Постанова № 29334912, 11.02.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/146/13-a

"11" лютого 2013 р.Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої Дерех Н.В.

секретаря Вальчук І.М.

за участю:

представників позивача Гуменюк А.М., Лукашов Р.С.

представників відповідача Чайнюк О.В., Магега А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Ілла» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000082210 від 09.01.2013 року та визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « Ілла» ( надалі позивач, ТзОВ « Ілла» ) звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби ( надалі відповідач, ТОДПІ Тернопільської області ДПС, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби № 0000082210 від 09.01.2013 року та визнання дій Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби в частині проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілла» з питань нарахування та повноти сплати податку на прибуток до бюджету за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року неправомірними.

Представники позивача Товариства з обмеженою відповідальністю « Ілла» у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, оскільки вважають, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до спірних правовідносин. Просили суд звернути увагу на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, яка набрала законної сили про скасування між тими ж самим сторонами за аналогічних підстав та обставин, ідентичної суми донарахувань податку на прибуток, а саме повідомлення-рішення про донарахування суми платежу податку на прибуток у розмірі 668851 грн. У відповідності до вимог ст. 72 КАС України обставини , що встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть ті ж особи та за цих же обставин, тому вважаємо що в даному випадку необхідно застосовувати вказану норму закону і повторно скасувати повідомлення-рішення про донарахування суми платежу податку на прибуток у розмірі 668851 грн. А дії Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС є протиправними оскільки достовірно знаючи, що за вказаних обставин є постанова суду про скасування повідомлення-рішення за аналогічних підстав , повторно на товариство накладаються аналогічні фінансові санкції , що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, про те що жодна особа не може бути двічі притягнута до юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення.

Представники відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважають їх безпідставними, оскільки в ході проведеної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства працівниками Тернопільської ОДПІ встановлено порушення п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого TOB «Ілла» занижено податок на прибуток на загальну суму 600025,00 грн. Вказане заниження виникло через заниження валових доходів внаслідок реалізації товарно - матеріальних цінностей за цінами, нижчими рівня «звичайних». І пояснили, що пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. Співставними визнаються умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг), якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обгрунтована. З врахуванням викладеного, представники Тернопільської ОДПІ, вважає висновки викладені в акті перевірки правомірними, а податкове повідомлення-рішення винесене за результатами перевірки законним і обгрунтованим, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача, представників відповідача, дослідивши представлені докази по справі у їх сукупності, встановив наступні факти.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю « Ілла» з питань нарахування та повноти сплати податку на прибуток до бюджету за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012 р., результати якої оформлено актом від 24 грудня 2012 року № 6817/22-10/24625638 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілла» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012р.».

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення Позивачем п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу №2755-УІ від 02.12.2010р. в частині недодержання пп. 1.20.2, п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілла» занизило податок на прибуток на загальну суму 600025 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 131542 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 178258 грн. за 4 квартал 2011 року в сумі 152574 грн.,за І квартал 2012 року в сумі 137651 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки та встановлених у ньому порушень, Тернопільською ОДПІ Тернопільської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 січня 2013 року № 0000082210.

При цьому суд звертає увагу на те що Тернопільською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Ілла» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року. Результати перевірки відображені в акті від 27.08.2012 року № 3160/22-10/24625638 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілла» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року». На основі вищевказаного Акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000852210 від 06 вересня 2012 року, яке оскаржене ТзОВ «Ілла». Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року №2-а-1970/3241/12 визнано протиправним та скасовано вищевказане рішення. Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржила Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція подавши до суду першої інстанції 05.11.2012 року апеляційну скаргу, згодом податковий орган звернувся із заявою про відкликання апеляційної скарги, на основі якої Львівським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу про повернення позовної заяви від 28 січня 2013 року №9104/178904/12.

