Рішення № 29334796, 12.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/125/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.13 Справа № 5009/4960/12

м. Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Газ-Інвест"

(01042, м.Київ, вул.Академіка Філатова,22/8, офіс 409)

до Державної організації "Комбінат "Зірка"

(69067, м.Запоріжжя, вул.Республіканська,127)

про визнання недійсним договору

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився,

Від відповідача - не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання недійсним з моменту підписання договору про надання послуг №9/1 від 21.03.2011р., що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Газ-Інвест" та Державною організацією "Комбінат "Зірка".

Ухвалою господарського суду від 28.12.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5009/4960/12, справі присвоєно номер провадження 20/125/12, судове засідання призначено на 11.01.2013р. На підставі ст.77 ГПК України у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 24.01.2013р., потім на 12.02.2013р..

12.02.2013р. справу розглянуто, оголошено рішення у повному обсязі.

У судове засідання 12.02.2013р. позивач, відповідач не з'явилися. Будь-яких заяв, клопотань, відзивів, пояснень до суду не надходило.

Про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином: ухвала суду про порушення провадження у справі і призначення судового засідання направлена завчасно до судового засідання та згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення вручена позивачу 08.01.2013р., відповідачу 04.01.2013р.. Ухвали про відкладення розгляду справи (двічі) у зв'язку з неявкою сторін та неподанням ними витребуваних документів завчасно направлені сторонам на адреси, вказані у позовній заяві і до суду не повертались.

Оскільки позивач свого представника в судове засідання не направив, про свою позицію за заявленим ним позовом суд не повідомив, заяв про зміну предмету або підстав позову до початку розгляду справи по суті, про відмову від позову від позивача не надходило, судом розглядаються позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п.1.1 спірного договору виконавець (відповідач) надає послуги по прийманню (зливу), зберіганню, наливу (відпуску) нафтопродуктів замовнику (позивачу) по їх кількості та якості на усіх етапах перевалки, а замовник зобов'язується своєчасно приймати та оплачувати надані послуги. Договір від імені Державної організації "Комбінат "Зірка" підписано генеральним директором Бутимом В.М. При цьому, як на підставу підписання договору генеральним директором, вказано статут Державної організації "Комбінат "Зірка". Пунктом 7.5 Статуту відповідача, що затверджений наказом Держрезерву України від 17.12.2008р. №338, передбачено, що генеральний директор організації діє без доручення від імені організації, представляє її інтереси в усіх установах, підприємствах, організаціях, перед фізичними особами, укладає контракти, договори, угоди, передбачені п.7.4 цього Статуту. Пунктом 7.4 Статуту відповідача передбачено, що генеральний директор самостійно укладає правочини, розмір зобов'язань по яких не перевищує 100 000,00грн., в тому числі: договори на комунальне обслуговування організації (газо, електро-, водопостачання та таке інше), та на придбання матеріальних цінностей для поточної діяльності; договори, які забезпечують діяльність організації відповідно до видатків, затверджених кошторисом; в разі наявності правових підстав - інші правочини. Одночасно, згідно з положень п.8.1 Статуту відповідача укладення договорів на суму більше 100 000 грн. потребує попереднього погодження уповноваженим органом управління організації. Жодного попереднього погодження уповноваженого органу управління відповідача при укладені договору про надання послуг №9/1 від 21.03.2011р.останнім не було отримано. Таким чином, позивач вважає, що спірний договір укладено керівником відповідача поза межами цивільної дієздатності. На підставі ст..ст.92,203,215 ЦК України просить позов задовольнити.

Відповідач до суду тричі не з'являвся, письмовий відзив та інші документи, витребувані судом, не надав. Причини неявки суду не повідомив. Про час та місце судового слухання повідомлений завчасно, належним чином.

Суд визнав за можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2011р. між Державною організацією "Комбінат "Зірка" (виконавець) в особі генерального директора Бутима В.Н., що діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Газ-Інвест" (замовник) укладено договір про надання послуг №9/1. За умовами договору виконавець надає послуги по прийманню (зливу), зберіганню, наливу (відпуску) нафтопродуктів замовника по їх кількості і якості на всіх етапах перевалки (далі - послуги), а замовник зобов'язався своєчасно приймати і оплачувати надані послуги (п.1.1).

У розділі 6 договору встановлена вартість послуг і порядок розрахунків. Відповідно до п.п.6.1,6.2,6.3 вартість послуг виконавця в нормативний строк встановлено у розмірі 35 грн.00 коп., в.т.ч. ПДВ -20% за одну тону прийнятої на зберігання партії нафтопродуктів. Строк нормативного зберігання становить 6 календарних місяців з моменту приймання чергової партії нафтопродуктів на зберігання. Вартість послуг виконавця за кожний наступний місяць встановлено у розмірі 18 грн.00 коп., в т.ч. ПДВ-20% за 1 тону залишку партії нафтопродуктів. Вартість послуг може бути переглянута шляхом корегування на індекс інфляції за попередній місяць. Вартість послуг виконавця може бути також змінена у випадку зміни розрахункової вартості послуг виконавця відповідно до рішення його вищого органу.

