Ухвала суду № 29338001, 04.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р.справа № 18/284/06-АП-9/143/07-АП-11/406/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача: - Мажара О.О. дов від 24.05.2011

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 11 червня 2010 року

у справі № 18/284/06-АП-9/143/07-АП-11/406/08-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВторПромСировина»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВторПромСировина»звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень (т.1 а.с. 135), просило скасувати податкові повідомлення-рішення, від 02.03.06 № 0002692302/2, від 17.05.06 № 0002692302/3, прийняті ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 556005 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не визнає суму бюджетного відшкодування, заявлену позивачем, яка фактично підтверджена відповідними податковим деклараціями та по яким сплачені кошти. Факт придбання товару підтверджено відповідними первинними документами - угодами і видатковими накладними; факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбання товару - платіжними дорученнями; факт виникнення у контрагентів позивача відповідно суми податкових зобов'язань з ПДВ, яка кореспондується з сумою податкового кредиту, підтверджується даними податкових декларацій постачальників, на які є посилання безпосередньо в акті перевірки.

Постановою господарського суду Запорізької області від 11.06.10 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 0002692302/2 від 02.03.06, № 0002692302/3 від 17.05.06.

Відповідач, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу (т.6 а.с.14), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, але не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, подав письмові заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем за результатами проведеної 17.11.2005 планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "ВторПромСировина" за період з 01.07.2004 по 30.06.2005 (акт № 145/23-2/31508061 від 17.11.2005) та з урахуванням результатів розгляду скарг позивача, поданих в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 02.03.06 № 0002692302/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 556005 грн. за періоди липень, серпень, листопад, грудень 2004 року, січень-травень 2005 року, нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 237155,50 грн.

від 17.05.06 № 0002692302/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування у загальному розмірі 556005 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 237155,50 грн.

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп.1.8, ст.1, пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 590839,00 грн., в т.ч. за липень 2004 року -на 19009,00 грн., за серпень 2004 - на 162918,00 грн., за листопад 2004 року - на 25003,00 грн., грудень 2004 року - на 26361,00 грн., січень 2005 року -на 58741,00 грн., лютий 2005 року -на 200446,00 грн., березень 2005 року - на 32169,00 грн.. квітень 2005 року -на 9360,00грн., травень 2005 року -56832,00 грн.

Перевіркою правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено, що відповідно до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) у вказаних періодах підприємство згідно податкових накладних включило до складу податкового кредиту, зокрема, суми податку на додану вартість по операціях з придбання у TOB "Стронг", TOB " Вікан", ТОВ - "МТ Сервіс", TOB "Юрт Сервіс", ПП "ААА", TOB "ЮВК- Плюс" металобрухту та брухту чорних та сталевих металів.

На підставі відомостей, отриманих від органів державної податкової служби (листи, інформаційні довідки, пояснення контрагентів) по ланцюгу придбання до виробника по основним постачальникам в акті перевірки вчинено запис про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, пов'язаних з придбанням металобрухту, з тих підстав, що по ланцюгах постачання (2-й -6-й ланцюги) виявлено підприємства, які не звітують податковому органу, не здійснюють господарської діяльності або не відображують своїх податкових зобов'язань.

Такий висновок податковий орган зробив з посиланням на прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Вважає, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновку відповідача, оскільки такий висновок базується на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

Крім того, висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, є помилковими, відомості про контрагентів постачальника позивача, та їх контрагентів не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і його постачальниками, переліченими вище.

Факт отримання позивачем товару від вказаних постачальників в межах укладених договорів поставки, відповідачем не заперечується, підтверджений відповідними первинними документами.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства безпосередніми контрагентами позивача або їх контрагентами та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час укладення договорів поставки металобрухту та брухту чорних та сталевих металів, їх виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку.

Крім того, наведені відповідачем обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.

В будь-якому випадку порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлені, перебували на обліку в податковому органі як платники податку на додану вартість.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача в якості платників податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними вище особами у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

За правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Проти факту реальності здійсненої позивачем операції з отримання ним товару та оплати його вартості відповідач не заперечує.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість.

Таким чином, позивачем правомірно до податкового кредиту включено суму, сплаченого при придбанні товару (послуги) податку на додану вартість, яка підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість, у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшенні розміру бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, передбачені ст.202 КАС України для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 11 червня 2010 року у справі № 18/284/06-АП-9/143/07-АП-11/406/08-АП -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко