Рішення № 29333449, 04.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/62/2013 04.02.13

За позовом Державного підприємства "Клавдіївське лісове господарство"

до Фізичної особи - підприємеця Данкевич С.М.

про стягнення 1930,27 грн.

суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Баришенко С.В. за довіреністю.

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 04.02.2013, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Клавдіївське лісове господарство " (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Данькевича Сергія Миколайовича (надалі - відповідач) про стягнення 1 930,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не належним чином виконав обов'язки, взяті на себе за договором № 33Ґ10 купівлі-продажу необробленої деревини, в частині повноти сплати грошових коштів за поставлену лісопродукцію, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість.

Так, на підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 1 930,27 грн., з яких 1 757, 00 грн.- основного боргу, 101,23 грн. - 3% річних, 72,04 грн. - пені та судові витрати у розмірі 1 701, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 було порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2013.

16.01.2013, через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи, що витребовувались ухвалою суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.01.2013 розгляд справи було відкладено на 04.02.2013 у зв'язку з неявкою представник відповідача.

В судове засідання призначене на 04.02.2013 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач не забезпечив явку в судове засідання повноважного представника, вимог ухвали суду не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 15.01.2013р., а саме: 04213, м. Київ, вул. Північна, 54 Г, кв. 32.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року "(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В матеріалах справи наявні листи, що направлялися на адресу відповідача та повернуті органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою не знаходиться". З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд

ВСТАНОВИВ

27.07.2010 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 33/10 купівлі-продажу необробленої деревини (надалі - договір).

Пунктом 1.1 позивач взяв на себе обов'язок поставити, а відповідач прийняти дісопродукцію (надалі - товар) та оплатити згідно умов договору.

Пунктом 2.1. передбачено, що кількість товару в штуках та кубічних метрах повинна відповідати специфікації - накладній або товарно - транспортній накладній.

Загальний об'єм товару за даним договором становить 300 м. куб (п. 2.2 договору).

Загальна вартість лісу по договору визначається по кожній окремій поставці лісу, згідно документів наданих позивачем, з врахуванням ціни лісу вказаній у специфікації (п.3.1 договору).

Ціна за 1 м. Куб. Товару обумовлена в протоколі погодження ціни, що є Додатком до даного договору та являється не від'ємною частиною (п. 3.2. договору).

Так, в матеріалах справи наявний Протокол погодження вільної оптової ціни на продукцію виробничо-технічного призначання та послуги виробничого характеру між Державним підприємством "Клавдіївське лісове господарство " та фізичною особою-підприємцем Данькевичем Сергієм Миколайовичем погоджено ціну за 1 м. куб. товару. (додаток 1 до договору № 33/10 від 27.07.2010)

Як свідчать матеріали справи позивачем, на виконання п. 1.1 договору, було поставлено товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 021763 від 03.08.2010 на суму 9 270,80грн., № 022036 від 19.08.2010 на суму 10 840,86 грн., № 022046 від 26.08.2010 на суму 8 646,20грн. - на загальну суму 28 757,86 грн.

Згідне умов договору, зокрема п. 4.1 договору, сторони погодили, що попередня оплата в розмірі 100% від вартості партії товару, що відпускається, має бути перерахована позивачу потягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунків.

В разі часткової передплати відповідачем партії товару, повний розрахунок позивачем здійснюється упродовж 5 банківських днів з моменту відправлення товару.

Позивачем до матеріалів справи додані банківські виписки станом на 15.02.2013, з яких вбачається, що відповідачем, на виконання умов договору, на рахунок позивача були здійснені платежі, зокрема: 29.07.2010р. на суму 10 000грн., 18.08.2010 на суму 10 000грн. та 30.08.2010 на суму 7 000грн.

Окрім вищезазначене, суд вважає за необхідне зазначити, що 10.02.2011, позивачем на адресу відвідача була направлена претензія № 82/08з вимогою погасити заборгованість у розмірі 1 757,00грн. у семиденний строк, на що відповідачем на адресу позивача був направлений лист, в якому відповідач зазначив, що заборгованість у розмірі 1 757,00грн. визнає у повному обсязі та зобов'язується оплатити упродовж 45 банківських днів.

01.06.2012 на адресу відповідача була направлена повторна претензия № 272/08 вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар у 10-денний термін, але відповіді отримано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість у сумі 1 757,00 грн.

Судом перевірено розрахунки сум, заявлених до стягнення, що надані позивачем, та встановлено, що вказані розрахунки є обґрунтованими.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, суд вважає заборгованість відповідача з оплати за поставлений товар у розмірі 1 757,00 грн. доведеною.

Факт наявності заборгованості відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Враховуючи наведене та встановлений судом факт прострочення виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 72,04 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 101, 23 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 101,23 грн. підлягає задоволенню.

Окрім вище переліченого, позивачем у позові заявлено також вимогу про стягнення з відповідача інфляційні витрати у розмірі 72,04 грн. (розрахунок суми пені наведений у позовній заяві).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги державного підприємства "Клавдіївське лісове господарство" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 N01-06/1175/2011, статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж то передбачено, на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Господарський суд вважає за доцільне повернути надмірно сплачений судовий збір позивачу.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Данькевича Сергія Миколайовичи (04213, м. Київ, вул. Північна, 54-Г, кв. 32, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР 20008277405) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного підприємства "Клавдіївське лісове господарство" (07850, Київська обл., Бородянський р-он, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Великого Жовтня, 4, ідентифікаційний код: 00992065) в сумі 1 757,00 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) грн 00 коп. - основного боргу, 101 (сто одна) грн. 23 коп. - три відсотки річних, 72 (сімдесят дві) грн. 04 коп. - інфляційних витрат та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) 50 грн. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Повернути Державному підприємству "Клавдіївське лісове господарство" з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у сумі 91 (дев'яноста одну) грн. 50 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Ю.В. Цюкало

дата підписання рішення 08.02.2013 р.