Ухвала суду № 29333158, 07.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/65501/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна технологічна група" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерна технологічна група" (далі -ТОВ "Інженерна технологічна група") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі -ДПІ в м. Суми) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року позов ТОВ "Інженерна технологічна група" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ в м. Суми подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Інженерна технологічна група" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Суми проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.01.2008 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.01.2008 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт №547/2312/35690880/13 від 11.02.2011 року, яким зафіксовано порушення п.1.25, п. 1.32 ст. 1, п. 4.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч. 1, ч.2 ст. 228, п. 2, п.1 ст. 215, ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток на загальну суму 2208974 грн.; та п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.7.3.5 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1007232 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Суми 25 лютого 2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000252312/0/14614, яким збільшено грошове зобов'язання позивача з ПДВ за основним платежем у сумі 1004460 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 251115 грн., та №0000242312/0/14617, яким збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем у сумі 2208974 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 552244 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На підставі договорів поставки №08/08 від 01 грудня 2008 року та 05/08 від 16 жовтня 2008 року позивач придбав у ТОВ "Компанія Теплотруба" продукцію теплотехнічного призначення. У зв'язку з придбанням вказаних товарів у податковому обліку сформовано валові витрати в сумі 2253416,25 грн. Частково отриманий товар було повернуто постачальнику ТОВ "Компанія Теплотруба". Таким чином, станом на кінець перевіряємого періоду (30.09.2010 року) кредиторська заборгованість позивача по ТОВ "Компанія Теплотруба" склала 1094688,69 грн.

На підставі договору № 15/06-09П від 15 червня 2009 року позивачем придбано у ТОВ "Мегаполісбудлюкс" матеріали теплоенергетичного та сантехнічного призначення У зв'язку з придбанням вказаних товарів у податковому обліку сформовано валові витрати в сумі 1603087,48 грн. Частково отриманий товар було повернуто постачальнику. Таким чином, на кінець перевіряємого періоду (30.09.2010 року) кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Мегаполісбудлюкс" склала 881659,98 грн.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідно до положень п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Підпунктом 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначені види безповоротної фінансової допомоги.

Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що безнадійна заборгованість це, зокрема, заборгованість юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, або при її ліквідації (знятті з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

У відповідності до положень ч.1 та ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ч.1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно із ч.3 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Положеннями ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України дозволено здійснення заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.07.2009 року між ТОВ «Компанія Теплотруба»(Первісний кредитор) та ТОВ «Укртрансзапчастина»(Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №0907-1.

12.10.2009 року між ТОВ «Мегаполісбудлюкс» (Первісний кредитор) та ТОВ «Укртрансзапчастина»(Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №0910-01.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок, що зобов`язання позивача по сплаті кредиторської заборгованості перед ТОВ "Компанія теплотруба" і ТОВ "Мегаполісбудлюкс" не припинилося, а продовжило своє існування за наявності нового кредитора ТОВ «Укртрансзапчастина».

Щодо віднесення позивачем витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Компанія Теплотруба" і ТОВ"Мегаполісбудлюкс", до складу валових витрат, суди попередніх інстанцій вірно зазначили наступне.

Відповідно до положень п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані у ТОВ "Компанія Теплотруба" і ТОВ"Мегаполісбудлюкс" товарно-матеріальні цінності були в подальшому реалізовані позивачем іншим контрагентам.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з висновком №6086 експертного економічного дослідження від 02.06.2011 року, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. професора Бокаріуса М.С., висновки акту перевірки ДПІ в м. Суми від 11 лютого 2011 року в частині заниження ТОВ "Інженерна технологічна група" податку на прибуток у сумі 2208974 грн. та ПДВ у сумі 1007232 грн. не підтверджуються. В обґрунтування своїх висновків по епізоду взаємовідносин позивача з ТОВ "Компанія Теплотруба" і ТОВ "Мегаполісбудлюкс" спеціалістом зазначено, що висновок акту перевірки про набуття безнадійною заборгованістю статусу безповоротної фінансової допомоги у розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що договори між ТОВ «Інженерна технологічна група»та ТОВ "Вакко" і ТОВ"Скап Холдінгс", не суперечать вимогам Цивільного та Господарського кодексів України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а їх виконання та реальність підтверджується матеріалами документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу валових витрат за І-ІІ квартали 2010 року на суму 44413141 грн. за результатами взаємовідносин із ТОВ «Скап Холдінгс», у 4 кварталі 2009 року, І кварталі 2010 року 538887 грн. - за результатами взаємовідносин із ТОВ «Вакко», та до складу податкового кредиту листопад-грудень 2009 року та за січень, березень-травень 2010 року суму в розмірі 996405 грн. по реальним господарським операціям із вищевказаними контрагентами, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 01 вересня 2010 року між Черкаською міською радою (Замовник), Департаментом житлово-комунального господарства виконавчого комітету Черкаської міської ради (Платник) та ТОВ "Інженерна технологічна група" (Генпідрядник), укладено Договір генпідряду № 282.

Крім того, судами попередніх інстанцій підтверджено, що наявні в матеріалах судової справи первинні документи ТОВ "Інженерна технологічна група" по взаємовідносинам з КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" (акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, накладні, довіреності на отримання ТМЦ) за змістом відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, містять належні відомості про господарські операції та належним чином підтверджують їх здійснення.

Згідно з п. 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість списання підприємством позивача з балансу товарно-матеріальних цінностей, переданих Субпідряднику (КПТМ "Черкаситеплокомуненерго") для використання у проведенні будівельних робіт відповідно до положень Договору субпідряду №84 від 01.09.2010 року у вересні 2010 року, проведеного на підставі належним чином оформлених первинних документів (актів приймання-передачі та накладних).

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з висновком №6086 експертного економічного дослідження від 02.06.2011 року, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. професора Бокаріуса М.С., висновки акту перевірки ДПІ в м. Суми від 11 лютого 2011 року в частині заниження ТОВ "Інженерна технологічна група" податку на прибуток у сумі 2208974 грн. та податку на додану вартість у сумі 1007232 грн. не підтверджуються. Також не підтверджуються висновки акту перевірки ДПІ у м. Суми №547/2312/356909880/13 від 11 лютого 2011 року в частині завищення валових витрат на суму 935690,63 грн. в результаті безпідставного списання матеріалів.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 64000,00 грн. за травень 2009 року суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

На підставі договору № 15/06-09П від 15 червня 2009 року позивачем придбано у ТОВ "Мегаполісбудлюкс" матеріали теплоенергетичного та сантехнічного призначення. ТОВ «Мегаполісбудлюкс»надано позивачеві податкові накладні. Розрахунок за поставлений товар проведений позивачем шляхом перерахування грошових коштів на користь ТОВ "Мегаполісбудлюкс".

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій підтверджено, що виписані ТОВ «Мегаполісбудлюкс»податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», станом на час проведення господарських операцій з позивачем вказане підприємство мало статус платника ПДВ.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми від 25.02.2011 року: №0000252312/0/14614 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість, та №0000242312/0/14617 про визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку на прибуток, є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров