Ухвала суду № 29333080, 14.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року м. Київ К/9991/9184/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі -ДПІ)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2011

у справі № 2а-10846/10/2070

за позовом ДПІ

до приватного підприємства "Чоколад" (далі - Підприємство)

про стягнення штрафної санкції.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про стягнення з Підприємства 14112 грн. штрафних санкцій, накладених на відповідача за рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2010 № 0005062301 та від 12.07.2010 № 0004782301 за порушення пунктів 9, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову про стягнення з Підприємства 13092 грн. штрафних санкцій; у цій частині позовних вимог відмовлено з мотивів незаконного притягнення відповідача до відповідальності у вигляді штрафу за реалізацію неоприбуткованого товару; в решті зазначену постанову Харківського окружного адміністративного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду як скасовану незаконно.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 140.06.2010 регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Харківській області було проведено перевірку належного Підприємству кафе, розташованого по вул. Сумській, 52 у м. Харкові; під час цієї перевірки контролюючим органом виявлено, зокрема, відсутність у відповідача прибуткових накладних на алкогольні та тютюнові вироби, що знаходяться на реалізації у кафе; розцінивши таке діяння як порушення Підприємством вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ДПІ було застосовано до відповідача 8984 грн. штрафних санкцій за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.07.2010 № 0005062301.

Крім того, в ході проведення податковим органом перевірки кафе відповідача за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, оформленої актом від 29.06.2010 № 3946/20/31/23/36458686, було виявлено факт продажу Підприємством товарів, не облікованих в установленому порядку, на загальну суму 2054 грн. та незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків у КОРО від 30.03.2010 № 0581, 0582 та № 0592. Наведене стало підставою для застосування до Підприємства 5128 штрафу за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.07.2010 № 0004782301.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Порушення наведеного законодавчого припису тягне застосування до суб'єктів підприємницької діяльності фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як це передбачено статтею 20 Закону.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суд першої інстанції послався на законність притягнення відповідача до відповідальності в порядку наведеної норми Закону з огляду на те, що факти правопорушення підтверджуються названими актами перевірок.

Дійсно, акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (пункт 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327). Однак акт перевірки не є беззаперечним доказом вчинення суб'єктом господарювання правопорушень, зафіксованих в такому акті.

У зв'язку з цим у розглядуваному випадку суду слід було надати юридичну оцінку і доказам, поданим Підприємством на спростування висновків актів перевірки, не обмежуючись виключно посиланням на обставини, зафіксовані посадовими особами контролюючого органу під час перевірки належного відповідачеві кафе.

У той же час суд апеляційної інстанції за наслідками повного та всебічного дослідження наявних у матеріалах справи фактичних даних встановив наявність у Підприємства накладних, на підставі яких відповідачем було оприбутковано спірну продукцію. Відповідні документи були направлені відповідачем на адресу податкового органу листом від 09.07.2010; відсутність накладних під час проведення спірних перевірок у кафе відповідача обумовлена зберіганням первинних документів Підприємства на підставі наказу його директора від 30.04.2010 № 7-А «Про удосконалення облікової політики підприємства»у металевій шафі (сейфі) за адресою місцезнаходження Підприємства, якою є: м. Харків, пр. Академіка Курчатова, 8-а. кв.60.

Такі дії відповідача цілком відповідають змісту частини сьомої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено обов'язок підприємства забезпечувати належне зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку протягом встановленого строку, а також пункту 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з яким первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

А відтак суд апеляційної інстанції дійшов об'єктивного висновку, що податковим органом було безпідставно кваліфіковано відсутність облікових документі у місці фактичної реалізації товарів як порушення відповідачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Що ж стосується законності накладення на Підприємство штрафних санкцій в порядку пункту 4 статті 17 вказаного Закону за незберігання спірних фіскальних звітних чеків у КОРО, то в ході розгляду справи відповідачем не було спростовано порушення ним вимог пункт 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; в частині притягнення відповідача до відповідальності за порушення наведеної вимоги Закону судові рішення зі спору учасниками провадження не оскаржуються в касаційному порядку.

З урахуванням викладеного підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2011 у справі № 2а-10846/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко