510 грн. відповідачем при частковій добровільній оплаті в сумі 3 353, 39 грн.

Таким чином, на думку суду до позивача перейшло в межах суми 5 633,53 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Позивач з вимогою про сплату страхового відшкодування № 22094 від 21.03.2012 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати заподіяну в результаті ДТП шкоду.

Відповідач у своєму листі №1266 від 07.05.2012 відмовив позивачу у виплаті відшкодування шкоди, заподіяну в результаті ДТП.

Позивач подав до Моторного (транспортного) страхового бюро України скаргу на відмову у виплаті страхового відшкодування (вих.№25139 від 28.05.2012), після чого відповідач частково здійснив виплату у розмірі 3 353,39 грн., мотивуючи це тим, що позивач невірно розрахував суму страхового відшкодування, не врахувавши суми зносу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в сумі 660, 76 та 3% річних в сумі 1432, 51 грн.

Відповідач заперечив проти виплати штрафних санкцій , зазначивши, що стягнення пені та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання є безпідставним.

З такою позицією відповідача суд погоджується тільки щодо стягнення пені, так як відповідно до ст.547 та п.1ч.2ст.551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України виплаченого страхового відшкодування , отже між сторонами у справі відсутні як договірні зобов'язання, так і грошові зобов'язання.

Оскільки спеціальними законами (Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), які застосовуються до даних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає ., відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені у розмірі 660,76 грн.

При цьому, Положення п. 37.2 ст32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі.

Згідно п.37.2 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ,яка діє у період ,за який нараховується пеня.

Таким чином, п.37.2 ст.32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Аналогічна правова позиція закріплена в постанові Верховного суду від 26.09.2012 у справі 4/27-3520-2011 та Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі №44/157.

Однак суд погоджується з твердженням заявника про те, що положення ч.2 ст.625 УК України щодо стягнення 3% річних в сумі 132. 51 грн. , нарахованих на суму страхового відшкодування, підлягаючого до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних та і позадоговірних грошових зобов»язань, в тому числі у до зобов»язань відшкодування шкоди в порядку регресу, незалежно від підстав їх виникнення, визначених ст..11 ЦК України. А тому , на думку суду, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних є обгрунтованою і такою, що підлагає задоволенню.

Враховуючи, що відповідач в порядку досудового врегулювання спору здійснив виплату позивачеві страхового відшкодування в порядку регресу суму у розмірі 3 353,39 грн, то оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 165 грн. 46 коп., на відповідача - 1444 грн.04 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (04116, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Старокиївська, буд.10, літера «И»; ідентифікаційний код 31681672) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (79044, Львівська обл., м. Львів, Франківський район, вул. Метрологічна, буд.2; ідентифікаційний код 19243047) суму страхового відшкодування у розмірі 5 633 (п»ять тисяч шістсот тридцять три) грн. 53 коп., 3% річних в сумі 132( сто тридцять дві) грн.51 коп та судовий збір у розмірі 1 444 (одну тисячу чотириста сорок чотири) грн. 04 коп.

3. В іншій частині позову-відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л. Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 12.02. 2013