Постанова № 29337148, 12.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2013 року 08:39 № 826/755/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І., секретаря судових засідань Корніюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІНАТ»до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування рішення у формі листа № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р. про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р. за участю представників сторін:

від позивача: Бойчук Д.Л. (довіреність від № б/н від 10.01.2013 р.)

від відповідача: Харко Д.М. (довіреність № 751/9/10.2-09 від 25.01.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 12.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗІНАТ» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування рішення у формі листа № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р. про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/755/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 12.02.2013 р.

В судовому засіданні 12.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС у формі листа № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р. про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем було безпідставно та протиправно відмовлено ТОВ «ЗІНАТ» у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р. (рішення про відмову, що оформлене листом № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р.), оскільки така декларація була заповнена та подана позивачем до податкового органу у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку «Про подання електронної податкової звітності», що затверджена Наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233, та крім того, прийняття податковим органом зазначеної декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р., підтверджується надісланим ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС позивачу підтвердженням у вигляді Квитанції № 2, якою, в свою чергу, було повідомлено, що документ (декларацію) прийнято на районному рівні.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.02.2013 р. позов не визнав та в судових дебатах просив суд у задоволенні позову відмовити повністю з тих підстав, що подана позивачем засобами електронного зв'язку декларація з податку на додану вартість за листопад 2012 р., була заповнена всупереч встановленому чинним законодавством порядку.

Також, в судовому засіданні 12.02.2013 р. судом було протокольно відмовлено відповідачу в задоволенні його клопотання про закриття провадження у справі.

Зазначене клопотання відповідач обґрунтував тим, що лист податкового органу № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р., яким позивача було повідомлено про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р. - не є рішенням та не має обов'язкового характеру, і відповідно не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття (не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії), а отже, як зазначив відповідач, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, вирішення такого спору не відноситься до компетенції адміністративних судів.

Такі посилання відповідача на обґрунтування зазначеного клопотання суд вважав безпідставними та необґрунтованими, оскільки таким оскаржуваним рішенням податкового органу № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р. було саме відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р., та фактично таким рішенням контролюючого органу було породжено відповідні правові наслідки для позивача, не зважаючи на те, що таке рішення було оформлено саме у вигляді листа.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 12.02.2013. зазначив, що чинним податковим законодавством не передбачено певної форми рішення, яким відмовляється платнику податків у прийнятті податкової декларації, а отже таке рішення може бути прийняте і у формі листа, яким платника податків повідомляється про таке неприйняття податкової звітності.

Згідно п.п. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Тобто чинним законодавством не встановлено обмежень щодо можливості платниками податків оскарження рішень податкових органів, в порядку і строки, передбачені таким законодавством, в якій би формі таке рішення не було прийняте.

Зважаючи на таке, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження в даній адміністративній справі, та вирішив розглядати справу по суті, оскільки в іншому випадку було б порушене право позивача на можливість судового захисту його прав та інтересів при не прийнятті податковим органом податкової звітності.

Отже, розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗІНАТ» (код ЄДРПОУ 33887863) було взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби як платник податків та отримало індивідуальний податковий номер 338878626554.

Позивач, згідно з вимогами, визначеними Податковим кодексом України та Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України «Про подання електронної податкової звітності» від 10 квітня 2008 року № 233, подає до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України податкові декларації з податків, зборів та обов'язкових платежів.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, керуючись вимогами Податкового кодексу України та вимогами вищезазначеної Інструкції № 233, позивачем було сформовано та надіслано в електронному вигляді на електронну адресу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

За наслідками отримання від ТОВ «ЗІНАТ» зазначеної податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, відповідачем було надіслано позивачу підтвердження у вигляді Квитанції № 2 (копія міститься в матеріалах справи), якою, в свою чергу, було повідомлено, що документ (декларацію) прийнято на районному рівні.

Однак, 28.12.2012 р. відповідачем було прийнято рішення у формі листа № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р., яким повідомлено позивача про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р.

Не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС рішенням у формі листа № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р. про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р., позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 розділу 1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233 (далі - Інструкція № 233), податковий документ в електронному вигляді - податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа

Водночас, абзацом шостим пункту 1 розділу 1 Інструкції № 233 встановлено, що подання податкових документів в електронному вигляді - подання податкових документів до органів ДПС у визначеному для документообігу порядку за умови включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді.

