Постанова № 29336709, 15.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2013 р. Справа № 804/1649/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача представника третьої особи Андрющенко А.О. Понікарова А.О. Вергун С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" про скасування постанови про поновлення виконавчого провадження від 10.01.2013 року

ВСТАНОВИВ:

29.01.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить скасувати постанову від 10.01.2013 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Понікарової А.О. про поновлення виконавчого провадження № 35235014 по справі № 2а/0470/4902/12 від 29.08.2012 року про стягнення з ДП «Криворіжтеплоцентраль» на користь ДП «НЕК «Укренерго» грошових коштів в сумі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно виніс постанову про поновлення виконавчого провадження, оскільки стосовно позивача порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Позивач вважає, що мораторій на виконання вимог кредиторів зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань та заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, а тому у відповідача не було правових підстав для поновлення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 30.01.2013 року позовну заяву залишено без руху.

05.02.2013 року позивач через відділ діловодства суду надав необхідні документи.

Ухвалою суду від 06.02.2013 року порушено провадження у адміністративній справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки постанова про поновлення виконавчого провадження від 10.01.2013 року ВП № 35235014 винесена у зв'язку з тим, що з 01.01.2013 року закінчилася процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, а тому були усунуті обставини, що зумовили зупинення виконавчого провадження.

Третя особа у судовому засіданні просила суд вирішити справу у відповідності до законодавства України враховуючи те, що заборгованість позивач погасив у повному обсязі.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

На виконанні у відповідача перебуває виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а/0470/4902/12 про стягнення з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до державного бюджету України штрафу у розмірі 5 100,00 грн. на підставі постанови від 04.10.2011 року № 01-11-44-105.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 26.11.2012 року виконавче провадження ВП № 35235014 зупинено на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з внесенням підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Постановою державного виконавця від 10.01.2013 року поновлено виконавче провадження ВП № 35235014 у зв'язку з закінченням 01.01.2013 року процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу.

У відповідності до п.3.4 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу дії до 01.01.2013 року.

Згідно ч.2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк (ч.5 ст. статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»

Враховуючи те, що 01.01.2013 року закінчився строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", то державний виконавець правомірно поновив виконавче провадження ВП № 35235014 постановою від 10.01.2013 року.

Щодо посилання позивача на дію мораторію на задоволення вимог кредиторів введеного господарським судом Дніпропетровської області під час розгляду справи про банкрутство позивача ухвалою від 07.04.2005 року по справі № Б15/69/05, то суд зазначає наступне.

Згідно п.8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005 року по справі № Б15/69/05 порушено провадження у справі про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У відповідності до ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 07.05.2012 року (номер у ЄДРСР 24704777) та від 11.06.2012 року (номер у ЄДРСР 25128503), відповідно до статей 1 та 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

У відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України

Як вбачається з матеріалів справи постанова від 04.10.2011 року № 01-11-44-105, якою стягнуто з позивача штраф у розмірі 5 100,00 грн. та постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 2а/0470/4902/12 про примусове стягнення цього штрафу, на підставі якої 29.08.2012 року видано виконавчий лист, винесені після порушення провадження у справі про банкрутство позивача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а отже мораторій за задоволення вимог кредиторів не поширюється на дану заборгованість.

На підставі викладено у відповідача не було правових підстав для зупинення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також зазначає, що сплата позивачем розміру заборгованості у виконавчому провадженні ВП № 35235014 у повному обсязі не є підставою для не поновлення виконавчого провадження, а є підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Про те, для того щоб закінчити виконавче провадження, яке було зупинено, державному виконавцю потрібно поновити виконавче провадження, а потім його закінчити у зв'язку фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач діяв під час винесення постанови про поновлення виконавчого провадження від 10.01.2013 року ВП № 35235014 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 15.02.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін