Рішення № 29333370, 06.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/13120-2012 06.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси»

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Управління Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області, Державної податкової служби України

про відшкодування шкоди

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Ткаченко Е.С., довіреність № 0827 від 02.10.2012 р.

від відповідача -1: Запорожець С.О., довіреність № 2405-25/524 від 07.09.2011 р.

від відповідача - 2: не з'явився.

від відповідача - 3: Столярець С.Ю., довіреність № 10-1418/3968 від 02.11.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач - 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач - 2) про відшкодування шкоди, заподіяної рішенням органу державної влади.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем були сплачені кошти на виконання вимог Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 461 від 27.05.2011 р., який був скасований постановою Донецького окружного адміністративного суду в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, внаслідок чого позивачем понесені збитки в розмірі 109 838,61 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/13120-2012, розгляд справи призначено на 10.10.2012 р.

08.10.2012 р. до господарського суду міста Києва від відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подано документи на виконання вимог ухвали від 19.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13120-2012.

У судове засідання 10.10.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 19.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13120-2012 позивач не виконав.

Представник відповідача - 1 у судове засідання 10.10.2012 р. з'явився. Вимоги ухвали від 19.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13120-2012 відповідач - 1 виконав.

Представник відповідача - 2 у судове засідання 10.10.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 19.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13120-2012 відповідач - 2 не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача - 2 у судове засідання 10.10.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням позивачем та відповідачем - 2 вимог ухвали господарського суду міста Києва від 19.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13120-2012 та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 31.10.2012 р.

22.10.2012 р. до господарського суду міста Києва від відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.

23.10.2012 р. до господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 19.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13120-2012 та документи на виконання вимог ухвали від 10.10.2012 р. у справі № 5011-71/13120-2012.

31.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 19.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13120-2012.

У судове засідання 31.10.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 19.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13120-2012 та вимоги ухвали від 10.10.2012 р. у справі № 5011-71/13120-2012 позивач виконав.

Представник відповідача - 1 у судове засідання 31.10.2012 р. з'явився та надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача - 2 у судове засідання 31.10.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 19.09.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/13120-2012 відповідач - 2 не виконав.

Подане клопотання представником відповідача - 2 про заміну неналежного відповідача судом поставлено на обговорення в судовому засіданні, за результатами якого суд дійшов висновку про необхідність його задоволення.

Враховуючи те, що представник відповідача - 2 у судове засідання 31.10.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку із задоволенням судом клопотання відповідача - 2 про заміну неналежного відповідача та згоду представника позивача на таку заміну розгляд справи відкладено на 28.11.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2012 р. замінено первісного відповідача - 2 у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на належного відповідача - 2 - Управління Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька Донецької області.

19.11.2012 р. до господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшли документи на виконання вимог ухвали від 31.10.2012 р. у справі № 5011-71/13120-2012.

28.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 31.10.2012 р. у справі № 5011-71/13120-2012.

У судове засідання 28.11.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 31.10.2012 р. у справі № 5011-71/13120-2012 позивач виконав.

Представник відповідача - 1 у судове засідання 28.11.2012 р. з'явився та надав клопотання про залучення до участі у справі Державної податкової служби України в якості іншого відповідача.

Представник відповідача - 2 у судове засідання 28.11.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 31.10.2012 р. у справі № 5011-71/13120-2012 відповідач - 2 виконав.

Подане клопотання представником відповідача - 1 про залучення до участі у справі іншого відповідача судом поставлено на обговорення в судовому засіданні, за результатами якого суд дійшов висновку про необхідність його задоволення.

Враховуючи те, що представник відповідача - 2 у судове засідання 28.11.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку із задоволенням судом клопотання відповідача - 1 про залученням до участі у справі іншого відповідача, Державну податкову службу України (далі - відповідач - 3), та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 17.01.2013 р.

02.01.2013 р. до господарського суду міста Києва від відповідача - 3 надійшли документи на виконання вимог ухвали від 28.11.2012 р. у справі № 5011-71/13120-2012.

08.01.2013 р. до господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшли документи для залучення до матеріалів справи.

16.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 28.11.2012 р. у справі № 5011-71/13120-2012.

У судове засідання 16.01.2013 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 28.11.2012 р. у справі № 5011-71/13120-2012 позивач виконав.

Представник відповідача - 1 у судове засідання 16.01.2013 р. з'явився.