Оплата вартості послуг виконавця проводиться шляхом 100% оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п.п.6.5, 6.6). Розрахунки проводяться на підставі рахунків на оплату (п.6.7).

Строк дії договору згідно з п.11.1 - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2011р., а в частині розрахунків за надані послуги - до повного їх виконання.

15.09.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору, при цьому від імені Державної організації "Комбінат "Зірка" додаткову угоду підписано іншим генеральним директором - Дациком С.М. Згідно з додатковою угодою сторони змінили п.11.1 і встановили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і дії до 31.12.2012р., а в частині розрахунків за надані послуги - до повного їх виконання.

ТОВ "Пром-Газ-Інвест", вважаючи, що договір про надання послуг №9/1 від 21.03.2011р. підписаний генеральним директором Державної організації "Комбінат "Зірка" поза межами цивільної дієздатності, у грудні 2012р. звернувся до господарського суду з вимогою визнати його недійсним з моменту підписання.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши дослідженні докази, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Як слідує зі змісту договору №9/1 від 21.03.2011р., за своєю правовою природою цей договір є договором про надання послуг. Відносини з надання послуг регулюються нормами глави 63 ЦК України (ст.ст.901-907).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами глави 63 ЦК України істотними умовами договору на надання послуг є предмет договору, розмір плати, строки її сплати та термін дії договору. Договір №9/1 від 21.03.2011р. містить усі істотні умови, необхідні за законом.

Позивач просить визнати недійсним спірний договір на підставі ст.ст.92,203,215 ЦК України, стверджуючи, що договір підписаний генеральним директором відповідача поза межами цивільної дієздатності

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч.1-3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 92 ЦК України мається визначення цивільної дієздатності юридичної особи. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Частиною 3 цієї статті передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення закону є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 09.03.1968 (68/15 ЄЕС). Так, згідно з ч.2 ст.9 директиви межі повноважень органів компанії, що випливають з статутів або рішення компетентного органу, ніколи не можуть розглядатись як шкідливі для третіх сторін, навіть якщо вони були оголошені.

Суд бере до уваги, що однієї із складових цивільної дієздатності юридичної особи є правочиноздатність, зміст якої полягає у здатності юридичної особи бути стороною правочину, у тому числі, здатність самій здійснювати той чи інший правочини.

Статтею 207 ЦК України встановлені вимоги до письмової форми правочину. Згідно з ч.2 ст.207 правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Спірний договір скріплений печатками, підписано від імені юридичної особи Державної організації "Комбінат "Зірка" генеральним директором.

Стверджуючи, що договір підписаний генеральним директором відповідача поза межами цивільної дієздатності, позивач посилається на певні пункти Статуту відповідача.

Відповідно до п.7.1 Статуту Державної організації "Комбінат "Зірка" управління організацією здійснює її керівник - генеральний директор. Згідно з п.7.4 Статуту генеральний директор самостійно укладає правочини, розмір зобов'язань по яких не перевищує 100 000грн. Пунктом 7.5 передбачено, зокрема, що генеральний директор організації діє без доручення від імені організації, представляє його інтереси в усіх установах, підприємствах, організаціях, перед фізичними особами; укладає контракти, договори, угоди, передбачені п.7.4 цього Статуту. Генеральний директор організації за попереднім погодженням з уповноваженим органом управління вчиняє правочини, пов'язані з діяльністю організації, розмір зобов'язань по яких перевищує 100 000грн. У п.8.1 статуту встановлено, що до компетенції уповноваженого органу управління належить погодження вчинення правочинів, розмір зобов'язань по яких перевищує 100 000грн.

Разом з тим, приписами ст.ст. 33,34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору, суд дає оцінку договору на момент його укладення.

По-перше, суд вважає недоведеним твердження позивача, що спірний договір вимагав погодження і таке погодження відсутнє, оскільки ст.204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину. У спірному договорі не вказана загальна сума договору, і жодного доказу у підтвердження факту надання послуг на суму більше 100 000грн. позивач суду не надав. Більш того, відповідно до статуту відповідача вимагалось погодження вчинення правочинів, розмір зобов'язань по яких перевищує 100 000грн. Однак, за умовами спірного договору відповідач не мав грошових зобов'язань.

