Постанова № 29334700, 14.02.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року м. Луцьк

Справа № 803/5/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Луцьку адміністративну справу за позовом Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби до Фермерського господарства «Агродрайв» про стягнення податкового боргу з банківських рахунків платника податку,

ВСТАНОВИВ:

Любомльська міжрайонна державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби (далі – Любомльська МДПІ Волинської області, позивач, інспекція) звернулася в суд з адміністративним позовом до Фермерського господарства «Агродрайв» (далі – ФГ «Агродрайв», відповідач, підприємство) про стягнення на користь місцевого бюджету Шацької селищної ради податкового боргу з єдиного податку у розмірі 68 878,00 грн. з банківських рахунків платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є суб’єктом підприємницької діяльності, перебуває на обліку як платник податків у Любомльській МДПІ Волинської області та всупереч вимогам податкового законодавства не сплатив узгоджені грошові зобов’язання у сумі 68 878,00 грн. Заборгованість підприємства виникла внаслідок несплати самостійно визначеного грошового зобов’язання по єдиному податку. На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з ФГ «Агродрайв» на користь місцевого бюджету Щацької селищної ради податковий борг у сумі 68 878,00 грн. з банківських рахунків платника податків.

Позивачем 04 лютого 2013 року була подана заява про зміну позовних вимог, в якій останній змінює предмет позову та просить суд стягнути з ФГ «Агродрайв» на користь місцевого бюджету Щацької селищної ради податковий борг у сумі 81 219,25 грн. з банківських рахунків платника податків (а.с.48-49).

У зв’язку з необхідністю надання суб’єктом владних повноважень доказів надіслання відповідачу копії заяви про зміну позовних вимог та додатків до неї відповідно до статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання відкладено на 15:00 14 лютого 2013 року (а.с.61 зворот).

Позивач, суб’єкт владних повноважень, свого представника у судове засідання не направив, проте 14 лютого 2013 року представник позивача подав клопотання в якому просить розгляд справи проводити за його відсутності та надав суду докази надіслання заяви про зміну позовних вимог з додатками до неї ФГ «Агродрайв» . Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити (а.с.66-69).

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, причин неявки суду не повідомив, заперечень на позовну заяву не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи повісткою, надісланою за місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яку отримав уповноважений представник підприємства 05 лютого 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4400000364773 від 07 лютого 2013 року (а.с.64).

Крім того, 12 лютого 2013 року відповідачем подано клопотання, в якому останній просить відкласти розгляд справи у зв’язку з перебуванням 13 лютого 2013 року голови ФГ «Агродрайв» у службовому відряджені в Республіці Білорусь. Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання за необґрунтованістю, оскільки відповідачем у клопотанні зазначено день розгляду справи 11:00 13 лютого 2013 року, хоча у повістці вказано 15:00 14 лютого 2013 року, та не надано обґрунтованих доказів неможливості прибуття представника у судове засідання 14 лютого 2013 року (відсутній наказ, направлення на відрядження тощо) (а.с.65).

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Як передбачено частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання представники сторін не прибули (при цьому, представником позивача було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності), що не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що фермерське господарство «Агродрайв» зареєстроване як юридична особа Шацькою районною державною адміністрацією Волинської області 26 лютого 2010 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ №839337 від 17 липня 2012 року (а.с.12-13). Як вбачається з довідки відділу статистики у Шацькому районі Головного управління статистики у Волинській області серія АБ №442685 від 17 липня 2012 року підприємство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (а.с.10-11)

Згідно довідки за формою №4-ОПП від 20 липня 2012 року №998 відповідач взятий на облік у Любомльській МДПІ Волинської області (а.с.9).

Підприємство є платником єдиного податку, що вбачається з наявної в матеріалах справи копії декларації платника єдиного податку – юридичної особи за 2010 рік (а.с.21-23).

Станом на 01 лютого 2013 року за підприємством рахується податковий борг з єдиного податку у розмірі 81 219,25 грн., що підтверджується даними облікової картки платника податків (а.с.52).

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість ФГ «Агродрайв» зі сплати єдиного податку виникла на підставі самостійно нарахованих позивачем податкових зобов’язань у податковій декларації платника єдиного податку – юридичної особи за 2010 рік, а також на підставі податкового-повідомлення рішення від 11 січня 2013 року №0000012301. Згідно з даними рядку 11 декларації, заборгованість підприємства за основним платежем становить 66 872,00 грн. Відповідно до даних рядку 13 декларації, відповідач самостійно розрахував штрафні санкції зі сплати єдиного податку у розмірі 2006,00 грн. Відтак, загальний розмір самостійно розрахованого фермерським господарством «Агродрайв» податкового зобов’язання з єдиного податку за 2010 рік становить 68 878,00 грн. (а.с.21-23).

Крім того, на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки від 19 вересня 2012 року №47/22/36639060 Любомльською МДПІ Волинської області винесено податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2013 року №0000012301, яким Фермерському господарству «Агродрайв» збільшено податкове зобов’язання з єдиного податку за основним платежем на 9 873,00 грн. та за штрафними санкціями на 2 468,25 грн. (а.с.51, 53-59).

Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача з єдиного податку за 2010 рік становить 81 219,25 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу сплати податкового зобов’язання з єдиного податку за 2010 рік. До 01 січня 2012 року вищезазначені правовідносини регулювалися Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98 (далі – Указ №727/98), а з 01 січня 2012 року – главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 3 Указу №727/98 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, суд приходить висновку, що сума не сплаченого відповідачем єдиного податку за 2010 рік у розмірі 81 219,25 грн., частина якої (68 878,00 грн.) розрахована відповідачем самостійно, а інша частина (12 341,25 грн.) розрахована податковим органом, є податковим боргом фермерського господарства «Агродрайв».

За правилами пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Статтею 20 Податкового кодексу України встановлені права органів державної податкової служби. Зокрема, згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Матеріалами справи підтверджується, що Фермерське господарство «Агродрайв» має відкриті у банківських установах рахунки, що підтверджується довідкою Любомльської МДПІ Волинської області (а.с.33 зворот).

Любомльською МДПІ Волинської області вживалися заходи досудового погашення заборгованості відповідача. Зокрема, 19 вересня 2012 року ФГ «Агродрайв» була направлена податкова вимога №21 (а.с.20). Рішенням начальника Любомльської МДПІ Волинської області від 10 серпня 2012 року №23 підприємству було розстрочено податкове зобов’язання з єдиного податку на період з 10 серпня 2012 року по 17 грудня 2012 року. У зв’язку з порушенням відповідачем умов погашення заборгованості рішенням від 14 листопада 2012 року №2 розстрочення було скасоване (а.с.28, 30). Отже, зазначені заходи досудового стягнення заборгованості не призвели до погашення податкового боргу з єдиного податку фермерського господарства «Агродрайв».

Оскільки матеріалами справи підтверджена наявність у ФГ «Агродрайв» податкового боргу у розмірі 81 219,25 грн., відповідачем до суду заперечень щодо розміру вказаної заборгованості або доказів її сплати суду не надано, тому суд дійшов висновку, що вимоги Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби до фермерського господарства «Агродрайв» про стягнення податкового боргу з єдиного податку у розмірі 81 219,25 грн. з банківських рахунків платника податку є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись частиною шостою статті 128, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби до Фермерського господарства «Агродрайв» про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства «Агродрайв» до місцевого бюджету Шацької селищної ради податковий борг з єдиного податку в сумі 81 219,25 грн. (вісімдесят одна тисяча двісті дев’ятнадцять гривень двадцять п’ять копійок) з банківських рахунків платника податку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. І. Смокович