Постанова № 29332310, 12.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 лютого 2013 року 10:16 № 826/1208/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Літвінової А.В., суддів Власенкової О.О. та Патратій О.В., при секретарі судового засідання Макаренку О.С., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Державної виконавчої служби Українипровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України щодо ненадання відповіді на скаргу позивача від 14.11.2012 по суті, зобов'язання Державної виконавчої служби України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14.11.2012 по суті та повідомити позивача про результати розгляду скарги та прийняте рішення.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» при наданні відповіді на скаргу позивача.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на правомірність дій Державної виконавчої служби України та обґрунтованість відповіді на звернення ОСОБА_1.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.11.2012 звернувся до Міністерства юстиції України із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_3 щодо здійснення останнім дій, що сприяють схемі фіктивного банкрутства товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф Девелопмент Інвест», а також на дії начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в місті Києві ОСОБА_5, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просив провести перевірку, вжити необхідні заходи та надати вичерпну відповідь на його скаргу.

Міністерством юстиції України було направлено скаргу ОСОБА_1 від 14.11.2012 за належністю до Державної виконавчої служби України, про що повідомлено заявника.

Також, листом від 29.12.2012 №Б-11959/33 ОСОБА_1 було повідомлено, що Державна виконавча служба України проводить перевірку зазначених у скарзі фактів, а остаточну відповідь на звернення буде надано додатково.

За результатами розгляду скарги позивача від 14.11.2012 Державною виконавчою службою України було надано заявникові відповідь від 11.01.2013 №Б-11959/33, Б-17365/33 за змістом якої надано інформацію щодо заходів, проведених відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в місті Києві, в рамках виконавчого провадження стосовно стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф Девелопмент Інвест» заборгованості.

Позивач, вказуючи на необґрунтованість доводів відповіді на скаргу, посилаючись на порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян», звернувся до суду із вказаним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно статті 18 зазначеного Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 14.11.2012 Державною виконавчою службою України було надано заявникові відповідь від 11.01.2013 №Б-11959/33, Б-17365/33 згідно якої надано інформацію щодо заходів, проведених відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в місті Києві, в рамках виконавчого провадження стосовно стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф Девелопмент Інвест» заборгованості.

Суд звертає увагу на те, що Державна виконавча служба України при розгляді скарги позивача згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян» зобов'язана була об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити скаргу, письмово повідомити громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення та роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Натомість, зі змісту відповіді на звернення від 11.01.2013 №Б-11959/33, Б-17365/33 вбачається, що Державною виконавчою службою України не надано відповіді на жодне з питань, що були поставлені заявником у скарзі.

Окрім того, відповідачем не повідомлено жодної інформації щодо результатів проведеної перевірки по суті фактів, викладених у скарзі позивача, та суть рішення, прийнятого Державною виконавчою службою України за результатами розгляду вказаної скарги.

Суд також звертає увагу, що за посиланням представника відповідача Державною виконавчою службою України було надіслано до головного управління юстиції у місті Києві доручення від 29.12.2012 №Б-17365/3.1 щодо розгляду звернення ОСОБА_1

Відповідь від головного управління юстиції у місті Києві про виконання доручення від 29.12.2012 №Б-17365/3.1 була надана 14.01.2013 та отримана відповідачем 17.01.2013.

Натомість, відповідь на звернення від 14.11.2012 була надана Державною виконавчою службою України 11.01.2013, що свідчить про те, що відповідачем не була проведена перевірка всіх фактів, викладених у відповідному зверненні та не проведено об'єктивного та всебічного дослідження інформації, повідомленої ОСОБА_1.

Колегія суддів також звертає увагу, що ОСОБА_1 не поінформовано щодо порядку оскарження прийнятого за результатами розгляду скарги рішення.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що Державна виконавча служба України формально розглянула скаргу ОСОБА_1 від 14.11.2012 без об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин, викладених у ній та надала необґрунтовану, неповну відповідь по суті.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на не доведеність з боку відповідача, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд дійшов висновку, що Державною виконавчою службою України не розглянуто по суті скаргу ОСОБА_1 від 14.11.2012 та не надано йому повної та обґрунтованої відповіді на звернення.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини спірних правовідносин, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо неналежного розгляду по суті скарги ОСОБА_1 від 14.11.2012.

Зобов'язати Державну виконавчу службу України у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14.11.2012 по суті та повідомити позивача про результати розгляду скарги.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

суддя Власенкова О.О.

суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено 14.02.2013