Також суд вважає за необхідне зазначити те, що перевірка яка проведена податковим органом відповідно до якої складено Акт від 27.08.2012 року № 3160/22-10/24625638 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілла» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року» включає в себе і питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за цей же період

Таким чином, на думку суду, проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю « Ілла» з питань нарахування та повноти сплати податку на прибуток до бюджету за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012 р., результати якої оформлено актом від 24 грудня 2012 року № 6817/22-10/24625638 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілла» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012р.», до набрання законної сили судовим рішенням по справі №2-а-1970/3241/12 від 16 жовтня 2012 року є неправомірним.

Судом встановлено, що ТзОВ «Ілла» за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року здійснювало оптову торгівлю продуктами харчування.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПСК «Теко Бучацьке Райст», ТзОВ ТД «Аванта», ТзОВ «Аскор-Україна», ТРО Бережанське Рай СТ, Козівське Районне споживче товариство, ДП «Норма», ПСК Теко КООП маркет Зборів Райст, Козівське Районне споживче товариство, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 укладено договори купівлі-продажу та договори поставки.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які, не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Порядок визначення звичайних цін та регламентування інших пов'язаних з цим правовідносин передбачених ст. 39 Податкового Кодексу України вступають в дію лише з 01.01.2013 року тому до обревізованого періоду застосовуються положення п. 1.20. ст. 1 силу Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств".

При визначенні звичайної ціни на товари (роботи, послуги) необхідно враховувати, що відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги) а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними, юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати ( продати) товар ( роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватись, однорідні товари ( роботи, послуги) - товари (роботи, послуги) які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються із схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п. п. 1.20.2 п.1.20 ст. і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, При цьому умови договорів на ринку ідентичних ( у разі відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам). Стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на 1 організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну ( біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Підпунктом 1.20.5. п.1.20 ст. і вищевказаного закону визначено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена за принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни -у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів вищевказаного пункту, підпунктом 1.20.5 -1. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що для доказів обгрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість», та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Підпунктом 1.20.8 п.1.20 вищевказаного Закону передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, вставленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з аналізу договорів купівлі-продажу та договорів поставки вбачається, що їх умови істотно відрізняються один від одного, а саме мають різний термін відтермінування по оплаті за товар (оскільки чим більший термін відтермінування за товар, тим товар є дорожчим за аналогічний коли оплата за нього здійснюється одразу чи в коротші строки, це обумовлено поповненням обігових коштів на товаристві та рівнем інфляції), обсяг поставленого товару та пункт доставки товару (оскільки, чим більша відстань доставки товару тим більша його вартість, що зумовлюється витратами на транспортні послуги та вартості паливо-мастильних матеріалів), а тому суд приходить до висновку, що ціна на предмет даних договорів, а саме, на продукти харчування одного договору не може ставитись в пряму залежність від іншого.

Позивачем враховувалися такі умови в договорах при їх укладенні, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. Також потрібно враховувати звичайні при укладені угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, зважати на:

- знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги);

- втрату товарами якості або інших властивостей;

- закінчення (наближення дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); . збут неліквідних або низько ліквідних товарів;

- маркетингову політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки;

- надання дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів;

терміни розрахунків за товар.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ці (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) в народному господарстві застосовуються вільні ціни тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Таким чином, норми Закону України «Про ціни та ціноутворення», Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборони державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Так, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст.ст. 638 - 640 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 цього Кодексу, виникають зобов'язання. В силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами - заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 Цивільного кодексу України).

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено, а судом не здобуто доказів того, що позивач не врахував рівня звичайної ціни на товари, оскільки різним суб'єктам підприємницької діяльності здійснював продаж однорідних по типу товарах з різною торгівельною надбавкою по цінах, що призвело до невірного визначення звичайної ціни.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « Ілла» підлягають до задоволення в повному обсязі..

керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86,160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби № 0000082210 від 09.01.2013 року та визнати дії Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби в частині проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю « Ілла» з питань нарахування та повноти сплати податку на прибуток до бюджету за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року неправомірними.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.