Представник відповідача - 2 у судове засідання 16.01.2013 р. не з'явився.

Представник відповідача - 3 у судове засідання 16.01.2013 р. з'явився. Вимоги ухвали від 28.11.2012 р. у справі № 5011-71/13120-2012 відповідач - 3 виконав.

У судовому засіданні 16.01.2013 р. представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 16.01.2013 р. клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача - 2 у судове засідання 16.01.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 06.02.2013 р.

У судове засідання 06.02.2013 р. представник позивача з'явився, наддав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів 1 та 3 у судове засідання 06.02.2013 р. з'явились, проти задоволення позову заперечували в повному обсязі.

Представник відповідача - 2 судове засідання 06.02.2013 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» (далі - позивач) є юридичною особою, яка здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

01.06.2011 р. позивачу стало відомо, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач - 1) від 27.05.2011 р. № 461 до позивача було застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за поданням Державної податкової адміністрації України (Державна податкова служба України, далі - відповідач - 3), з підстав наявності заборгованості за трьома зовнішньоекономічними контрактами з контрагентами.

Судом встановлено, що позивачем в період з 29.06.2011 р. по 28.02.2012 р. до Державного бюджету України були перераховані кошти за оформлення індивідуальних ліцензій на здійснення експортно-імпортних операцій в загальному розмірі 109 838,61 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Позивачем на адресу відповідача - 1 було направлено лист з поясненням щодо вищезазначеної заборгованості та проханням скасувати рішення про застосування до позивача спеціальної санкції.

На адресу Державної податкової адміністрації України позивачем було направлено подання про зупинення дії спеціальної санкції.

Так як відповідачами 1 та 3 не було вчинено дій по скасуванню спеціальної санкції - індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності позивача, останнім було подано адміністративний позов до Донецького окружного адміністративного суду про скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.05.2011 р. № 461.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. у справі № 2а/0570/13978/2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова адміністрація України, про скасування наказу - задоволено, скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.05.2011 р. № 461 в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду відповідачем - 1 та відповідачем - 3 було подано апеляційні скарги на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. у справі № 2а/0570/13978/2011.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 р. апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної податкової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. були залишені без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. - без змін.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до відповідача - 1 з проханням про повернення надмірно перерахованих коштів, у зв'язку зі скасуванням наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.05.2011 р. № 461.

Листом б/н б/д позивача було повідомлено про неможливість повернення відповідачем - 1 коштів позивачу, так як відповідач - 1 не вважає такі кошти надмірно сплаченими.

Також у вказаному листі позивача було повідомлено про те, що, оскільки оформлення індивідуальних ліцензій для позивача здійснювалось Донецькою обласною державною адміністрацією, то відповідно, дана місцева адміністрація є контролюючим органом за справленням надходжень за кодом бюджетної класифікації 22011800, а отже у відповідача - 1 відсутні підстави для звернення до органів казначейства з поданням щодо повернення помилково сплачених коштів.

Позивачу було відмовлено у поверненні коштів і листом від відповідача - 2, що спонукало позивача звернутися за захистом свої порушених прав до господарського суду м. Києва.

У своїх письмових відзивах на позов відповідачі не погоджуються з позовними вимогами з огляду на те, що позивачем, на їхню думку, не були понесені збитки, так як відповідачем - 1 не було примусово зобов'язано позивача займатись зовнішньоекономічною діяльністю під час дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічних операцій.

Крім того, відповідачі не вважать, що сплачені позивачем кошти є збитками відповідно до приписів норм чинного законодавства.

Суд не погоджується з даною позицією відповідачів, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1. Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 р. N 52 (далі - Положення) спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Згідно з п. 1.2. Положення санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до п. 1.4. Положення застосування санкцій може бути оскаржено в судовому порядку. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій.

Відповідно до п. п. 2.1. - 2.3. Положення індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. у справі № 2а/0570/13978/2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова адміністрація України, про скасування наказу - задоволено, скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.05.2011 р. № 461 в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, оскільки постанова Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. у справі № 2а/0570/13978/2011 набрала законної сили, у позивача були відсутні підстави сплачувати грошові кошти за отримання індивідуальних ліцензій для здійснення зовнішньоекономічної операції в період з 29.06.2011 р. по 02.08.2011 р. та з 18.11.2011 р. по 30.11.2011 р., так як Донецьким апеляційним адміністративним судом було залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011р. у справі №2а/0570/13978/2011, якою, в свою чергу, скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.05.2011 р. № 461 в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, Наказом Міністерства економіки України «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, застосованої до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» від 03.08.2011 р. № 649 було тимчасово, до 15.11.2011 р. включно, зупинено дію вищезазначеної спеціальної санкції.