Згідно п. 7.5 розділу 3 Інструкції № 233, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Водночас, п. 4.6 розділу 3 Інструкції № 233 визначено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як підтверджується матеріалами справи та не було заперечено відповідачем, податкова декларація ТОВ «ЗІНАТ» з податку на додану вартість за листопад 2012 року, подана позивачем до у ДПІ Печерському районі м. Києва ДПС згідно з вимогами п.п. «в» п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, засобами електронного зв'язку в електронній формі, була згідно Квитанції № 2 прийнята відповідачем 07.12.2012 р. без жодних зауважень.

Таким чином, відповідачем не було визнано, що така податкова декларація сформована позивачем із помилками, та не було повідомлено позивача у текстовому форматі про неприйняття такої податкової декларації, а отже вона була прийнята без будь-яких зауважень щодо її оформлення (заповнення) та подання.

Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач, з абсолютно необґрунтованих підстав прийняв рішення, оформлене у формі листа № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р., яким повідомив позивача, що подана податкова декларація з ПДВ за листопад 2012 року не прийнята, оскільки складена з порушенням вимог статей 46-51 Податкового кодексу України, та запропонував надати нову податкову звітність, оформлену належним чином.

Однак, в оскаржуваному рішенні у формі листа, відповідач жодним чином не конкретизує, як того вимагає чинне законодавство, причин (підстав) відмови в прийнятті такої податкової декларації, а саме те, які конкретно недоліки містить зазначена податкова декларація позивача з ПДВ за листопад 2012 року.

В судовому засіданні 12.02.2013 р. представник відповідача також не зміг надати конкретну та обґрунтовану відповідь стосовно того, які саме правила заповнення податкової звітності були порушені позивачем при заповненні та поданні податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2012 року.

Враховуючи вищезазначені обставини, наявні в матеріалах справи докази, та норми чинного законодавства, суд вважає, що оскаржуване рішення щодо відмови у прийнятті податкової декларації, є відповідно протиправними та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства України.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

В свою чергу, п. 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України визначено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Так, приписами п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний повий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Також, п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України визначено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Так, з огляду змісту податкової декларації з податку на додану вартість позивача за листопад 2012 р. (що наявна в матеріалах справи) вбачається, що вона містить всі обов'язкові реквізити, а саме, тип документа, звітний період за який подається декларація, повне найменування платника податків, ідентифікаційний код, місцезнаходження, індивідуальний податковий номер, найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність та дата подання, декларація підписана керівником та засвідчена печаткою, що в свою чергу, відповідає вимогам вищезазначеного податкового законодавства та позбавляє податковий орган можливості для неприйняття податкової декларації у відповідності до пункту 49.11. статті 49 Податкового кодексу України.

Як було зазначено вище, представник відповідача не зазначив яких саме обов'язкових реквізитів не містить така податкова декларація позивача з податку на додану вартість за листопад 2012 р.

Також, відповідно до п.п. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, з огляду на Квитанцію № 2, якою підтверджено прийняття податковим органом податкової декларації позивача 07 грудня 2012 року, та на зміст зазначеної правової норми, вбачається, що оскаржуване рішенням, оформлене у формі листа № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р. про неприйняття податкової декларації, було надіслано відповідачем із порушенням строку для його направлення, оскільки граничний строк його надсилання був п'ять робочих днів з моменту отримання, тобто 14 грудня 2012 року, проте не 28 грудня 2012 року.

Відповідно до п.п. 49.9.2 абз. 2 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене в сукупності, наявні в матеріалах справи докази та норми наведеного законодавства, суд вважає, що відповідачем було протиправно прийняте оскаржуване рішення у формі листа № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р. про відмову позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності прийнятого ним рішення у формі листа № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р. про відмову позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення щодо заявлених позовних вимог, що підтверджуються допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС, оформленого у формі листа № 45076/10/15-110 від 28.12.2012 р. про відмову ТОВ «ЗІНАТ» у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 18.02.2013 р.