По-друге, враховуючи підставу позову, суд також, крім ст.92 ЦК України, керується ст. 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Суд вважає, що із змісту ст.ст.92, 241 ЦК України слідує, що ці норми направленні на захист інтересів юридичної особи, від імені якої виступає представник (в даному випадку юридичної особи - відповідача, яку представляв генеральний директор), а не іншого контрагента за правочином (договором).

Згідно з нормою ст. 1 ГПК України, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, ТОВ "Пром-Газ-Інвест", звертаючись з позовом про визнання недійсним договору, згідно з приписами ст. 1 ГПК України та ч. 3 ст. 215 ЦК України мав зазначити в позовній заяві, які саме його права або майнові інтереси зачіпаються або порушуються внаслідок укладення спірного договору і на виконання вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України довести ці обставини за допомогою належних і допустимих доказів. Втім, під час розгляду справи позивач таких обставин не довів, а позовна заява таких відомостей не містить взагалі. Крім, того, жодного доказу про обізнаність позивача на момент укладення спірного договору про обмеження, на які він посилається, він також суду не надав.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не довів за допомогою належних засобів доказування суперечність спірного договору вимогам чинного законодавства та порушення будь-яких прав або охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок укладення цього договору, що зумовлює відмову у позові.

Згідно з ст. 129 Конституції України, ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. На наведених вище підставах суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним з моменту підписання договору про надання послуг №9/1 від 21.03.2011р. недоведеними, тому у задоволенні позову відмовляється повністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Провадження у даній справі було порушено судом ухвалою від 28.12.2012р., яка згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення вручена позивачу 08.01.2013р., відповідачу 04.01.2013р. Розгляд справи в зв'язку з неявкою позивача та відповідача неодноразово відкладався на 11.01.2013р., на 24.01.2013р., потім на 12.02.2013р.. Разом з тим, позивач та відповідач своїх представників до суду жодного разу не направили, витребувані судом документи без поважних причин не надали. При цьому суд бере до уваги, що відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Жодна ухвала суду про відкладення розгляду справи ні від позивача, ні від відповідача до суду не повернулась.

Зазначені дії позивача та відповідача судом розцінені як ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, зловживання позивачем та відповідачем своїми процесуальними правами.

Пунктом 3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки: стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК). Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами. Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж

розумного строку (п. 3.14 зазначеної Постанови).

Явка позивача та відповідача до суду в справі №5009/4960/12 була визнана судом обов'язковою. Ухвалами суду від 28.12.2012р., 11.01.2013р., 24.01.2013р. позивача було зобов'язано надати оригінали (для огляду) статутних документів, виписки з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію юридичної особи, оригінали усіх документів, доданих до позовної заяви, в тому числі оригінал договору про надання послуг №9/1 від 21.03.2011р. з додатками, змінами і доповненнями; листування по суті спору (з доказами направлення або вручення вихідної кореспонденції); нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог; докази в підтвердження повноважень О.В.Шевцова. Цими ж ухвалами відповідача було зобов'язано надати оригінали (для огляду) та завірені копії (до матеріалів справи) Статутних документів, виписки з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію юридичної особи; оригінал договору про надання послуг №9/1 від 21.03.2011р.; листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення вихідної кореспонденції); письмовий відзив з нормативним та документальним обґрунтуванням заперечень на позов. Ухвалами суду від 11.01.2013р., 24.01.2013р. позивача та відповідача було попереджено про відповідальність за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону.

За таких обставин, враховуючи зловживання позивачем та відповідачем своїми процесуальними правами, які полягають в нез'явленні представників у судові засідання та в неподанні ними без поважних причин витребуваних судом документів (доказів), суд вважає за необхідне стягнути з позивача та відповідача (з кожного) на підставі п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 300,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49,75, 82-85, п.5 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Газ-Інвест" до Державної організації "Комбінат "Зірка" про визнання недійсним із моменту підписання договору про надання послуг №9/1 від 21.03.2011р. відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Газ-Інвест" (01042, м. Київ, вул. А.Філатова, 22/8, офіс 409, код ЄДРПОУ 37403355, п/р 260031768101 в ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", МФО 380281) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м.Запоріжжі (Орджонікідзевський район), код класифікації доходів бюджету 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, № рахунку 31215206783007) суму 300 (триста) грн. 00 коп. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону. Видати наказ.

Стягнути з Державної організації "Комбінат "Зірка" (69067, м. Запоріжжя, вул. Республіканська, 127, код ЄДРПОУ 14373271, п/р 31259273211568 в ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м.Запоріжжі (Орджонікідзевський район), код класифікації доходів бюджету 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, № рахунку 31215206783007) суму 300 (триста) грн. 00 коп. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону. Видати наказ.

Повне рішення складено 12.02.2013р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.