Ухвала суду № 29332704, 07.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/36839/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Відкрите акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (далі -ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз") звернулось до суду з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі -Красноперекопська ОДПІ) в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2010 року позов ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року апеляційну скаргу Красноперекопської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Красноперекопська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року у та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Красноперекопської ОДПІ 17.09.2009 року була проведена планова виїзна перевірка Красноперекопського управління газового господарства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами якою складено акт від 17.09.2009 року № 1183/23-0/23893680.

Актом перевірки встановлено порушення: п.п 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" а саме: заниження податкового зобов'язання на суму 278,765 грн. в результаті чого занижено ПДВ в період, що перевірявся, на загальну суму 278,75 грн., у тому числі: за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 216,03 грн., за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року в сумі 62,72 грн.; ст. 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено заниження податку на землю на загальну сумі 182,83 грн. та п.п 6.3.1 та п.п 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму - 45,38 грн., у тому числі 2009 року. - 45,38 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2009 року №0000202310/0, в якому визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 291,63 грн., де основний платіж - 121,63 грн., штрафні (фінансові) санкції - 170,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст. 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Пунктом 4 ст. 84 Земельного кодексу України визначений перелік земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Статтею 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.1996 року №192/96-ВР встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.

Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Відповідно до п. 2 ст. 92 Земельного кодексу України: права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що земельні ділянки загальною площею 0,05653 га, на яких розташовані газорозподільні пункти, є землями трубопровідного транспорту і не можуть бути передані державою іншим підприємствам. Окрім цього, ВАТ по газопостачанню та газифікації по газопостачанню і газифікації "Кримгаз" також не має права постійного використання цими земельними ділянками.

Пунктом 13 Закону України "Про плату за землю" визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідок КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" (вих. від 09.10.2009 року №26-02/002-1, №26-02/002-2, №26-02/002-3, 21-02/30-1, №21-02/30-2, №21-02/30-3, №21-02/30-4), станом на 09.10.2009 року відсутня інформація про реєстрацію державних актів на право постійного використання земельними ділянками, договорів оренди землі ВАТ по газопостачанню і газифікації "Кримгаз" на земельні ділянки загальною площею 0,05653 га, які розташовані в м. Красноперекопську та м. Армянську.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що з висновку експерта №48/10 від 21.07.2010 року вбачається, що обов'язок ВАТ по газопостачанню та газифікації по газопостачанню і газифікації "Кримгаз" по сплаті земельного податку за користування вказаними земельними ділянками не підтверджується первинними документами, які є в наявності у позивача. Документальні підстави для виникнення зобов'язань у ВАТ по газопостачанню та газифікації по газопостачанню і газифікації "Кримгаз" по сплаті земельного податку за користування вказаними земельними ділянками немає. Висновки Красноперекопської ОДПІ, викладені в акті планової виїзної перевірки Красноперекопського управління газового господарства з питань дотримання вимогам податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, валютного і іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року , викладені в акті від 17.09.2009 року №118323- 0/23893680 в частині сплати земельного податку, не підтверджуються бухгалтерськими і іншими документами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ від 24.09.2009 року №0000202310/0, в якому визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 291,63 грн. є нечинним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров