Рішення № 29334855, 12.02.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2013 р. Справа №18/2436/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Пром Оіл", юридична адреса: вул. Переїзна, 3, м. Донецьк, 83085; адреса для листування: вул. Баумана, 12, м. Донецьк, 83085

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра-2007", юридична адреса: с. Гурбунці, Пирятинський район, Полтавська область, 37011; адреса для листування: вул. Червоноармійська, 163, м. Пирятин, Полтавська обл., 37000

про стягнення грошових коштів у сумі 24454,08 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (15.02.2013 р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 24454,08 грн., з яких: 21 885,79 грн. - основна заборгованість за договором поставки № 05/06/12 від 07.06.2012 р., 2139,38 грн. - пені та 428,91 грн. - 3 % річних за період з 09.07.2012р. по 22.01.2013 р. (з урахуванням заяв позивача від 11.01.2013р. та від 22.01.2013р., які прийняті до розгляду ухвалами відповідно від 15.01.2013р. та від 31.01.2013р.).

Представник позивача в засідання суду не з'явився (ухвалою від 31.01.2013р. його явка обов"язковою не визнавалася) та надіслав на адресу суду письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог №15051/2013 від 11.02.2013 р., у якій повідомив про часткову сплату відповідачем 05.02.2013 р. основного боргу у сумі 1885,79 грн., що підтверджується банківською випискою (виписка додається). Згідно ст.22 ГПК України, позивач має право зменшити розмір позовних вимог.

Дана заява приймається судом до розгляду, і позовні вимоги розглядаються в новій редакції. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 20000,00 грн. основного боргу по вказаному договору, 2139,38 грн. пені за період з 09.07.2012р. по 22.01.2013р. , 428,91 грн. річних за цей же період, та відшкодувати судові витрати (у прохальній частині заяви від 11.02.2013р. допущена описка і неправильно зазначена сума боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача: помилково зазначено 24 454,08грн. замість 22 568,29 грн.)

Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав, явку представника у жодне з засідань не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який на вимог у суду наданий державним реєстратором, станом на час розгляду справи відповідач зареєстрований як юридична особа за тією ж адресою, що вказана у позові, статус відомостей про юридичну особу підтверджений.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд тричі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, то справа розглядається без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України. Стосовно дій відповідача, спрямованих на зловживання процесуальними правами та затягування судового процесу, судом винесена окрема ухвала в порядку ст.90 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

07.06.2012 р. між сторонами було укладено договір поставки № 05/06/12 (далі -Договір, арк. спр. 11-14), згідно якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар на умовах і порядку, визначених цим Договором (п.1.1 Договору). Найменування, асортимент, кількість, ціна товару, який поставляється, вказуються у Специфікаціях на кожну окрему партію, які є невід'ємними частинами цього договору(п.1.2 Договору).

Відповідно до п.2.3 Договору датою поставки партії товару є дата, вказана у видатковій накладній. Покупець здійснює розрахунки за отриману партію товару на умовах відстрочення платежу у строк не пізніше 30 календарних днів від дати поставки (п.4.3 Договору).

У випадку порушення покупцем строків оплати товару покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє на момент сплати пені, від вартості неоплаченого у строк товару, за кожен день прострочення (п. 5.1 Договору).

Згідно п. 7.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року включно, а в частині невиконання зобов'язань - до їх повного виконання. Доказів односторонньої відмови від договору сторони суду не надали.

Відповідно до наданої позивачем накладної №ПРН+У515423 від 08.06.2012 р. (копія в матеріалах справи, арк. 16 справи, оригінали оглянуто у засіданні) відповідачу було передано товар на загальну суму 53771,59 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю № 219 від 08.06.2012 р. на отримання його представником Бульда М.М. від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 17).

У строк, встановлений договором, відповідач частково оплатив товар, у зв'язку з чим останньому було направлено претензію №12585/2012 від 12.09.2012 р. з проханням добровільного погашення заборгованості по Договору поставки № 05/06/12 від 07.06.2012 р. (арк. спр. 70).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо передачі товару. Відповідач відповідно до накладної прийняв товар, але повністю не оплатив його у встановлені у договорі строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент розгляду даної справи, за даними позивача, складає 20000,00 грн. (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог).

На підставі викладеного позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2 139,38 грн. пені, а також на підставі ст.625 ЦК України - 428,91 грн. у якості 3% річних за порушення грошового зобов'язання за період з 09.07.2012р. по 22.01.2013 р.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 22568,29 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 20000,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір поставки № 05/06/12 від 07.06.2012 р., Специфікація №1 від 07.06.2012 р. до даного договору, підписані сторонами та скріплені їх печатками; накладна, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлена належним чином, оригінали відповідних документів оглянуті судом у судовому засіданні) та підлягають задоволенню. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Судом перевірено методику розрахунку пені та 3% річних з використанням калькулятора ІПС "Законодавство". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 428,91 грн. 3% річних та 2021,51 грн. пені за період з 09.07.2012 р. по 09.01.2013р. В частині стягнення 117,87 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра-2007" (юридична адреса: с. Гурбунці, Пирятинський район, Полтавська область, 37011; адреса для листування: вул. Червоноармійська, 163, м. Пирятин, Полтавська обл., 37000, п/р 26003064436100 в АТ "УкрСибБанк", МФО 351005, код 34699106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Пром Оіл" (юридична адреса: вул. Переїзна, 3, м. Донецьк, 83085; адреса для листування: вул. Баумана, 12, м. Донецьк, 83085, п/р №26007001303585 в ЗАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, код 33320092) 20000,00 грн. основного боргу, 2021,51 грн. пені, 428,91 грн. - 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 15.02.2013р.

Суддя О.С. Мацко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).