Відповідно до п. 4.1. Положення опрацювання подань щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності від органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, Національного банку України покладено на відділ контролю за зовнішньоекономічною діяльністю департаменту зовнішньоекономічної політики та відділ правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економіки України.

Як вбачається з п. 4.10. Положення наказ Міністерства економіки України щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій у триденний термін доводиться до відома:

- органу, який увійшов з поданням;

- Державної податкової адміністрації України;

- Державної митної служби України;

- Національного банку України;

- відповідного республіканського органу Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за місцем реєстрації українського суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, які доводять їх до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з абз. 2 п. 4.18 Положення після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового наказу Міністерства економіки України.

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства економіки України «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, застосованої до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» від 03.08.2011 р. № 649 тимчасово, до 15.11.2011 р. включно, було зупинено дію спеціальної санкції, що застосована до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу.

Зокрема, у вказаному додатку до наказу міститься найменування позивача.

Судом встановлено, що позивачем в період дії вищезазначеного наказу про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції двічі сплачувались кошти за оформлення індивідуальних ліцензій на здійснення експортно-імпортних операцій, а саме 599,07 грн. (платіжне доручення № 1661 від 04.08.2011 р.) та 621,23 грн. (платіжне доручення № 1648 від 04.08.2011 р.).

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. N 02-5/215 (далі - Роз'яснення) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, як, зокрема, застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Як вбачається з ч. 2 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Згідно з ч. 16 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких приймаються відповідні рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.

З постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. у справі № 2а/0570/13978/2011, вбачається, що ініціатором подання про застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального ліцензування, був відповідач - 3.

В свою чергу, Донецьким окружним адміністративним судом було встановлено, що суб'єктом владних повноважень, а саме відповідачем - 1 було необґрунтовано застосовано до позивача спеціальну санкцію - індивідуальне ліцензування, так як у діяльності позивача адміністративним судом не було виявлено порушень законодавства.

Таким чином, позивачем були понесені збитки у зв'язку зі сплатою грошових коштів за оформлення індивідуальних ліцензій на здійснення експортно-імпортних операцій в загальному розмірі 72 388,08 грн. за періоди з 29.06.2011 р. по 02.08.2011р. та з 18.11.2011 р. по 30.11.2011 р. з вини відповідача - 3, так як останній був ініціатором подання про застосування до позивача спеціальної санкції, в свою чергу, кошти, які позивач сплачував за вищезазначені ліцензії, під час тимчасового зупинення дії спеціальної санкції (599,07 грн. та 621,23 грн.) та після набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р. у справі № 2а/0570/13978/2011, в період з 09.12.2011р. по 28.02.2012 р. є помилково сплаченими та не можуть вважатися збитками, оскільки позивачу було відомо як про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, так і про набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 р., що не заперечується позивачем.

З огляду на вищенаведене, кошти, сплачені у періоди з 29.06.2011 р. по 02.08.2011 р. та з 18.11.2011 р. по 30.11.2011 р. не кваліфікуються судом, як збитки, а тому стягненню не підлягають.

Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивачем були понесені збитки з вини відповідача - 3, який є органом державної влади, відповідно, кошти, які підлягають стягненню, повинні бути стягнуті на користь позивача з Державного бюджету України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України шкоди в розмірі 109 838,61 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідачі звільнені від сплати судового збору, відповідно до п.п. 7 та 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому, у зв'язку з тим, що судом встановлено, що збитки були понесені позивачем у зв'язку з вищезазначеними діями відповідача - 3, то сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню з відповідача - 3 на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» (83030, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Рогачевська, будинок 1Г; ідентифікаційний код: 30415558) матеріальну шкоду в розмірі 72 388 (сімдесят дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 08 коп.

3. Стягнути з Державної податкової служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, будинок 6-8; ідентифікаційний код: 37472277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» (83030, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Рогачевська, будинок 1Г; ідентифікаційний код: 30415558) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 447 (одна тисяча чотириста сорок сім) грн. 76 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя О.В. Нечай