Ухвала суду № 29332950, 07.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/32061/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим про визнання протизаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" (далі -Кримське РП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ у м. Керчі) в якому просить визнати протизаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2010 року позов Кримського РП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Керчі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Керчі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у та прийняти нове рішення, яким відмовити Кримському РП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

22.12.2009 року ДПІ в м. Керчі була проведена невиїзна документальна перевірки з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість Кримського РП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" за вересень 2008 року. За результатами перевірки відповідачем складений акт №1986/15-2/19195199 від 22.12.2009 року.

В ході перевірки виявлено позивачем ч.2. п.7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, п.5.3.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 та розраховуються штрафні (фінансові) санкції у відповідності до кількості днів затримки у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, а саме: порушення терміну сплати податкового зобов'язання податку на додану вартість за вересень 2008 року по строку 30.10.2008 року з посиланням на те, що суми в погашення податкового зобов'язання за вересень 2008 року надійшли 10.07.2009, 21.08.2009, 30.09.2009, 06.10.2009, 12.10.2009, 16.10.2009, 29.10.2009, 06.11.2009, 11.11.2009, 13.11.2009, 16.11.2009, 17.11.2009.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Керчі 29.12.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003051502/0 яким нарахування позивачу податкове зобов'язання зі штрафних санкцій за затримку більш 90 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 112387,00 грн.

Позивач оскаржив це рішення до ДПІ в м. Керчі, але рішенням від 26.01.2010 року №0003051502/1 відповідач залишив скаргу без задоволення та податкове повідомлення-рішення без зміни.

Позивачем подана скарга до ДПА в АР Крим, яка залишена без задоволення, а 03.03.2010 року відповідачем приймається податкове повідомлення-рішення №0003051502/2.

Позивачем подана скарга до ДПА України, яка залишена без задоволення, а 12.05.2010 року відповідачем приймається податкове повідомлення-рішення №0003051502/3 про нарахування позивачу податкового зобов'язання зі штрафних санкцій за затримку більш 90 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 224774,0 грн. у розмірі 50% у сумі 120318,0 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2009 позивачем були перераховані платіжним дорученням №868 30000,00 грн. з визначенням призначення платежу: «за травень 2009 року, дебіторська заборгованість за договором від 31.01.2007 року».

Господарським судом АР Крим від 18.06.2008 року по справі №2-16/11542-2007А була постановлена ухвала про надання розстрочки виконання постанови Господарського суду АР Крим від 08.11.2007 року відповідно до графіку погашення податкового боргу помісячно рівними частками починаючи з червня 2008 року по жовтень 2009 року.

На виконання вказаної ухвали позивачем були перераховані кошти. Проте, відповідачем був проведений самостійний розподіл надходжень та сплачені суми частково спрямовувалися на погашення податкового зобов'язання за вересень 2008 року.

Відповідно до ч.1 п.5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.5.3.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.10.2008 року позивачем було сплачено 100000,00 грн. податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2009 року.

Згідно з пп. 8.7.1 п.8.7 ст. 8, п.16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення та перерахування сум податку.

Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім подання платіжних документів, чинним законодавством не передбачено.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ м. Керчі кошти позивача, які він сплачував у подальшому в якості інших платежів, були самостійно зараховані в погашення раніше податкового боргу вересня 2008 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України відмічає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Підпунктом 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров